Українські реалії лишилися такі, що на виборах перемагають проекти олігархів. У політиці мало що змінилося. За телевізор платять мільярдери. Взамін потім отримують доступ до державних ресурсів. Щоб розірвати це замкнене коло, треба змінити правила.
Потрібно забезпечити повноцінну політичну конкуренцію, каже лідер Демократичного альянсу Василь Гацько в інтерв'ю Газеті по-українськи.
По-перше, забрати те, що потребує шалених грошей, — мажоритарку й комерційну рекламу. По-друге, дати мінімально необхідні кошти для проведення кампаній, щоб партії не бігали з простягнутою рукою. В Європі цю проблему вирішили через надання державного фінансування. По-третє, обмежити олігархам можливість фінансувати вибори — зробити тотальну прозорість видатків і запровадити кримінальну відповідальність за порушення. До нинішніх партій виникає запитання: де брали сотні мільйонів на політичну рекламу?
Яким має бути план змін для країни?
— Він повинен відповідати на зовнішню агресію. Війна забирає колосальні ресурси і є фактором дестабілізації ситуації в країні. Путін саме на це розраховував, коли починав. Я нещодавно повернувся з Донбасу. Попередній раз їздив у Луганську область навесні, коли захопили будівлю СБУ. Різниця у ставленні людей до України колосальна — воно погіршилося. Почуваються не захищеними, бачать слабкість держави. Розуміють: снаряди, які сьогодні падають на подвір'я у сусідніх містах, завтра падатимуть у них. Із цими людьми ніхто не працює. Не підтримують тих, хто готовий боротися за країну.
На фронті теж непроста ситуація. Удаване перемир'я хлопців деморалізує. Їм заборонено воювати, але вони весь час перебувають під обстрілами терористів. Ми можемо захистити Україну від подальшого поширення цієї проросійської "інфекції", коли займемо активну позицію. Не можна дозволяти порушувати перемир'я і бити по наших позиціях. Треба діяти у відповідь. Для цього в нас є ресурси й можливості. Немає політичної волі — через страх. Ми воюємо з Росією, але називаємо це антитерористичною операцією. Частина Донбасу опинилася в окупації, а ми говоримо про території зі спеціальним статусом. Порошенко боїться прямого зіткнення. Не вірить у себе і свій народ.
Важливо не залишити жителів Донбасу на самоті зі страхом та очікуванням. України там має бути багато. Це питання освіти, економіки у підконтрольних нам регіонах. Непідконтрольній частині потрібно надати статус окупованої території. Не можна воювати з Росією і водночас торгувати — постачати двигуни на їхні гелікоптери. Це абсурд. Не можна називати Крим окупованим, але продавати їм продукти, воду і світло. Всі торгові й економічні відносини з Росією треба зупиняти. З окупованою територією — так само. Нехай їхня так звана влада утримує пенсіонерів.
Країну треба реформувати. Після Майдану люди пішли вперед, а система залишилася старою. Сигнали про те, що зміни можуть відбуватися, можуть дати прокуратура і суди. Але коли заступник генпрокурора має королівський маєток — це імпульс для всієї прокуратури залишатися корумпованою й надалі. Справа щодо подій на Майдані не розслідується. Ніхто не покараний. Зате нещодавно взялися за компанію "Здраво", яка безкоштовно постачає пораненим на фронт знеболювальне "Налбуфін". Причина — звернення громадянина Росії. Він попросив заарештувати препарат через те, що наче має на нього патент. Навіть у самій прокуратурі цю справу називають замовною і кажуть, що вона кришується на найвищому рівні.
Порошенко і Яценюк хочуть пересидіти й перечекати, доки все розсмокчеться, а не рухатися вперед. Є найголовніше — готовність людей терпіти незручності перехідного періоду. Для реформування країни у влади мають бути "розв'язані руки". А на них великий вплив мають "борги" перед спонсорами. Сьогодні єдиним критерієм ефективності прем'єра повинна бути його рішучість у знищенні монополій та впровадження конкуренції. Без цього реформ не буде.
Революція — це процес. Хоч не стоїмо на центральній площі країни, вона ще триває. Як і коли завершиться — залежить від кожного з нас.
Наше суспільство вимагає змін. Ідеї є. Прикладів — що і як треба зробити — вистачає. Проблема в тому, що нема команди реформаторів. Йдеться не тільки про партії чи уряд, а про державну службу загалом. Нині це — 275 тисяч людей. Або ти її зміниш і вона здійснює реформи, або дружньо саботує їх. Спочатку треба зайнятися державною службою. Інакше не буде кому реалізувати найкращі ідеї.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Василь Гацько: "Порошенко не вірить у себе і свій народ"
Світ:
Спецтема:
Українські реалії лишилися такі, що на виборах перемагають проекти олігархів. У політиці мало що змінилося. За телевізор платять мільярдери. Взамін потім отримують доступ до державних ресурсів. Щоб розірвати це замкнене коло, треба змінити правила.
14112702r.jpg
Потрібно забезпечити повноцінну політичну конкуренцію, каже лідер Демократичного альянсу Василь Гацько в інтерв'ю Газеті по-українськи.
По-перше, забрати те, що потребує шалених грошей, — мажоритарку й комерційну рекламу. По-друге, дати мінімально необхідні кошти для проведення кампаній, щоб партії не бігали з простягнутою рукою. В Європі цю проблему вирішили через надання державного фінансування. По-третє, обмежити олігархам можливість фінансувати вибори — зробити тотальну прозорість видатків і запровадити кримінальну відповідальність за порушення. До нинішніх партій виникає запитання: де брали сотні мільйонів на політичну рекламу?
Яким має бути план змін для країни?
— Він повинен відповідати на зовнішню агресію. Війна забирає колосальні ресурси і є фактором дестабілізації ситуації в країні. Путін саме на це розраховував, коли починав. Я нещодавно повернувся з Донбасу. Попередній раз їздив у Луганську область навесні, коли захопили будівлю СБУ. Різниця у ставленні людей до України колосальна — воно погіршилося. Почуваються не захищеними, бачать слабкість держави. Розуміють: снаряди, які сьогодні падають на подвір'я у сусідніх містах, завтра падатимуть у них. Із цими людьми ніхто не працює. Не підтримують тих, хто готовий боротися за країну.
На фронті теж непроста ситуація. Удаване перемир'я хлопців деморалізує. Їм заборонено воювати, але вони весь час перебувають під обстрілами терористів. Ми можемо захистити Україну від подальшого поширення цієї проросійської "інфекції", коли займемо активну позицію. Не можна дозволяти порушувати перемир'я і бити по наших позиціях. Треба діяти у відповідь. Для цього в нас є ресурси й можливості. Немає політичної волі — через страх. Ми воюємо з Росією, але називаємо це антитерористичною операцією. Частина Донбасу опинилася в окупації, а ми говоримо про території зі спеціальним статусом. Порошенко боїться прямого зіткнення. Не вірить у себе і свій народ.
Важливо не залишити жителів Донбасу на самоті зі страхом та очікуванням. України там має бути багато. Це питання освіти, економіки у підконтрольних нам регіонах. Непідконтрольній частині потрібно надати статус окупованої території. Не можна воювати з Росією і водночас торгувати — постачати двигуни на їхні гелікоптери. Це абсурд. Не можна називати Крим окупованим, але продавати їм продукти, воду і світло. Всі торгові й економічні відносини з Росією треба зупиняти. З окупованою територією — так само. Нехай їхня так звана влада утримує пенсіонерів.
Країну треба реформувати. Після Майдану люди пішли вперед, а система залишилася старою. Сигнали про те, що зміни можуть відбуватися, можуть дати прокуратура і суди. Але коли заступник генпрокурора має королівський маєток — це імпульс для всієї прокуратури залишатися корумпованою й надалі. Справа щодо подій на Майдані не розслідується. Ніхто не покараний. Зате нещодавно взялися за компанію "Здраво", яка безкоштовно постачає пораненим на фронт знеболювальне "Налбуфін". Причина — звернення громадянина Росії. Він попросив заарештувати препарат через те, що наче має на нього патент. Навіть у самій прокуратурі цю справу називають замовною і кажуть, що вона кришується на найвищому рівні.
Порошенко і Яценюк хочуть пересидіти й перечекати, доки все розсмокчеться, а не рухатися вперед. Є найголовніше — готовність людей терпіти незручності перехідного періоду. Для реформування країни у влади мають бути "розв'язані руки". А на них великий вплив мають "борги" перед спонсорами. Сьогодні єдиним критерієм ефективності прем'єра повинна бути його рішучість у знищенні монополій та впровадження конкуренції. Без цього реформ не буде.
Революція — це процес. Хоч не стоїмо на центральній площі країни, вона ще триває. Як і коли завершиться — залежить від кожного з нас.
Наше суспільство вимагає змін. Ідеї є. Прикладів — що і як треба зробити — вистачає. Проблема в тому, що нема команди реформаторів. Йдеться не тільки про партії чи уряд, а про державну службу загалом. Нині це — 275 тисяч людей. Або ти її зміниш і вона здійснює реформи, або дружньо саботує їх. Спочатку треба зайнятися державною службою. Інакше не буде кому реалізувати найкращі ідеї.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта