Аріянська релігія:  5 головних особливостей і відмінностей від антирелігій (+аудіо)

1. Аріянство – релігія, людина – втілений бог

Аріянство є релігією в точному сенсі цього слова – на відміну від іудаїзму, іудохристиянства, ісламу та буддизму.

Етимологічно слово «релігія» означає відновлення зв’язку («ре» – повторення, «лига» – зв’язок) між людиною та її внутрішнім богом. Це первинне, істинне значення слова релігія. Релігія – це теорія і практика, що веде до стану «религи», тобто відновленого зв’язку.

Згідно з аріянством, людина має плоть, душу (психіку) і безсмертний дух. Тому людина є триєдиною істотою. При цьому безсмертна духовна сутність людини має  божественне ядро: «Ви – боги» (Іван 10.34), «Майте віру бога!» (Марко 11.22), «люби господа – бога твого». Тобто людина – це втілена індивідуальна божественна сутність.

Ця божественна особистість є частинкою Творця Всесвіту. Відповідно, Творець Всесвіту є соборною особистістю, яка складається з величезної кількості індивідуальних божественних особистостей – втілених і невтілених.

Бог-Творець має різні імена: Брахма, Ра, СвАрог – Святий Ар, Вишній Батько. Як Україна складається з українців, так Бог-творець складається з окремих божественних сутностей: «Сварог... бог єдиний і множинний» – розповідає «Велесова книга», дощечка 30.

Очевидно, що зв’язок людини з Творцем Всесвіту може відбуватися тільки через її внутрішнього бога.

Процес відновлення зв’язку відбувається поступово – в ході палінгенезії (реінкарнації, пакибуття), тобто багаторазових земних втілень: «ви, що пішли за мною, в палінгенезії у сто разів більше одержите і життя вічне успадкуєте» – так казав Ісус Хрестос, засновник аріянства.

Для порівняння, авраамічні (семітські) віровчення (іудаїзм, іудохристиянство та іслам) не визнають існування ні безсмертного духу, ні, тим більше, втілених божественних сутностей. Відтак людське життя вважається одноразовим, палінгенезії не існує, відновлення зв’язку неможливе, тому що нема з ким його відновлювати. Будь-які уявлення про палінгенезію і внутрішнього бога вважаються гріховними. Існує лише зовнішній Бог, але він трансцендентний, тобто потойбічний і засадничо недоступний для людського пізнання.  Між людиною та семітським Богом лежить безмежне провалля, відтак сама думка про «відновлення зв’язку» (релігію) вважається абсурдом. Тому авраамічні віровчення – це антирелігії.

Буддизм не визнає існування ні внутрішнього, ні зовнішнього бога, а віра в його існування вважається одним з найбільших гріхів, перепоною на шляху просвітлення. Відтак у буддизмі поняття «релігії» вважається проявом безумства. Тому буддизм – це також антирелігія.

Отже, визначальною особливістю аріянства є визнання внутрішнього бога Ар, який є частиною БРАхМА – Творця Всесвіту, вишнього і святого. Аріянство є релігією – на відміну від антирелігій. АРіяни – це ті, які визнають себе носіями внутрішнього бога на ім’я АР. Аріяни – релігійні люди.

2. Аріяни – шляхетні творці своєї долі – в цьому житті та в палінгенезії

Кожне нове втілення прямо залежить від напрацювань попереднього втілення. Що більше плюсів до карми, то з вищого рівня відбудеться наступний старт. Відтак аріяни зацікавлені в духовному, психічному та фізичному самовдосконаленні, поліпшенні соціального оточення і навколишньої природи. Арійське гасло: Світ після нас має стати кращим!

Карма – це об’єктивний «космічний лічильник» заслуг людини. Суб’єктивне усвідомлення карми людиною та її оточенням позначається терміном «честь». Честь – це внутрішня гідність плюс зовнішня репутація. Тому аріяни – люди честі. Плекати чесноти і робити добрі справи – це аксіома аріянського прагматизму і всієї багатоходової стратегії розвитку від людини до боголюдини. Про це у статті: Головна ознака арійської людини. Хто ти? Три тестові запитання (+аудіо).   

Маючи величезний божественно-духовний потенціал, арійська людина воістину є ковалем своєї долі. Рухаючись між просторами подій, вона творить обставини свого життя. Вона є головною причиною усіх своїх і перемог, і поразок. Вона завжди перебуває в центрі свого життя, тому головним арійським символом є свастика – символ центру.

Арійська людина наполегливо оволодіває вірою – силою, яка йде від внутрішнього бога. На санскриті це звучить як «viirya», вірія – внутрішня сила, енергія, ентузіазм, незламність. Це божественна потуга, спроможна рухати гори і творити нові світи: «коли матимете віру, хоч як зерно гірчиці, скажете цій горі: перенесися звідси туди – і вона перенесеться, і нічого не буде для вас неможливого». Так говорив Ісус Хрестос – засновник аріянства.

3. Фатуму не існує, життя – це простір Гри, людина – гравець

Згідно з арійським світоглядом, запрограмованого майбутнього – фатуму – не існує. Майбутнє визначається нашими діями. Життя – це величезна арена Гри, в якій людина може бути активним гравцем або пасивним спостерігачем. Саме слово «людина» означає гравець – «гомо люденс».

Як будь-яка гра, життя динамічне, багатоваріантне і ніколи не йде за наперед визначеним сценарієм. Попри те, що кожен гравець має власний план, в результаті взаємодії та боротьби цих планів народжується щось нове – непрогнозоване і неочікуване. Тому війна ніколи не йде за планом, жодна перемога не є остаточною, а кожна поразка несе в собі зародки майбутніх перемог. Життя – це гра, в якій кожен гравець має шанс.

Що більша внутрішня сила людини, тим вища її спроможність керувати навколишніми подіями і творити майбутнє. Що організованіша спільнота, то реалістичніші її плани. Найкращі можливості для керування навколишнім світом – у Просторі волі. Вищий рівень цього простору подій в Євангелії називається Царством божим – тому що людина діє в ньому як бог.

Пророцтво – це не те, що неминуче відбудеться, а те, що дуже треба здійснити. Передбачення – це те, що відбудеться, якщо нічого не робити. Майбутнє буде таким, яким ми захочемо, але все відбудеться не так, як ми думаємо.

Цим аріянство відрізняється і від авраамічних антирелігій з їхнім зацикленням на неминучому здійсненні давніх пророцтв, і від буддизму з приманними йому фаталізмом та песимізмом.

4. Аріянство – релігія знань, реалізму й адекватності

Будучи втіленим богом, людина містить у собі джерело найвищих знань. Отримуючи до нього доступ у ході відновлення зв’язку (релігії), людина навчається розгадувати таємниці Всесвіту, розрізняти добро і зло, правду і облуду. Вона спроможна до самостійного мислення.

Тому аріянство – це релігія знань, на відміну від антирелігій, які наполягають на сліпій довірі до їхніх навчань і недовірі до науки. В аріянстві нема суперечності між релігійною доктриною і наукою, адже аріянство – це і є наука. Таким воно було з самого початку свого заснування – ще в середині VI тисячоліття до н. е. – як Трипільська релігія. Звідси його назва – ВІДИ, тобто знання, відання, наука.

Для аріянства властиве РАціональне мислення, тобто мислення, яке йде від божественного РА. Раціоналізм аріянства яскраво проявився в діяльності Антиохійського аріянського центру, а особливо – у розвитку філософії динамізму, заснованої Ісусом Хрестом.  

5. Кожен аріянин – священник, кожний аріянський демос – церква

Оскільки кожна людина є втіленим богом, то для відновлення з ним зв’язку не потрібні зовнішні посередники. Навіщо посередники тому, хто сам є богом. Відтак кожен аріянин є священником, який освячує себе і навколишній простір, навчається сам і навчає інших – так, як це було в козаків. Для здійснення аріянських ритуалів – від одруження і хрещення до освячення простору і поховання – не потрібні спеціальні «жерці». Усе це може зробити кожен аріянин – самостійно або разом зі своєю громадою.

З другого боку, окрема людина не може охопити всі сторони життя, тому є компетентною в доволі вузькій сфері. Проте обмеженість кожної людини можна компенсувати правильною організацією, коли члени громади вдало доповнюють одне одного і досягають синергії. Відтак організаційною одиницею аріянства є ДЕМОС – правильно організована громада згідно з арійською правовою традицією.

Структура демосу випливає з раціонально обґрунтованих пропорцій, притаманних людині та соціуму. Згідно з цими природними пропорціями, чисельність демосу (осіб з правом політичного голосу) не може перевищувати 100 осіб – це традиційна українська сотня. Завдяки компактності в такій спільноті всі знають всіх, що сприяє довірі й унеможливлює соціальний паразитизм. Найголовніше, що демос має КЕРМО – керівне ядро з п’яти осіб, яке ще називаємо квінтетом.

Аріянська Церква формується як багаторівнева динамічна мережа демосів, створених за прикладом демосу Ісуса Хреста. Формування органів влади знизу догори є ознакою республіки. Тому Аріянська Церква – це духовна республіка.

Згідно з аріянським світоглядом, Церква має жити власною працею і бути економічно самодостатньою. Це означає, що духовна громада будь-якого рівня водночас має бути діловою структурою. І що вищий рівень духовності, то кращими мають бути економічні результати. Універсальний критерій успішності кожного аріянського демосу і всієї Аріянської Церкви – Індекс Щастя.

Руслана – Остання поема