Стаття називається "Всередині українського контрудару, який переломив хід війни" і починається з історії, як Валерій Залужний був призначений Головнокомандувачем Збройних сил України. Стаття спрямована в першу чергу на західних читачів, але українцям теж цікаво буде її почитати.
Особливо варто звернути увагу на такі слова генерала: "Знаючи те, що я знаю про росіян з власного досвіду, наша перемога не буде остаточною. Наша перемога стане можливістю перевести подих і підготуватися до наступної війни".
Він визнає, що навчався не лише у союзників зі США та країн НАТО, а й у свого ворога – начальника російського Генштабу. Валерій Залужний був серед тих українських військових, хто пройшов великий шлях перетворення української армії з незграбної радянської армії на сучасну бойову силу, йдеться у статті.
Загартований роками боротьби з Росією на східному фронті, він належав до нового покоління українських керівників, які навчилися бути гнучкими та делегувати рішення командирам на місцях. Його наполеглива підготовка напередодні вторгнення та розумна тактика бою на ранніх етапах війни допомогли нації відбити натиск росіян.
Далі автори статті Саймон Шустер (Simon Shuster) і Вера Бергенгруен (Vera Bergengruen) пишуть:
"Найбільшим успіхом війни став блискавичний контрнаступ на північному сході країни на початку вересня, який приголомшив російські війська, що втекли в безладді та поступилися величезними частинами окупованої території. У поєднанні з другою операцією на півдні українські сили кажуть, що вони вирвали з-під російського контролю понад 6 тисяч квадратних кілометрів менш ніж за два тижні, звільнивши десятки міст і перерізавши ворогу лінії постачання. Рекламуючи контрнаступ на півдні перед наступом на північному сході, вправна гра української армії застала Росію зненацька. Це втілило в життя аргументи українців про те, що співпраця з розвідкою та мільярди доларів на зброю й матеріальні засоби, надані західними союзниками, дадуть результати на полі бою".
Автори статті відзначають, що ці раптові перемоги сталися, коли зростав економічний тиск у Європі та в усьому світі, а скептики почали сумніватися, чи зможе Україна витримати тривалу боротьбу. Драматичний розгром російської армії змусив кремлівських пропагандистів визнати невдачу, а Володимир Путін 21 вересня оголосив перший масовий призов з часів Другої світової війни – часткову мобілізацію до 300 тисяч осіб.
"Українські та американські офіційні особи однаково вважають, що війна буде довшою та кривавішою, ніж більшість собі уявляє. Путін продемонстрував, що готовий пожертвувати своїми військами та вчинити звірства, щоб виснажити свого супротивника. У загрозливій промові він попередив, що не блефує, коли погрожував використати все, що є в його розпорядженні, щоб захистити Росію, маючи на увазі ядерну зброю. Недавній український наступ може бути переломним, але не вирішальним ударом.
«Оглядаючись назад, ми будемо дивитися на це, як на битву за Мідвей», – каже Ден Райс, ветеран бойових дій армії США та керівник Вест-Пойнта, який є спеціальним радником Залужного, маючи на увазі ключове зіткнення 1942 року, яке передувало ще трьом рокам війни", – йдеться у статті далі.
У статті також згадуються генерал Олександр Сирський, командувач сухопутними силами України, який керував обороною Києва, а нещодавно – контрнаступом на сході, та Кирило Буданов, голова Служби військової розвідки України.
"Але після Президента Залужний став обличчям війни. Його персона повсюди в українських соцмережах. На одному широко поширеному зображенні «залізного генерала» він стоїть на колінах перед ридаючою матір’ю одного зі своїх солдатів, схиливши голову в горі перед гробом. На іншому він посміхається, головуючи на весіллі одного зі своїх військовослужбовців під час затишшя в боях. Фан-канали в Telegram мають сотні тисяч підписників, багато хто змінює свої профілі на фото генерала з руками, складеними у формі серця. «Коли Залужний заходить у темну кімнату, він не вмикає світло, він вимикає темряву», – жартують в одному з вірусних відео TikTok.
Важко передбачити, куди піде війна і яку роль зіграє Залужний. Але, мабуть, уперше тепер можна не сумніватися, що армія, якою він командує, здобуде перемогу", – йдеться у статті.
Далі автори статті переповідають історію, як Валерій Залужний заслужив репутацію агресивного та амбітного воєначальника, хоча його вважали трохи легковажним – любителем пожартувати із солдатами, а не карати їх.
Службовою драбиною Залужний піднімався разом із новим поколінням офіцерів, що були виховані у радянській Україні, але прагнули позбутися військових догм СРСР. У кандидатській дисертації Залужний проаналізував військову структуру США. Радянська модель спиралася на жорстку вертикаль прийняття рішень, і він пропонував зміни, що відображають структуру командування Збройних сил США та партнерів НАТО.
Залужний пройшов шлях від командира взводу до командувача військ на Донбасі після анексії Росією Криму 2014-го. У цій ролі він займався вихованням молодших офіцерів і заохочував їх до самостійності. На відміну від російської армії, українські сержанти стають не «цапами-відбувайлами», а справжніми помічниками та кадровим резервом, сказав він в інтервʼю 2020 року.
Але Залужний також поважав і захоплювався російським противником. У своєму кабінеті він зберігає зібрання творів командувача збройними силами Росії генерала Валерія Герасимова, старшого за нього на 17 років. «Я виховувався на російській військовій доктрині, і я все ще вважаю, що вся наука про війну знаходиться в Росії», – каже Залужний. – «Я вчився у Герасимова. Я читав усе, що він коли-небудь писав... Він – найрозумніший з людей, і мої очікування від нього були величезними».
Наші інтереси:
Добре, що американські медіа пишуть статті про наших командирів у такій формі, щоб зацікавити та схилити до симпатії й підтримки України.
Стратегія палінгенезії полягає не в тому, щоб поборювати старий світ, а в тому, щоб використовувати його як ресурс для власного розвитку. Чеснота милосердя дозволяє вчитися у ворогів і...
Американський журнал Time опублікував статтю про генерала Залужного і помістив його фото на обкладинку
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Стаття називається "Всередині українського контрудару, який переломив хід війни" і починається з історії, як Валерій Залужний був призначений Головнокомандувачем Збройних сил України. Стаття спрямована в першу чергу на західних читачів, але українцям теж цікаво буде її почитати.
22092703.jpeg
Особливо варто звернути увагу на такі слова генерала: "Знаючи те, що я знаю про росіян з власного досвіду, наша перемога не буде остаточною. Наша перемога стане можливістю перевести подих і підготуватися до наступної війни".
Він визнає, що навчався не лише у союзників зі США та країн НАТО, а й у свого ворога – начальника російського Генштабу. Валерій Залужний був серед тих українських військових, хто пройшов великий шлях перетворення української армії з незграбної радянської армії на сучасну бойову силу, йдеться у статті.
Загартований роками боротьби з Росією на східному фронті, він належав до нового покоління українських керівників, які навчилися бути гнучкими та делегувати рішення командирам на місцях. Його наполеглива підготовка напередодні вторгнення та розумна тактика бою на ранніх етапах війни допомогли нації відбити натиск росіян.
Далі автори статті Саймон Шустер (Simon Shuster) і Вера Бергенгруен (Vera Bergengruen) пишуть:
"Найбільшим успіхом війни став блискавичний контрнаступ на північному сході країни на початку вересня, який приголомшив російські війська, що втекли в безладді та поступилися величезними частинами окупованої території. У поєднанні з другою операцією на півдні українські сили кажуть, що вони вирвали з-під російського контролю понад 6 тисяч квадратних кілометрів менш ніж за два тижні, звільнивши десятки міст і перерізавши ворогу лінії постачання. Рекламуючи контрнаступ на півдні перед наступом на північному сході, вправна гра української армії застала Росію зненацька. Це втілило в життя аргументи українців про те, що співпраця з розвідкою та мільярди доларів на зброю й матеріальні засоби, надані західними союзниками, дадуть результати на полі бою".
Автори статті відзначають, що ці раптові перемоги сталися, коли зростав економічний тиск у Європі та в усьому світі, а скептики почали сумніватися, чи зможе Україна витримати тривалу боротьбу. Драматичний розгром російської армії змусив кремлівських пропагандистів визнати невдачу, а Володимир Путін 21 вересня оголосив перший масовий призов з часів Другої світової війни – часткову мобілізацію до 300 тисяч осіб.
"Українські та американські офіційні особи однаково вважають, що війна буде довшою та кривавішою, ніж більшість собі уявляє. Путін продемонстрував, що готовий пожертвувати своїми військами та вчинити звірства, щоб виснажити свого супротивника. У загрозливій промові він попередив, що не блефує, коли погрожував використати все, що є в його розпорядженні, щоб захистити Росію, маючи на увазі ядерну зброю. Недавній український наступ може бути переломним, але не вирішальним ударом.
«Оглядаючись назад, ми будемо дивитися на це, як на битву за Мідвей», – каже Ден Райс, ветеран бойових дій армії США та керівник Вест-Пойнта, який є спеціальним радником Залужного, маючи на увазі ключове зіткнення 1942 року, яке передувало ще трьом рокам війни", – йдеться у статті далі.
У статті також згадуються генерал Олександр Сирський, командувач сухопутними силами України, який керував обороною Києва, а нещодавно – контрнаступом на сході, та Кирило Буданов, голова Служби військової розвідки України.
"Але після Президента Залужний став обличчям війни. Його персона повсюди в українських соцмережах. На одному широко поширеному зображенні «залізного генерала» він стоїть на колінах перед ридаючою матір’ю одного зі своїх солдатів, схиливши голову в горі перед гробом. На іншому він посміхається, головуючи на весіллі одного зі своїх військовослужбовців під час затишшя в боях. Фан-канали в Telegram мають сотні тисяч підписників, багато хто змінює свої профілі на фото генерала з руками, складеними у формі серця. «Коли Залужний заходить у темну кімнату, він не вмикає світло, він вимикає темряву», – жартують в одному з вірусних відео TikTok.
Важко передбачити, куди піде війна і яку роль зіграє Залужний. Але, мабуть, уперше тепер можна не сумніватися, що армія, якою він командує, здобуде перемогу", – йдеться у статті.
Далі автори статті переповідають історію, як Валерій Залужний заслужив репутацію агресивного та амбітного воєначальника, хоча його вважали трохи легковажним – любителем пожартувати із солдатами, а не карати їх.
Службовою драбиною Залужний піднімався разом із новим поколінням офіцерів, що були виховані у радянській Україні, але прагнули позбутися військових догм СРСР. У кандидатській дисертації Залужний проаналізував військову структуру США. Радянська модель спиралася на жорстку вертикаль прийняття рішень, і він пропонував зміни, що відображають структуру командування Збройних сил США та партнерів НАТО.
Залужний пройшов шлях від командира взводу до командувача військ на Донбасі після анексії Росією Криму 2014-го. У цій ролі він займався вихованням молодших офіцерів і заохочував їх до самостійності. На відміну від російської армії, українські сержанти стають не «цапами-відбувайлами», а справжніми помічниками та кадровим резервом, сказав він в інтервʼю 2020 року.
Але Залужний також поважав і захоплювався російським противником. У своєму кабінеті він зберігає зібрання творів командувача збройними силами Росії генерала Валерія Герасимова, старшого за нього на 17 років. «Я виховувався на російській військовій доктрині, і я все ще вважаю, що вся наука про війну знаходиться в Росії», – каже Залужний. – «Я вчився у Герасимова. Я читав усе, що він коли-небудь писав... Він – найрозумніший з людей, і мої очікування від нього були величезними».
Добре, що американські медіа пишуть статті про наших командирів у такій формі, щоб зацікавити та схилити до симпатії й підтримки України.
Зверніть увагу
Чи треба любити ворогів, або 5 проявів сили, що відрізняють людину від людиноподібної тварини – Нагірна проповідь