Альтернативна політика

Українські реалії лишилися такі, що на виборах перемагають проекти олігархів. У політиці мало що змінилося. За телевізор платять мільярдери. Взамін потім отримують доступ до державних ресурсів. Щоб розірвати це замкнене коло, треба змінити правила.

Якось всі гуртом переключились на допомогу АТО, а в той час старі корумповані схеми роз'їдають нашу економіку, руйнують душі і забирають життя. Щось ми не так робимо, якщо не має результатів! Кіборги просять громаду моторніше працювати на результат! Ми зовсім розпорошили свої сили, усе повертається на "старі, добре відпрацьовані, корумповані круги своя". Не знаю, які дії громада повинна зробити, щоб влада почала ( хоча б почала) виконувати свої обіцянки!!!

Власне, чому це питання виникло. Впроваджена нами поштова розсилка "Ранкових новин" містить підписників з адресами з поштового сервісу Mail.Ru. На поточний момент часу листи на ці скриньки не надходять з простої причини - вони ним відхиляються з поясненням, що багато з адрес отримувачів є недійсними. Ми надіслали лист у службу тех підтримки, й, можливо, з часом листи таки надходитимуть на них. Але, виникла така думка, й прохання - не користуватися послугами російських комерційних компаній загалом і Mail.Ru зокрема. Це вже не кажучи про те, що листів Ви можете також не отримати через описані вище особливості роботи цього ресурсу.

Уявімо, що група українців увійшла в комп’ютерну гру і створила віртуальний український народ. Для успішної змагальності з іншими віртуальними народами, українці формуватимуть для себе інструментарій: засоби спілкування, організаційні моделі, стратегії перемоги, оснащення, ресурси тощо. Якими вони будуть?

Уявіть собі академіка, трьох офіцерів, десять кваліфікованих робочих і п’ятдесят чорноробів. За що вони проголосують? Переважною більшістю голосів вони проголосують за те, щоб літр горілки коштував не більше одної гривні. Демократично.

Можливо, я зараз трохи перебільшу. А може й ні. Але на даному етапі, хоча у нас одна з найбільш розвалених і розграбованих в світі армій, тим не менш, у нас одні з найкращих у світі солдати. Найстійкіші, найбільш мотивовані, найвитриваліші, найвинахідливіші.

Як відомо, нинішня пенсійна система України йде до неминучого краху. Тобто наближається момент, коли правляча верхівка скаже: «Грошей нема. Рятуйся хто може». Або й не скаже, а просто перестане виплачувати гроші, як це зазвичай буває при банкрутстві банків. Така «фініта ля комедія» має об’єктивні причини.

Я - романтик, який вірить в Україну. Я мрію, щоб приїхавши на Донеччину під кордон з Росією, я міг замовити на українській мові український борщ, сало і просто говорити, що я українець. І щоб там не було пострілів. Це не пафос, я насправді хотів би, щоб на тій землі був мир.

Не вперше читаю на Фейсбуці коментарі людей, які все гірше і гірше оцінюють діяльність "нової" влади. Все частіше озвучуються і показуються факти, котрі підтверджують неймовірну з точки зору нормальної людини тезу: "Кому війна, а кому мати рідна". Кажуть, в усі часи найбільше збагачувалися у часи війни.

Президент відновлює олігархічний консенсус. Пропрезидентська більшість в Парламенті означає можливості для розкрадання країни, блокування люстрації і зміни політичної системи. Кадрова політика Порошенка - це "любі друзі-2".

Хто володіє інформацією, той володіє світом - цій цитаті Н. Ротшильда понад двісті років, проте сьогодні вона актуальна як ніколи. В епоху інформаційного суспільства історія розвитку будь-якої незалежної держави тісно переплетена з інформаційними операціями - маніпуляціями, інсинуаціями, дезінформаціями, обманами і так далі.

Почну одразу з прикладів. Колектив, в якому я працюю – багатонаціональний. Є в ньому навіть «втікачі» з Нагірного Карабаху, ну і, звісно ж, росіяни (куди ж без них – «братів»). Останні події в Україні час від часу призводять до словесних ідеологічних перепалок, зриваючи маски з опонентів, показуючи їх справжнє нутро.

Демонстранти підпиляли статую знизу за допомогою шліфувальної машини – болгарки, і стягнули з постаменту металевими тросами. Увечері неділі губернатор Харківщини Ігор Балута підписав розпорядження про демонтаж пам'ятника.

Місто Курітіба 1971 року депресивне місто - суцільного звалища сміття. Місто Курітіба 1992 року - прогресивна та економічно-приваблива столиця свого штату. Молодий мер, із нестандартними ідеями, врятував своє бідне місто - без допомоги: кредитів від федерального уряду, а також без Всесвітній банку та Міжнародного Валютного Фонду - за одну свою каденцію!

Якщо раніше держави творили юристи, то нині їх творять програмісти. Наше головне завдання – енергійне програмування етномережі Третій Гетьман онлайн. І що швидше, то краще.