скромність

Скромність - риса характеру, за якою людина обмежує свої потреби розумними рамками. Такі обмеження потрібні для того, щоб бути самим собою і відмовлятись від невластивих ролей.

Українське слово скромний має відповідники в інших слов'янських мовах: в словацькій, чеській, польській. Вони звучать подібно до українського, а пишуть їх із врахуванням особливостей абетки. Всі ці слова походять від праслов'янського крома, що означає край, перегородка. Таким чином скромний, це той, що перебуває в певних межах. Зокрема, це можуть бути межі суспільної етики або особистої дисципліни. На думку Ігора Каганця скромність - це ключова настанова досягнення Царства Божого: щасливі скромні, бо їхнє Царство Боже. А ДЖо Діспенза вважає, що звичка бути самим собою, котра пов'язана зі скромністю, має стати найголовнішою. Настанову до скромності можна знайти і в Старшій Едді: "Обачним і скромним хай буде у князя нащадок".

1) Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики, Житомир, 2014.

2) Етимологічний словник української мови за редакцією О. С Мельничука, Київ, 1982-2012.

3) Ігор Каганець. Арійський Стандарт: Технологія переходу в Простір волі, Київ, 2014.

4) Джо Діспенза: зміна мислення приводить до глибокої перебудови тіла

5) Повчання Високого