Стосунки чудові для підняття настрою у співпраці і дружбі. А з часом вони емоційно виснажливі, з періодами емоційного підйому і сильного спаду, аж до повної байдужості і відсторонення, емоційної втоми. Спочатку стосунки дуже захоплюють і тому швидко розвиваються. Спілкування вільне, багатослівне, веселе, зав’язується одразу. Є відчуття швидкого розуміння, насиченості, доступності і цікавості інформації. Виникає враження, що партнер розуміє все з півслова. Партнери радо виконують бажання іншого, активно співпрацюють, вихваляють один одного, і відбувається психотерапія через підвищення тонусу. Стосунки притягують, зачаровують, стимулюють до активності. Наступний етап перенасичує: здається, що партнер занадто багато говорить, що він пояснює там, де краще було б просто діяти, і врешті складається враження, що він хоче все викрутити по своєму. Бо при співпаданні інтересів і цілей способи їх досягнення не влаштовують обох. Партнери починають висувати один одному завищені вимоги, що приводить до безпідставних суперечок і взаємного розчарування. І вирішувати проблеми кожен змушений самостійно. Настає “перегрів”, з’являється емоційна, а потім і фізична втома від партнера, переживання і сильні душевні страждання, невдоволення партнером. Саме тут активатори відчувають потребу відпочити один від одного, хоча б переключитися і розслабитися. В цей період помітні недоліки і слабкі місця іншого, посилюється напруга, Відпочивати один від одного партнерам довго не доводиться, вони досить швидко забувають образи, через деякий час знову із задоволенням спілкуються, і знову перенасичуються й втомлюють один одного. І стосунки набувають коливального характеру, пульсації з періодами спаду й активності. Якщо партнери не робитимуть перерв при тісному спілкуванні, позитивна стимуляція набуватиме на певний час негативного характеру. Тому, щоб уникнути перенапруження, слід утримувати психологічну відстань. У стосунках активаторів відбувається усвідомлення своїх проблем, а в спільній справі забезпечується активація, захист і підтримка. Присилення дієздатності проходить тому, що інтуїтивний надає можливі варіанти, а сенсорний відгукується з повною віддачею, готовий вже до дїй, що взаємно запалює. А в екстремальних ситуаціях, таких як інтенсивне навчання, неординарні винаходи, де потрібно знайти вихід із скрутної ситуації, допомога йде від ірраціонального. Якщо між партнерами є визначенні завдання, їх обов’язково необхідно виконувати, якщо цього немає, виходить порожня балаканина, що завдає великого болю. Це тому, що активація відбувається у форсованому режимі: партнери отримують дуже яскраві переживання, і така інтенсивність згодом призводить до енергетичного виснаження та нервових зривів, коли обоє страждають від непорозумінь і виникає багато проблем. Замість того, щоб вирішити їх, активатори дають поради один одному, часто стимулюючи слабкі сторони. Результат – виснаження. Інші непорозуміння виникають від того, що інформацію один одному активатори передають не в тій формі, як хотілося б почути: інтуїтивний здається туманним, логічний - грубим. Однак сам зміст інформації влаштовує обох. Один із партнерів схильний багато скаржитися, що засмоктує у безвихідь більших проблем, над якими морочать голову обоє, і врешті-решт дратує й відштовхує. Занадто тісний і тривалий контакт виснажує партнерів. Різний ритм життя є головною причиною непорозумінь між активаторами. Для них незрозумілі дії один одного. Ірраціонального дратує негнучкість раціонального, а непослідовність ірраціонального страшить раціонального, вважає його легковажним і ненадійним. Через це партнерам важко розраховувати один на одного, бо кожен не може передбачити поведінку, дії іншого навіть у звичайних ситуаціях. Кожен чинить, як заманеться, не рахуючись з іншим.