Україна ще перебуває в новорічно-різдвяному настрої. Ми трохи призабули нагальні проблеми, та закінчаться свята й треба засукавши рукава працювати й працювати. А роботи вистачить усім. За кілька останніх років Україна втратила повагу й розуміння на міжнародній арені. Чому? Як на мене, в першу чергу не вміємо відстоювати свою думку, турбуватися про своїх людей. Тож і зрозуміли заможні держави, що з нами можна поводитися так, як їм заманеться.

Перший дзвінок пролунав ще на зорі незалежності, коли нас змусили віддати ракетну зброю, знищити літаки. Далі ми ретельно виконали домаганки західних європейців і закрили Чорнобильську атомну електростанцію. Нас залякували, що не сьогодні-завтра вибухне працюючий третій енергоблок. Хоч незалежні експерти називали його найбезпечнішим у світі після вжитих заходів. Нам обіцяли сім мішків ’’гречаної вовни’’, мовляв, допоможемо добудувати енергоблоки на Хмельницькій та Рівненській АЕС й виділити чи то євро чи доларів на зведення нового укриття над четвертим чорнобильським енергоблоком.

Далі заокеанські друзі дізналися, що в нас є надсучасні радіолокатори, які можуть впіймати навіть літаки-невидимки. Заборонити їх виготовлення відкрито не могли. Тоді й вдалися до наклепу, мовляв, українські радари успішно охороняють іракське небо й заважають британо-американським літакам вільно патрулювати заборонені зони. І тут уже від обіцянок перейшли до погрожувань та санкцій. Навіть прислали 13 фахівців-шпигунів, щоб дізнатися, де виробляється, скільки й куди продається грізна зброя. Правда, тут нашим можновладцям вистачило розуму й духу, щоб хоч не повністю розкрити військові таємниці. Чим ситуація не нагадує комісію ООН в Іраку?

А ще згадайте вимушену відмову України од бушерського контракту на поставку обладнання харківських турбінників. Тисячі людей залишилися без вигідного контракту, роботи й зарплати. Тоді американці наобіцяли нам якісь неіснуючі вигоди. А за розсекречення Кольчуг сам перший заступник держсекретаря США узяв та й бовкнув нам, що вони хочуть з нами працювати в космічній галузі. Тож начувайтеся, українці! Можливо, найближчим часом з’ясується, що ми не маємо права виготовляти космічні ракети, посилати космонавтів, складати надсучасні літаки, вирощувати конкурентоспроможну на світових ринках українську пшеницю ( не встигли перші партії зерна вийти на міжнародний ринок, як у трюмах завелися хвороби, яких в Україні не існує в природі).

Звичайно, ні наші дружні сусіди, ні заокеанські партнери не бажають бачити Україну могутньою, багатою державою. І це зрозуміло. Та мені прикро й боляче, що ні наш президент, ні його команда не спроможні відстояти честь і гідність своєї Вітчизни.

(Друкується із незначними скороченнями)