Українська історія сповнена перемог і втрат, тріумфів і трагедій. У цьому діалозі ми спробуємо розібратися, чому так сталося і які уроки ми можемо винести з минулого. Разом із істориком Олександром Алфьоровим ми поговоримо про важливі події, ключові постаті та сучасні виклики для України.
Ведуча: Олександре, ця війна для нас особлива. Нам треба це зрозуміти. Вона може стати останньою для нас. Наші предки жили у війнах постійно. Чи не так?
Алфьоров: Так, саме так. З давніх часів наші воїни захищали свої землі. Добрині, Коснятки, Остромири, Володимир Мономах громив половців, московити боялися нашого війська. Ми керували ними два століття.
Ведуча: А зараз багато фейків. Наприклад, кажуть, що Хмельницький «продав» Україну Москві.
Алфьоров: Це маніпуляція. Він був колосальним стратегом. Де зараз та Швеція? А де ми? Хмельницький обирав союзників з огляду на можливості.
Про історичні перемоги України
Ведуча: Сьогодні ми говоримо про перемоги України, які ми не змогли втримати. Ви сказали: «Українська історія складається з перемог, які ми не змогли втримати». Що маєте на увазі?
Алфьоров: Ми завжди перемагали, але не завжди закріплювали ці перемоги. Наприклад, у Конотопській битві Виговський фактично знищив 5000 московського дворянства. Це якби сьогодні зникли всі діти депутатів, міністрів та чиновників. Але ми не змогли утримати той успіх.
Про Хмельницького та його стратегію
Ведуча: Чи міг Хмельницький діяти інакше?
Алфьоров: Він діяв у дуже складних умовах. Затиснутий між трьома силами – Річчю Посполитою, Московією та Османською імперією. Але він розумів баланс сил і намагався використати його на користь України.
Про війну та українську ментальність
Ведуча: Ми дуже войовнича нація. У нас сильний козацький дух. Але ця ж ментальність нам і заважає – отаманщина, розбрат.
Алфьоров: Так, ми любимо свободу, але нам важко мати єдиного лідера. Відсутність централізації завжди була нашою проблемою.
Про сучасну війну та історичні паралелі
Ведуча: Росія може воювати ще десятиліттями?
Алфьоров: Вона воюватиме, поки не почнуться внутрішні проблеми. Вона розпадеться – і тоді закінчиться війна.
Ведуча: Чи видихається Росія зараз?
Алфьоров: Так, її «спринти» завжди короткі. Вона швидко виснажується, і це ми бачимо вже зараз.
Китаїв – одне з найстаріших місць Києва
Ведуча: Де ми зараз знаходимося?
Алфьоров: Це одне з найстаріших місць Києва – Китаїв. Тут колись знаходився південний форпост Київської Русі. Ми йдемо дорогою, якою ходили люди ще 1100 років тому.
Ведуча: Київ був там, а тут – Китаїв?
Алфьоров: Так, це місто-форпост, укріплення, яке захищало Київ з півдня.
Нелегальна забудова історичних місць
Ведуча: Я бачу, що територія забудовується…
Алфьоров: Так, міськрада нелегально дала дозволи. Тут є місця масових розстрілів, жертви Голодомору, могили X століття. Але їх теж планують знести.
Тато чотирьох дітей на війні
Ведуча: Олександре, ти маєш чотирьох дітей. Ти міг не йти на війну. Що ти їм сказав?
Алфьоров: Нічого. Вони все розуміли. Я воював у 2014-2015, тому для них це не було несподіванкою. Наймолодша донька народилася під звуки сирен у 2022-му. Я щасливий, що був поруч, бо багато моїх побратимів такої можливості не мали.
Ведуча: Діти впізнають тебе, коли ти повертаєшся?
Алфьоров: Іноді ні. Я включаю камеру і кажу: «Привіт, це я». І тоді вони впізнають.
Про що говорять військові на фронті
Ведуча: Про що найбільше говорять військові?
Алфьоров: Про все, крім війни. Гумор, побутові речі, майбутнє. Але всі чекають Перемоги.
Чи припускаємося ми помилок сьогодні?
Ведуча: Чи робимо ми зараз помилки, які можуть коштувати нам перемоги?
Алфьоров: Так. Наприклад, у 1914 році українців мобілізували у дві імперії, і вони воювали одне проти одного. Ми маємо вчитися на цьому.
Як втримати перемогу?
Ведуча: Ви казали, що українська історія сповнена перемог, які ми не змогли втримати. Як нам виправити це цього разу?
Алфьоров: Потрібно діяти стратегічно. Ця війна – шанс закріпити нашу державність раз і назавжди.
Прибрати комплекс меншовартості
Ведуча: Ми найбільша слов’янська країна, але нас довго переконували, що ми слабкі.
Алфьоров: Так, це нав’язаний комплекс. Русь – це середньовічна українська держава. Володимир Великий, Ярослав Мудрий – це українські князі. Ми маємо говорити це на повний голос.
Наші інтереси:
Ведуча: Отже, нам треба позбутися комплексу меншовартості, усвідомити власну силу та не повторювати помилок минулого.
Алфьоров: Так. І пам’ятати, що ми – найбільша слов’янська нація. Ми можемо перемагати та втримувати свої перемоги.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Бесіда з істориком Олександром Алфьоровим
Українська історія сповнена перемог і втрат, тріумфів і трагедій. У цьому діалозі ми спробуємо розібратися, чому так сталося і які уроки ми можемо винести з минулого. Разом із істориком Олександром Алфьоровим ми поговоримо про важливі події, ключові постаті та сучасні виклики для України.
0603alforovjpeg.jpg
Зміст
Ведуча: Олександре, ця війна для нас особлива. Нам треба це зрозуміти. Вона може стати останньою для нас. Наші предки жили у війнах постійно. Чи не так?
Алфьоров: Так, саме так. З давніх часів наші воїни захищали свої землі. Добрині, Коснятки, Остромири, Володимир Мономах громив половців, московити боялися нашого війська. Ми керували ними два століття.
Ведуча: А зараз багато фейків. Наприклад, кажуть, що Хмельницький «продав» Україну Москві.
Алфьоров: Це маніпуляція. Він був колосальним стратегом. Де зараз та Швеція? А де ми? Хмельницький обирав союзників з огляду на можливості.
Про історичні перемоги України
Ведуча: Сьогодні ми говоримо про перемоги України, які ми не змогли втримати. Ви сказали: «Українська історія складається з перемог, які ми не змогли втримати». Що маєте на увазі?
Алфьоров: Ми завжди перемагали, але не завжди закріплювали ці перемоги. Наприклад, у Конотопській битві Виговський фактично знищив 5000 московського дворянства. Це якби сьогодні зникли всі діти депутатів, міністрів та чиновників. Але ми не змогли утримати той успіх.
Про Хмельницького та його стратегію
Ведуча: Чи міг Хмельницький діяти інакше?
Алфьоров: Він діяв у дуже складних умовах. Затиснутий між трьома силами – Річчю Посполитою, Московією та Османською імперією. Але він розумів баланс сил і намагався використати його на користь України.
Про війну та українську ментальність
Ведуча: Ми дуже войовнича нація. У нас сильний козацький дух. Але ця ж ментальність нам і заважає – отаманщина, розбрат.
Алфьоров: Так, ми любимо свободу, але нам важко мати єдиного лідера. Відсутність централізації завжди була нашою проблемою.
Про сучасну війну та історичні паралелі
Ведуча: Росія може воювати ще десятиліттями?
Алфьоров: Вона воюватиме, поки не почнуться внутрішні проблеми. Вона розпадеться – і тоді закінчиться війна.
Ведуча: Чи видихається Росія зараз?
Алфьоров: Так, її «спринти» завжди короткі. Вона швидко виснажується, і це ми бачимо вже зараз.
Китаїв – одне з найстаріших місць Києва
Ведуча: Де ми зараз знаходимося?
Алфьоров: Це одне з найстаріших місць Києва – Китаїв. Тут колись знаходився південний форпост Київської Русі. Ми йдемо дорогою, якою ходили люди ще 1100 років тому.
Ведуча: Київ був там, а тут – Китаїв?
Алфьоров: Так, це місто-форпост, укріплення, яке захищало Київ з півдня.
Нелегальна забудова історичних місць
Ведуча: Я бачу, що територія забудовується…
Алфьоров: Так, міськрада нелегально дала дозволи. Тут є місця масових розстрілів, жертви Голодомору, могили X століття. Але їх теж планують знести.
Тато чотирьох дітей на війні
Ведуча: Олександре, ти маєш чотирьох дітей. Ти міг не йти на війну. Що ти їм сказав?
Алфьоров: Нічого. Вони все розуміли. Я воював у 2014-2015, тому для них це не було несподіванкою. Наймолодша донька народилася під звуки сирен у 2022-му. Я щасливий, що був поруч, бо багато моїх побратимів такої можливості не мали.
Ведуча: Діти впізнають тебе, коли ти повертаєшся?
Алфьоров: Іноді ні. Я включаю камеру і кажу: «Привіт, це я». І тоді вони впізнають.
Про що говорять військові на фронті
Ведуча: Про що найбільше говорять військові?
Алфьоров: Про все, крім війни. Гумор, побутові речі, майбутнє. Але всі чекають Перемоги.
Чи припускаємося ми помилок сьогодні?
Ведуча: Чи робимо ми зараз помилки, які можуть коштувати нам перемоги?
Алфьоров: Так. Наприклад, у 1914 році українців мобілізували у дві імперії, і вони воювали одне проти одного. Ми маємо вчитися на цьому.
Як втримати перемогу?
Ведуча: Ви казали, що українська історія сповнена перемог, які ми не змогли втримати. Як нам виправити це цього разу?
Алфьоров: Потрібно діяти стратегічно. Ця війна – шанс закріпити нашу державність раз і назавжди.
Прибрати комплекс меншовартості
Ведуча: Ми найбільша слов’янська країна, але нас довго переконували, що ми слабкі.
Алфьоров: Так, це нав’язаний комплекс. Русь – це середньовічна українська держава. Володимир Великий, Ярослав Мудрий – це українські князі. Ми маємо говорити це на повний голос.
Ведуча: Отже, нам треба позбутися комплексу меншовартості, усвідомити власну силу та не повторювати помилок минулого.
Алфьоров: Так. І пам’ятати, що ми – найбільша слов’янська нація. Ми можемо перемагати та втримувати свої перемоги.
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля