20 причин усунення Гетманцева від вироблення та управління економічною політикою України – Ярослав Романчук

Український бізнес робить все для фронту, для перемоги не для того, щоб після війни знову кланятися та випрошувати у чиновників право займатися виробництвом товарів та послуг, щоб відбиватися від контролерів та силовиків, щоб жити за правилами номенклатурно-силових кланів.

Українське суспільство бореться з ворогом, проливає кров, виступає єдиним фронтом з армією в ім'я перемоги не для того, щоб знову поринути в радянські рамки ринку праці, щоб знову отримувати зарплати в конвертах, щоб у статусі ФОПу боятися тортур контролерів.

Українці кров'ю, грошима та енергією сердець, ресурсами та ціною поневірянь заслужили, завоювали не лише політичну та громадянську, а й економічну свободу.

Нова Україна потребує очищення системи керування від старих кадрів. Вони своїми ідеями, діями та обманом звичайних людей – п'ята колона. Йдеться як про ОПЗЖ.

Необхідно вирвати Україну з лап марксистів, авторитарних прихильників ручного управління економікою, а також тих, хто на рівні законів, процедур, регламентів та стандартів легалізує олігархат та схематоз.

Український бізнес об'єднався, щоб виконати це завдання, щоб донести до президента В. Зеленського те, що накипіло, наболіло, набридло. Усунення Д. Гетманцева від вироблення та управління економічної політики – це початок очищення країни від тих практик та інститутів, які перетворили Україну на найбіднішу країну Європи.

Ось 20 причин, чому це потрібно зробити сьогодні:

Президент Зеленський сформував команду для того, щоб вона виконувала його програму, його обіцянки перед виборцями. У житті виявилося інакше. Д. Гетманцев не виконує програму президента, а навпаки. Д. Гетманцев використовує самого президента та його політичний капітал для реалізації своєї політики, своїх поглядів, які багато в чому є продовженням політики П. Порошенка.

Бюджетна політика Д. Гетманцева грубо ігнорувала та продовжує ігнорувати пріоритети країни, зокрема, фінансування оборони. На обслуговування держборгу постійно витрачається більше грошей, ніж на обороноздатність. Перед нами – продовження бюджетної політики Азарова, Яценюка, Порошенка, Данилюка та Яресько. Д. Гетьманцев пролобіював її, скориставшись парламентською більшістю та злагодою президента.

Бюджетно-податкова політика гальмує економічне зростання та розвиток. У період 2011-2021рр. середньорічні темпи зростання української економіки в 3 рази нижчі від середньосвітової, в 5 рази нижчі від країн Азії, що швидко ростуть.

Бюджетно-податкову політику країни не переведено в режим економіки воєнного часу, ігнорується реальне становище виробників товарів та послуг, не враховуються реальні витрати, внесок населення на підтримку фронту та тилу.

Консервація корупції, схематозу та джерел неринкового збагачення номенклатурно-силових угруповань.

Створення особливого привілейованого статусу для сировинних монополістів та імпортерів, дискримінація малого підприємництва.

Критично низький рівень довіри, відторгнення бізнес-спільнотою бюджетно-податкової, регуляторної, митної політики Д. Гетманцева. Як наслідок – зростання недовіри до уряду та Президента. 

Провал кампанії з амністії капіталу, фіскалізації, наведення порядку у сфері підакцизних товарів, казино, детінізації економічної діяльності. Усі пропозиції Д. Гетманцева у цих сферах було реалізовано з грубими теоретичними, інституційними та технічними помилками.

Укорінення конфлікту інтересів. Необґрунтовані пільги та представлення інтересів тих секторів економіки, з якими асоціюється Д. Гетманцев (азартні ігри, лотереї, аграрні монополісти). Навіть керівник податкової служби є представником сектору азартних ігор, що явно не узгоджується з вимогою проведення у країні науково обґрунтованої фіскальної політики.

Ігнорування найкращого світового досвіду у сфері економічної політики. З такими параметрами бюджетно-податкової політики, як в Україні (розмір держвидатків, податкове навантаження, регуляторне навантаження) жодна країна у світі за всю історію не добивалася економічних, соціальних успіхів. Багато пропозицій Д. Гетманцева давно були реалізовані в тоталітарній, совковій Білорусі та авторитарній Росії, в десятках країн світу, що розвиваються. Вони закінчилися фіаско при зміцненні олігархату, схематозу та корупції.

Ігнорування економічної науки, яка чітко визначає параметри швидкого, довгострокового, інклюзивного економічного зростання. За 30 років Україна в жодний політичний цикл, жодного року не проводила ліберальну економічну політику на основі економічної свободи. Країна, армія та суспільство якої захищає ідеали свободи для всього світу, ніколи не входила навіть до першої сотні країн за індексом економічної свободи.

Гальмування розвитку малого підприємництва, диверсифікації економіки, включення країни у глобальні та регіональні ланцюжки. Створений у країні інвестиційний клімат неконкурентоспроможний.

Ризики та загрози блокування повноцінної матеріальної, грошової, технічної допомоги від іноземних партнерів після перемоги у війні в разі збереження існуючого податкового, митного та регуляторного законодавства.

Ризики неповернення українців до країни після війни через неконкурентні параметри ділового клімату, ринку праці, податкового та соціального законодавства. Це ще більше посилить найгострішу демографічну кризу України.

Ерозія довіри до Президента та його партії «Слуга народу». У березні 2021 р. була прийнята Національна економічна стратегія 2030, але бюджетно-податкова політика, що проводиться, та регуляторна політика її обнуляє.

В результаті: до війни понад 70% українців вважали, що країна розвивається у неправильному напрямку. Сьогодні довіра до Президента – понад 80%. Після війни за збереження Д. Гетманцева біля керма економічної політики може настати чергова криза довіри.

Відкрита прихильність Д. Гетманцева до авторитаризму, марксизму та номенклатурно-силових методів управління економікою. Наявність таких керівників викликає підозри в щирості стратегічного курсу розвитку з боку суспільства та наших іноземних партнерів.

Нездатність навчатися на своїх та чужих помилках у сфері оподаткування, митного регулювання, у сфері створення ділового клімату, інвестиційної політики. Догматизм є потужним чинником руйнування потенціалу країни, синергії влади, бізнесу та суспільства.

Д. Гетманцев ігнорує проблему структури капіталу та виробництва, імперативи сучасного ринку праці, роль підприємця у процесах творчої руйнації та модернізації країни. Він робить ставку на ті теоретичні шаблони, які приводять у глухий кут.

Гетманцев не розуміє і недооцінює роль та значення нематеріальних активів загалом та інститутів Свободи зокрема. Він звинувачує вільний ринок, ліберальну економіку у всіх бідах, перекручуючи причинно-наслідкові зв'язки.

Збереження Д. Гетманцева на чолі економічної політики України різко збільшує ризики відновлення довоєнного схематозу та олігархату, атмосфери внутрішніх конфліктів та протиріч, втрати унікальної довіри, яка сформувалася в Україні під час війни.

Джерело

Виділення в тексті мої, О.К.