Бігус спонукав Росію підвищити свою обороноздатність: про контрабанду з території РФ

Бігус наніс шкоду державі. В країні, якою він нібито хоче бачити Україну, вже б сидів. По-перше, він порушив таємницю слідства. Я не вважаю це аморальним з огляду на якість нашого слідства, але десь на Заході кримінальну справу вже б завели за таке, не зважаючи на право журналіста не розкривати джерел. Шукали б іншим шляхом, як він здобув інформацію, не ставлячи йому в провину нерозкриття джерел, пише відомий активіст 2000-х, зокрема, руху "Україна без Кучми" Михайло Свистович. У нас такого не робитимуть, бо нічим не закінчиться, а Бігусу лише піар буде.

По-друге, він наніс шкоду обороноздатності держави. У всі часи у всі віки держави шукали можливості дістати контрабандним шляхом озброєння, яке не могли дістати офіційним. Засилали шпигунів до ворога, витрачали гроші. Ще й нагороджували потім цих шпигунів, іноді посмертно.

І тепер Бігус фактично повідомив ворогу, що у ворожих лавах є зрадники, які працюють на нашу оборонку. І ворог їх шукатиме. І навіть якщо описані в кіно канали вже не використовуються, існують ще й інші. Бо те, що наші чиновники кажуть, ніби вже потреби у контрабанді нема, неправда. Є і буде ще довго. Але вони не можуть казати, що є. Ніхто не каже про існування подібних речей, хоча вони є всюди - і в США, і в Китаї, і в Ізраїлі, і в Ірані.

І те, що росіяни знають про це, не виправдовує Бігуса. Бо вони тепер мають реагувати на його кіно. Отже посиляться перевірки, перекриватимуться контрабандні шляхи. 

Бігус спонукав Росію підвищити свою обороноздатність. І він це чудово розуміє. І розуміє, що це розуміє чимало інших. Тому і почав викручуватись, казати, що не контрабанда була метою наїзду, а нажива мажорів.

Але ж бреше. Бо контрабанда в його кіно згадана не лише для того, щоб показати наживу. Кілька разів у кіно з'являються заяви чиновників, що ми досягли імпортозаміщення, що ми нічого з Росії не завозимо. Отже, він таки звинувачує владу у контрабанді, яка гостро необхідна нам для нашої оборонки.

До речі, про гроші також. Контрабанда коштує грошей. Контрабандистам треба платити. І ціна на контрабандний товар може бути значно вищою, ніж офіційна. І з директорами заводів контрабандисти можуть контактувати.

Інша справа - примус цих директорів до необов'язкових закупівель, крадіжки комплектуючих і зброї в Україні з подальшим перепродажем державі вкраденого, відкати. Якби Бігус зосередився на явно шкідливих для держави речах - це одне. Але ж він зосередився і на купі корисних, які в принципі мали б становити державну таємницю.

До речі, з відкатами теж не все однозначно. Якщо відкати йшли директорам до кишені - це одне, якщо ж вони потім пускалися для подальшої закупівлі необхідних державі речей, бо для контрабанди ж потрібна чорна готівка, - це інше. І тут треба знати всі нюанси, щоб обґрунтовано у цьому звинувачувати.

Я розумію, що довіри до наших чиновників та органів нема і що чимало з них таки крадуть. Але потреба в деталях для військової техніки - це дещо більше. Це і життя наших бійців і чинник, який впливає на успіхи чи поразки на фронті.

І прагнучи ідеалу в нашій ситуації з неідеальними чиновниками, можна допрагнутись, що ніхто не наживеться, але не буде й комплектуючих до нашої техніки. І тут краще не зекономити, але отримати необхідне. Часто прагнення економії та оптимізації призводить до того, що не досягається результат, на якому намагаються зекономити.

Добре бути чистоплюєм, дивлячись збоку. А от якби таких чистоплюїв призначити відповідальними за забезпечення армії необхідними деталями, я б подивився, як би вони діяли, маючи справу з тими, хто просто завалить справу, якщо не отримає за свою участь бабла.

Зараз для України головне - забезпечити своє існування. І демагогія, що корупція це існування підриває, може знищити Україну разом з корупцією. Бо долати корупцію довго і важко, а чимало речей потрібно робити вже і негайно.

З корупцією треба боротися так, щоб ця боротьба не зупиняла процесу, в якому задіяна корупція. Поступово, по частинках, відвойовуючи в неї територію безболісно для результату. Бо бажання всього і відразу може закінчитись відразу нічим.

Коментар журналіста Сергія Дмитриченка:

Це "розслідування" - піар-злив під вибори на користь певного кандидата. Адже за оприлюдненими фактами фінансових зловживань триває кримінальне провадження. І автор про це знав. Очевидно також, що порушено головний стандарт журналістики - нема ані позиції підозрюваних у зловживаннях, ані позиції слідства. Головним доказом, на який спирається сюжет, - анонімне джерело, правдивість якого нібито перевірена. Чим? Оперативно-розшуковими заходами? Бухгалтерською ревізією? Чим саме підтверджується особистий зиск фігурантів? КРІМ АНОНІМНОГО ДЖЕРЕЛА?

Схоже, що зазначений матеріал аж ніяк не готувався, як це сказано, два роки. Вірогідно, його змонтовано швидкоруч. І творчий колектив, очевидно, не боїться судових позовів. Напевно - має потужну "кришу".