Захід готував Україну до капітуляції (саме тому у січні та лютому Київ поспіхом залишали всі посольства). Захід готував українську владу до евакуації (спецслужби та спецрейси вже були напоготові). Захід готував українських патріотів до партизанської боротьби (саме для цього сюди спрямовували протитанкові джевеліни замість бронетехніки).
Про це у своїй статті написав Руслан Кухарчук на сайті "Кабінет експертів".
Сценарій героїчної, довготривалої та, головне, успішної оборони й тим більше нашого контрнаступу ніким не розглядався зовсім. Це – документальний фактаж.
Нам було передбачено три дні, "нереальний максимум – три тижні", щоб протриматися. Саме це була наша доля, накреслена нам досвідченою західною розвідкою і компетентними західними урядами. І не тому, що вони цього хотіли. А тому, що вони досвідчені й реально оцінювали увесь комплекс всіх факторів.
Але стався збій системи…
Сталася героїчна, тривала та успішна оборона. Ціною тисяч добровільно загиблих воїнів і невинно убієнних цивільних дітей, жінок і чоловіків.
Сталося звільнення Київської, Чернігівської та Сумської областей. Тоді ми побачили, як російські окупаційні війська зруйнували наші села і міста та організували етнічний геноцид з масовими похованнями.
А потім ми вирушили на дорогоцінний Схід і у прекрасний Південь України, щоб рішучим і підготовленим контрнаступом звільняти всі українські землі…
Ось тут і трапився збій системи. І злам історії.
І тоді сюди в Україну поспішили перші особи Євросоюзу – Урсула фон дер Ляєн та Жозеп Боррель (8 квітня).
Наступним терміново і неочікувано відвідав Київ британський прем’єр-міністр Боріс Джонсон, здійснивши демонстративну пішу прогулянку по всьому центральному периметру столиці (10 квітня).
А потім сюди прибули залізницею президенти Польщі, Латвії, Литви та Естонії (13 квітня).
Далі до нас поспіхом спрямували голову держдепу США Блінкена та міністра оборони США Ллойда (25 квітня).
Обставини склалися так, що не приїхати до Києва світовим лідерам раптом стало чимось геть непристойним.
А потім західні посольства одне за одним почали повертати свої офіси до Києва. Тому що не повернути своє посольство у Київ стало ознакою дурного тону.
Україна раптом стала світовим символом сміливості, гідності та традиції – ті категорії, про які дещо призабув сучасний світ. В Україні побачили концентрацію світла і добра, у променях яких стало хотітися зігрітися усім.
Країни світу раптом збагнули, що через десятиліття усі наступні покоління обов’язково запитають, з ким був їхній народ і з ким були їхні правителі у 2022 році. І обов’язково доведеться відповідати…
Тому що те, що відбувається в Україні зараз, – це не регіональний конфлікт, як і не те, на що багато хто сподівався на початку. Тому що те, що відбувається тут, – це глобальне зіткнення добра і зла, світла і темряви. І це не лишає країнам і лідерам світу можливостей зайняти нейтральну незалучену позицію.
Саме тому ми НЕ ПРОСИМО світ допомогти нам. Натомість ми великодушно ЗАПРОШУЄМО світ стати на сторону світла і добра.
І, так, наше запрошення категоричне, жорстке і дискомфортне, тому що воно не залишає вибору.
Таким чином сучасна цивілізація, укорінена у моральному релятивізмі, вимушено наближається до моменту визнання наявності абсолютних і вічних цінностей.
Це і є той явлений світові шанс змінитися і відродитися.
Розуміти, яку велику метафізичну роль зіграла (і буде грати) Україна в Європі з початком широкомасштабної гарячої фази російсько-української війни. Пробудила вічні забуті цінності у людей.
Здається, моя стаття "Духовна цінність України, як запорука її суверенітету, або "Все, що здійснюється з власної волі - Добро" також йде в тему для цієї статті)
Якщо прагнеш чуда - створюй його!
Коментарі
Здається, моя стаття "Духовна цінність України, як запорука її суверенітету, або "Все, що здійснюється з власної волі - Добро" також йде в тему для цієї статті)
https://www.ar25.org/article/duhovna-cinnist-ukrayiny-yak-zaporuka-yiyi-suverenytetu-abo-vse-shcho-zdiysnyuyetsya-z
Якщо прагнеш чуда - створюй його!