Альтернативна політика

Екологічний націоналізм – це ідеологія і політична практика, спрямовані на перетворення аморфного етносу на організовану націю, що має власну державу і перебуває в гармонійні єдності з рідною природою. Метою еконаціоналізму є формування геосоціальної істоти, в якій нація та її рідний життєвий простір є одним цілим.

Мистецтво війни полягає в тому, щоб перевернути ситуацію і перетворити свою слабкість на перевагу. Як це зробити?

Власники масових соціальних мереж здійснюють свою редакційну політику і самі вирішують, що ми повинні знати, а що ні. Складні формули визначають, які історії виходять нагорі вашої сторінки або новинної стрічки на Facebook.

Триває глобальна війна за Гартленд – серцевинну землю, Гіперборію, країну Оу. Проте в першу чергу це війна українців за відродження власного духу і творення Української держави. Нова людина, нова держава, нова Європа.

На таке рішення вплинули, зокрема, дії Росії в Україні. Особлива перевага при підборі кадрів буде віддаватися солдатам, які мають журналістську підготовку і тим, хто знайомий із соціальними медіа.

Найбільший ворог сховається там, де ти найменше будеш його шукати. Його схованка буде там, куди тобі найменше схочеться йти. Найбільша афера диявола полягає в тому, що він тебе переконав, наче він – це ти, отже, знищуючи його, ти знищуєш себе. Якщо ти спробуєш знищити його, щоб врятувати людей, вони спробують знищити тебе, щоб врятувати його.

Ті, хто виступають проти мобілізації, бояться смерті, але не люблять життя. Життя - це не нудне очікування старості, це пригода. Той, хто прагне безпеки, підсвідомо волів би не народжуватися. Хто хоче спокою, таємно від себе мріє про цвинтар. Повістку до воєнкомату нам присилає Бог, який змушує нас до життя як пригоди.

Поведінка як фашистів, так і націонал-соціалістів була цілком раціональною і значною мірою відповідала типу національного характеру італійців і німців. Італійські фашисти, як представники етичної нації, діяли спонтанно і намагалися з усіма підтримувати хороші стосунки. Натомість німецькі нацисти з притаманною їх народу педантич­ністю і філософічністю прагнули дістатися самих глибин людської природи і робили ставку на систематичність, планомірність, твердість у просуванні обраним шляхом.

Опора на власні сили і простір, самобутній спосіб життя, вищість спільного блага та інші природні закони, сформульовані нацистами, були для них не абстрактною теорією, а прямими настановами до дії.

Критерієм «вищої раси» є шляхетна поведінка людини, а «чистота раси» – це питання майбутнього і результат цілеспрямованої роботи з поліпшення генофонду. Так вважав Адольф Гітлер, такою була практика німецького національного соціалізму. Духовний чинник вважався первинним і пріоритетним.

Навколо так багато говорять про нацизм, що стало цікаво, а що ж це таке – німецький націонал-соціалізм, скорочено – нацизм? Що про це пишуть українські та іноземні науковці?

Націоналізм – це ідеологія і політична практика, спрямовані на перетворення аморфного етносу на організовану націю з власною державою. В залежності від рівня розвитку націоналістичної ідеології, вона веде до формування нормативної, творчої або магічної нації.

Гітлер і його радники проводили довгі години за обговоренням необхідності переходу всієї країни на вегетаріанство у відповідь на нездоровий спосіб життя, якому сприяв капіталізм – розповідає єврейський дослідник Джона (Йона) Голдберг (Jonah Goldberg) у розділі «Все, що ви знаєте про фашизм, невірно» своєї книги-бестселера «Ліберальний фашизм» («Liberal Fascism», 2008).

Унаслідок Другої світової війни Європа була розділена між США і СРСР — двома глобальними полюсами влади. Умовно кажучи, вона потрапила під панування Америки й Азії. Ослаблення обох імперій наприкінці XX ст. започаткувало поступове звільнення Європи від зовнішньої залежності.

Першим, хто застосував слово «фашист» як лайку і ганебний ярлик, був Йосип Сталін. Якщо ви не послідовник цього тирана, то пам'ятайте, що слово «фашист» – це визначення політичної позиції людини, яка є прихильником фашистської ідеології і програми. Сенс її, зокрема, у створенні централізованої держави з сильною соціальною складовою і контролем профспілок за промисловим виробництвом.