Творець - це соборна особистість. Вона реально існує, так само як існують народи - також соборні особистості. Кожна окрема людина також є соборною особистістю. На фізичному рівні вона складається з клітин, причому 90% цих клітин є нелюдськими - це наша мікрофлора. Більше того, оскільки мікрофлора має складнішу генетику, то 99% генокоду людини є нелюдським. На психічному рівні людина є сукупністю інформації і програм, які в ній циркулюють. Іноді вони діють в гармонії, іноді конфліктують між собою. Те, що тримає людину в цілісності, є духовною сутністю. Проте у різних людей духовні сутності є різного рівня досконалості: є світлі, є темні, є сірі. Що в людині досконале, то це втілена частинка Творця Всесвіту - духовне ядро, Іскра Божа, Образ Божий. Хто усвідомлює в собі частинку Творця Всесвіту, той в єдності з Ним. Хто в єдності з Творцем, той користується Його силою, а тому може все, що може Творець. Така людина позначається термінами "боголюдина", "хрестос", "спас". Досягнення боголюдського рівня розвитку - мета істинної релігії. Релігійний шлях - це шлях прискореної еволюції. Якщо духовно-світоглядна система не ставить за мету еволюційне перетворення людини на боголюдину, то це не релігія, а псевдорелігія (яка веде на манівці) або антирелігія (яка прямо веде до деградації).

Тут пролунала цікава думка: Творець - це сукупність, збірне поняття, тому не може бути особою, а тому всі молитви лунають в нікуди, бо не існує така особистість. З другої сторони, кожен з нас є частинкою Творця. Виникає протиріччя: хіба можна бути частинкою того що не існує?