В умовах загальних змін функціонування світу, через розвиток інформаційних технологій, відбувається відрив від матеріальної складової в бік її зміщення інформаційною складовою. Переважаючим типом людської поведінки стає мережева поведінка. Виникає новий тип структурності – інформаційна мережа, що руйнує попередній тип структурності, який базувався на територіальній близькості.
Мережеві структури породили мережево-центричну війну (network-centric warfare), головною характеристикою якої стає відхід обов'язковості щодо фізичної концентрації маси в одному місці. Сила та єдність досягається завдяки інформаційним можливостям, коли усі діючі особи максимально обмінюються інформацією, створюючи таким чином інформаційне домінування:
- інформаційна перевага дає глибше розуміння ситуації;
- дії відбуваються з іншою швидкістю і точністю та досягають масованості ефектів на противагу масованості сили минулого;
- як наслідок, виникає припинення дій супротивника і шок, що зупиняє його стратегію.
Таким чином мережево-центрична війна не потребує концентрації великих сил - у ній беруть участь багато розрізнених учасників. Вони представляють собою мережу невеликих груп - "роїв". Подібно до бджіл, вони розосереджені, але об'єднані загальною операційною концепцією та синхронністю в атакуванні цілі.
Це дає можливість "роям" в найкоротший термін сконцентрувати весь свій потенціал на якійсь одній цілі, нанести максимальні збитки та щезнути.
Ціль, що переважає їх силою та потенціалом, вимушена лише пасивно реагувати на кожен такий дрібний "укус" кожного "рою", яких - маса, і вони - "тут і не тут, скрізь і ніде".
Протистояти такій тактиці "роїння", що має характер скоординованих, розосереджених та всюдисущих дій, невимовно складно, через що в стані ворога виникає внутрішній колапс.
Принципи функціонування "роїв":
1. Розуміння загальної мети при автономній діяльності на місці.
2. Існування мобільних, тактичних, невиликих за чисельністю груп - "роїв" (від 3-х до 20-30 чоловік).
2. Розосередження, швидкість та оперативна координація дій.
4. Точна ідентифікація ворожих об'єктів та їх потенціалу.
Кожен "рій" обирає для себе "здобич" (ціль) за своїми параметрами діяльності: від явочного шляху та прямої дії до інформаційної роботи та правозахисту.
Фазами ведення дій є:
1. Вибір об'єкту;
2. Збір інформації;
3. Планування;
4. Нанесення удару.
При цьому не треба забувати два головних принципи:
- дистанційність (тримання ворога на відстані).
- асиметричність (ефективні синхронізовані "укуси" в найбільш уразливі місця ворога).
Як зазначив Джон Аркілла, професор оборонного аналізу Вищої військово-морської школи США: "Ті, хто має справу з бджолиними роями, отримають поразку, якщо використовуватимуть проти них великі сили. Рій легко вислизає від таких ударів та боляче жалить".
Найкращим прикладом збройних сил, які складалися з великої кількості малих одиниць, що воювали проти ворогів усіх розмірів, був римський легіон.
Маніпули легіонерів (лат. "жменьки") у своїх гнучких формаціях у вигляді шахівниці перемагали, як масивні та неповороткі фаланги традиційних ворогів, так само і вміло розправлялись із розрізненими групами варварських племен.
Forever!
Біологічна зброя і запорізькі козаки.
Згідно інформації від діда Шовкуна (Запоріжжя) і на підставі знайдених ним артефактів, таку тактику застосовували запорізькі козаки в походах на турків.
Заздалегідь, козаки наповнювали глиняні горщики медом і тримали їх відкритими. Оси й бджоли прилітали і брали мед. Безпосередньо перед походом, козаки закривали горло горщиків з розташованими там гостями і пливли на турків на чайках. Турков на галерах, озброєних і голих по пояс, було на багато порядків більше, ніж козаків у маленьких чайках. За цим, коли козаки з криками кидалися на галеру, турки просто сміялися. Козаки, підпливши до галери, кидали на борт горщики. Вони розбивалися і озлючені бджоли і оси, кидалися на напівголих турків. Після цього, козаки одягали шкіряні балахони (як у Куклус клану, але з сіточками на обличчі) і кидалися на очманілих турків. Результат бою зрозумілий.
Пройти будь-яке випробування - піти на випробування. Це неминуче.
Коментарі
Щодо використання такти роїв, також цікавим є Стратегія теплого океану Олексія Арестовича
Братайтеся, єднайтеся зі світлими - це сила!
Актуальна стаття. Сам збирався її опублікувати, але Володимир випередив. Дякую за роботу!
Проте у цій статті автор не сказав про те, що зазвичай приховується теоретиками і практиками мережевих війн, а саме наявність об’єднуючого центру. У бджолиному рої таким центром є матка (королева). Так само в мурашнику.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Я би тут ще додав, що сьогодні є тенденція до «бджолиного рою» і у тактиці застосування зброї. Замість однієї потужної ракети/бомби військові практики надають перевагу високоточній невеликій зброї. Один великий стратегічний бомбардувальник (або велику ракету) можна засекти і знищити ще під час польоту. Набагато складніше засекти десять крилатих ракет, котрі одночасно рухаються до цілі різними маршрутами. А тепер уявіть собі кілька сотень маленьких дронів, кожен з яких несе трохи вибухівки, і які рухаються з різних точок до однієї цілі так, щоб опинитись там одночасно. Тобто в потрібному місці у потрібний час раптом створюється «критична масса». Такий собі флеш-моб не із людей, а із дронів.
Творю, отже існую.
Усі ці тенденції до деконцентрації ще у 1987 описав Станіслав Лем в романі "Мир на Землі".
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Біологічна зброя і запорізькі козаки.
Згідно інформації від діда Шовкуна (Запоріжжя) і на підставі знайдених ним артефактів, таку тактику застосовували запорізькі козаки в походах на турків.
Заздалегідь, козаки наповнювали глиняні горщики медом і тримали їх відкритими. Оси й бджоли прилітали і брали мед. Безпосередньо перед походом, козаки закривали горло горщиків з розташованими там гостями і пливли на турків на чайках. Турков на галерах, озброєних і голих по пояс, було на багато порядків більше, ніж козаків у маленьких чайках. За цим, коли козаки з криками кидалися на галеру, турки просто сміялися. Козаки, підпливши до галери, кидали на борт горщики. Вони розбивалися і озлючені бджоли і оси, кидалися на напівголих турків. Після цього, козаки одягали шкіряні балахони (як у Куклус клану, але з сіточками на обличчі) і кидалися на очманілих турків. Результат бою зрозумілий.
Пройти будь-яке випробування - піти на випробування. Це неминуче.
+
якщо парочка бджіл під забрало залізе - весело стане власникові
;-)
Підкуємось браття, знаннями вишніми!
Вперше про таке прочитав. Дякую!
Цікава стаття, пане Володимире, дякую! Також подяка Воїну Світло за не менш цікаве доповнення!
Ґайя Радісна