1999 року довідався про своє справжнє походження. Довгий час обмірковував, чи повертатися в Україну. У жовтні 2006 року приїхав до Києва разом з дружиною та двома синами.
Зараз працює над книгою про Другий гетьманат 1918 року, а також розвиває співпрацю з українськими козацькими організаціями. Пан Борис висловив побажання, аби його електронну адресу було розміщено у розшифровці програми, щоб усі, хто захоче, змогли з ним зв'язатися.
З Борисом Скоропадським у прямому ефірі розмовляла Катерина Хінкулова.
Бі-Бі-Сі: Ми розмовляємо по віртуальному зв’язку, але я знаю, що ви щойно повернулися з Вечорниць, які організовує Олег Скрипка. Він великий шанувальник фольклорного мистецтва. Вам там сподобалося?
Б.Скоропадський: Так, прекрасно. Я дуже поважаю Скрипку. Вперше познайомилися особисто. Там багато молоді було. Було приємно бачити вишиванки, шаровари… Якби ми всі українці так вдягалися щодня, у нас би був зовсім інший настрій.
Бі-Бі-Сі: А ви самі не співаєте?
Б.Скоропадський: Я співаю в душі!
Бі-Бі-Сі: А які у вас взагалі хобі? Я чула про вітрильниковий спорт?
Б.Скоропадський: Так, це було 15 років тому, як я жив на Флориді, то займався. А взагалі люблю теніс, займаюся спортом. А найбільше – то бігаю за двома козаками, шість і вісім років, мої сини…
Бі-Бі-Сі: Родина є важливою складовою вашого життя? Як вашим синам в Україні?
Б.Скоропадський: Коли ми вирішили їхати в Україну, ми сіли, так, як сім’я, я їм пояснив, що щось ми залишаємо позаду, товарів, вони вже вчилися у першому і третьому класах. А вони сильні хокеїсти, особливо малий, Максим…
Бі-Бі-Сі: А це якась канадська риса, чи і українська теж?
Б.Скоропадський: Ну, власне, він перше запитав: «Тату, а там хокей є?» Я сказав: «Так», то він сказав, що треба пакувати валізи. Він грає в «Соколі» в хокей три рази на тиждень і ще тричі на тиждень займається футболом. Данчик ходить до художньої школи. Перший час їм було важко, перший час мама їхня займалася з ними, бо Данилові особливо було важко, бо він же вже в третьому класі… Але він приносить додому 11 і 12, вчителі ним дуже задоволені.
Бі-Бі-Сі: Від дітей до родинної історії. Ви дізналися, хто ви насправді, про своє справжнє прізвище, справжнє походження, коли ви були вже дорослою людиною, вам було 44. Як це сталося?
Б.Скоропадський: Моя мама мала серцевий напад, трохи не померла і вона вирішила розповісти мені, хто був насправді мій батько, щоб не забирати це в могилу. Вона розповіла, для мене це був шок…
Бі-Бі-Сі: А ви пригадуєте точні слова? Це така драматична подія, яку тільки в кіно десь можна побачити, коли раптом людині кажуть: ти не той, хто ти думав… А тут ще й коли виявляється, що ваша родина є складовою історії цілої країни…
Б.Скоропадський: Я пам’ятаю, як вона мені розповіла. Пам’ятаю її слова, і моє до неї перше питання: «Чому, мамо, ти мені сказала в середу?», не в вівторок, не в четвер… Чому цей день, цей рік, 44 роки? Полковник Силенко, мій дід, єдиний мужчина в хаті, він вважав, що треба мені розповісти, як я стану дорослим, але коли мені було 22 роки він раптом дістав рак печінки і помер.
Бі-Бі-Сі: І ваша мама вирішила не розповідати, а лишити це на потім?
Б.Скоропадський: Знаєте, як ми всі люди на світі такі важливі речі відкладаємо… Так напевно вона так довго чекала. Я радий, що вона мені сказала в сорок чотири, а не в вісімдесят чотири, коли я був ще молодим…
Бі-Бі-Сі: Отже, вже 1999 року ви дізналися про своє походження… А скільки ви знали про роль вашого діда в історії? Я знаю, що ви були свідомим українцем, вивчали мову і історію, але чи приділяли ви якусь особливу уваг?
Б.Скоропадський: Я знав стільки, скільки знали всі. Знав, що був Другий Гетьманат і Павло Скоропадський, але як воно стосується до мене зовсім не знав. Багато книжок, навіть в діаспорі стримують інформацію про той період, чомусь. Я знав вірші про козаків, брав участь у конкурсах, як був дитиною, знав про Тараса Шевченка, але конкретно про рід Скоропадських не знав нічого. Я почав тоді заглиблюватися в цю інформацію, вивчати її, бо батька і діда вже давно не було на світі, а кожна дитина хоче знати, хто її мама, хто її тато?
Бі-Бі-Сі: І як ви це робили?
Б.Скоропадський: Став читати історичні книжки, через Інтернет багато шукав. Знайшов, що є Олена Скоропадська-Отт, яка живе в Цюріху у Швейцарії.
Бі-Бі-Сі: Це дочка Павла, вашого діда, тобто ваша тітка?
Б.Скоропадський: Власне. І більше нікого я не міг нікого знайти, і наскільки я знаю, я останній чоловік у прямій лінії. Я зрозумів, чому я почував себе так, як почував, чому я вмію робити те, що можу робити. Моя душа почала тягти мене до України. Я вирішив, що я не можу більше бути без України. Моя дружина українка, у моїх дітей тут є бабуся і дідусь. У Канаді в мене нікого не лишилося, мама померла минулого року. Я завжди хотів сім’ю. Я вважаю, що це подарунок від Господа Бога, я дуже ціную родину, і я вважаю, що для моїх синів найкраще бути в Україні.
Бі-Бі-Сі: Але все ж таки пройшло досить багато часу. Ви дізналися 99-го року, але все одно минуло шість-сім років перед тим, як ви власне приїхали в Україну? Чому саме 2006 року?
Б.Скоропадський: Якби я знав відповідь на це запитання… Я можу лише сказати, що… 99-го року я ніби заново народився. Раптом ніби з’явилася друга половина мене. Розумієте, це не просто, коли хтось дізнається, що в них був відомий бабуся чи дідусь. Коли бабуся чи дідусь був такий відомий діяч – це зовсім інша ситуація… Я думав над тим. Мої хлопці були маленькими, я займався бізнесом. А унікальним моментом для мене стала революція 2004 року. Майдан. У мене був включений весь час телевізор, хлопчики приходили з помаранчевими шаликами, кричали: «Ющенко, Ющенко!»
Бі-Бі-Сі: Але тоді ви все ж вирішили не їхати? До 99 року ви були в Україні раз, ще коли не знали, хто ви. Ви були раз 1995 року, а потім вже приїхали кілька місяців тому?
Б.Скоропадський: Так… Розумієте, моя мама, напевно, щось відчувала, коли виховала мене справжнім українцем, гостріше, ніж інших дітей в діаспорі. Я лише фізично народився в Канаді, а насправді я народився тут. Вона робила все, що могла, щоб підготувати мене, бо знала, що, коли я дізнаюся, то не буду спокійним і захочу поїхати назад в Україну. Мама почувала себе в Канаді на чужині щодня і щодня скучала за батьківщиною.
Бі-Бі-Сі: Але напевно різні люди до вас ставляться по-різному? Є доброзичливі, але є, мабуть, і не дуже? Вам ніколи не робили закидів щодо достовірності вашої приналежності до роду Скоропадських? Вас ніколи, грубо кажучи, не звинувачувала у самозванстві?
Б.Скоропадський: Ні, ні. Я є хто я є. Я маю докази походження. Я не прийшов, аби претендувати бути кимсь, ким я не був. Звичайно, це дуже відомий рід, я відчуваю величезну відповідальність. Я хотів би показати, як багато неправди було написано про Другий Гетьманат, у радянських книжках. Я хотів би бачити об’єднання всіх українських козаків. Мене тягне до того. Це є моя робота, моє покликання.
Бі-Бі-Сі: Другий Гетьманат став суперечливою сторінкою в історії України. Зокрема, Павлові Скоропадському закидали, що він не доклав достатньо зусиль, аби об’єднатися з національними, патріотичними силами…
Б.Скоропадський: Я про це можу говорити дуже довго. Я б запросив всіх слухачів зайти на сторінку на вебсайті Оглядача, там є моя стаття про Три міфи про Другий Гетьманат.
Запитання від слухача: Пане Борисе, скажіть будь ласка, чим може бути корисний досвід Другого Гетьманату для сучасної України.
Б.Скоропадський: Як кажуть, «знай правду і вона тебе визволить». Якби всі українці знали всю правду, зокрема про Павла Скоропадського, їхнє ставлення було б іншим. Ті інші діячі, чиї портрети висять по різних закладах у діаспорі, може, вони навмисне не хотіли, аби про гетьмана Скоропадського була відома правда. Щоб народ не знав. Але народ знатиме і розумітиме, як він добре ставився до України і що він все робив для блага України.
Бі-Бі-Сі: Коли ви видасте свою книжку?
Б.Скоропадський: Вона майже готова. Маленька книжечка, до весни, сподіваюся вийде. Я зараз працюю над тим.
Бі-Бі-Сі: А якою ви відчуваєте вашу роль, вашу місію?
Б.Скоропадський: Розширяти правду про Другий Гетьманат. Я працюю з журналістами. Я нещодавно був в Університеті Кам’янця-Подільського, один з тих університетів, які дід заснував. Крім того я співпрацюю з козацькими організаціями. Також минулого року мене повезли до Чигирина. Мені було приємно стояти на тій землі, дихати тим повітрям, дивитися на пам’ятник Богдана Хмельницького…
Бі-Бі-Сі: Козацтво – історично - це одна річ. Але ви самі мені казали, що зараз в Україні існує багато козацьких організацій…
Б.Скоропадський: Я чув різні оцінки. Від 1991 року почався рух козацький, всі належали до однієї організації, а десь з середин 90-х, з різних причин, почалися розколи і зараз, наскільки я знаю існує 29 козацьких організацій. Деякі співпрацюють, але в основному – ні.
Бі-Бі-Сі: Знаєте, це я в тому анекдоті – два українці, три гетьмани…
Б.Скоропадський: Знаєте, я раніше на ці теми не розмовляв. Я хотів би поговорити з тими гетьманами, отаманами і запитати їх, що вони таке зробили, аби заслужити свої погони. Моя візитка не каже «гетьманич, Борис Данилович Скоропадський», вона каже просто Борис Данилович Скоропадський. Самому собі чіпляти погони – це неправильно.
Запитання від слухача: Як ви ставитеся до монархії? Наш народ протягом століть часто потерпав від сусідніх монархій. Як ви ставитеся до того, аби відновити гетьманат в Україні?
Б.Скоропадський: Перший гетьман, який хотів створити гетьманську монархію – то був Богдан Хмельницький, але він не зміг. Так само інші гетьмани намагалися це зробити, але з різних причин у них не виходило. Так само мій дід пробував створити систему гетьманату. Народ мусить глянути в історію і сам вибирати, що найкращим для нього, яка система правління. Я маю свою особисту думку, але мені зарано її висловлювати. Я лише вчуся.
Запитання від слухача: Я Ігор, львів’янин. Чи ви би прийняли зараз громадянство України?
Б.Скоропадський: Я зразу першого тижня дізнався про спеціальний указ президента, про те, як діставати українське громадянство. Але у той сам час, деякі мої прихильники, юристи зокрема, порадили мені поки не міняти громадянства. Те, що я роблю, можна робити і з моїм канадським громадянством. Взяти українське громадянство можна у будь-який час.
Запитання від слухача: Які інші мови ви знаєте?
Б.Скоропадський: Я знаю англійську, українську і зараз вчу російську. Французьку, на жаль, не вивчив. Моя мама знала сім мов, і навчила мене, що треба знати більше однієї мови. Але коли я був школярем, я ходив до української школи щосуботи…
Запитання від слухача: Якби ви завтра стали президентом України, яку б конкретну мету ви б поставили перед собою?
Б.Скоропадський: Я можу лише відповісти так само, як я відповідав на запитання про монархію. Я зараз пізнаю і вчуся. Треба слухати народ. Я скептично ставлюся до всього. Я працював у бізнесі і знаю, що на все треба дивитися з позитивного і негативного боку. Народ сам може розкусити, що йому подобається найбільше. Якщо народ вибиратиме республіку і президента, я буду підтримувати це. Якщо що інше – я підтримаю те. Я зараз вчуся.
Бі-Бі-Сі: Я розумію, що ви хочете сказати, але це неуникно, що вас будуть розглядати як певний політичний символ. У вас є якісь політичні аспірації?
Б.Скоропадський: Поки я можу сказати, що Господь Бог вибирає, що буде. Я маю одного боса. Це є Господь Бог. Все міняється, але історія повторює себе. Хто знає, що буде. Коли козаки мене вибрали почесним головою Фонду імені Богдана Хмельницького, я був дуже вдячний і хочу сказати, що я буду намагатися виконувати ту роботу якнайкраще, на благо української громади.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Борис Скоропадський: я вчуся щодня
Світ:
07022605e.jpg
Зараз працює над книгою про Другий гетьманат 1918 року, а також розвиває співпрацю з українськими козацькими організаціями. Пан Борис висловив побажання, аби його електронну адресу було розміщено у розшифровці програми, щоб усі, хто захоче, змогли з ним зв'язатися.
Його адреса: [email protected]
З Борисом Скоропадським у прямому ефірі розмовляла Катерина Хінкулова.
Бі-Бі-Сі: Ми розмовляємо по віртуальному зв’язку, але я знаю, що ви щойно повернулися з Вечорниць, які організовує Олег Скрипка. Він великий шанувальник фольклорного мистецтва. Вам там сподобалося?
Б.Скоропадський: Так, прекрасно. Я дуже поважаю Скрипку. Вперше познайомилися особисто. Там багато молоді було. Було приємно бачити вишиванки, шаровари… Якби ми всі українці так вдягалися щодня, у нас би був зовсім інший настрій.
Бі-Бі-Сі: А ви самі не співаєте?
Б.Скоропадський: Я співаю в душі!
Бі-Бі-Сі: А які у вас взагалі хобі? Я чула про вітрильниковий спорт?
Б.Скоропадський: Так, це було 15 років тому, як я жив на Флориді, то займався. А взагалі люблю теніс, займаюся спортом. А найбільше – то бігаю за двома козаками, шість і вісім років, мої сини…
Бі-Бі-Сі: Родина є важливою складовою вашого життя? Як вашим синам в Україні?
Б.Скоропадський: Коли ми вирішили їхати в Україну, ми сіли, так, як сім’я, я їм пояснив, що щось ми залишаємо позаду, товарів, вони вже вчилися у першому і третьому класах. А вони сильні хокеїсти, особливо малий, Максим…
Бі-Бі-Сі: А це якась канадська риса, чи і українська теж?
Б.Скоропадський: Ну, власне, він перше запитав: «Тату, а там хокей є?» Я сказав: «Так», то він сказав, що треба пакувати валізи. Він грає в «Соколі» в хокей три рази на тиждень і ще тричі на тиждень займається футболом. Данчик ходить до художньої школи. Перший час їм було важко, перший час мама їхня займалася з ними, бо Данилові особливо було важко, бо він же вже в третьому класі… Але він приносить додому 11 і 12, вчителі ним дуже задоволені.
Бі-Бі-Сі: Від дітей до родинної історії. Ви дізналися, хто ви насправді, про своє справжнє прізвище, справжнє походження, коли ви були вже дорослою людиною, вам було 44. Як це сталося?
Б.Скоропадський: Моя мама мала серцевий напад, трохи не померла і вона вирішила розповісти мені, хто був насправді мій батько, щоб не забирати це в могилу. Вона розповіла, для мене це був шок…
Бі-Бі-Сі: А ви пригадуєте точні слова? Це така драматична подія, яку тільки в кіно десь можна побачити, коли раптом людині кажуть: ти не той, хто ти думав… А тут ще й коли виявляється, що ваша родина є складовою історії цілої країни…
Б.Скоропадський: Я пам’ятаю, як вона мені розповіла. Пам’ятаю її слова, і моє до неї перше питання: «Чому, мамо, ти мені сказала в середу?», не в вівторок, не в четвер… Чому цей день, цей рік, 44 роки? Полковник Силенко, мій дід, єдиний мужчина в хаті, він вважав, що треба мені розповісти, як я стану дорослим, але коли мені було 22 роки він раптом дістав рак печінки і помер.
Бі-Бі-Сі: І ваша мама вирішила не розповідати, а лишити це на потім?
Б.Скоропадський: Знаєте, як ми всі люди на світі такі важливі речі відкладаємо… Так напевно вона так довго чекала. Я радий, що вона мені сказала в сорок чотири, а не в вісімдесят чотири, коли я був ще молодим…
Бі-Бі-Сі: Отже, вже 1999 року ви дізналися про своє походження… А скільки ви знали про роль вашого діда в історії? Я знаю, що ви були свідомим українцем, вивчали мову і історію, але чи приділяли ви якусь особливу уваг?
Б.Скоропадський: Я знав стільки, скільки знали всі. Знав, що був Другий Гетьманат і Павло Скоропадський, але як воно стосується до мене зовсім не знав. Багато книжок, навіть в діаспорі стримують інформацію про той період, чомусь. Я знав вірші про козаків, брав участь у конкурсах, як був дитиною, знав про Тараса Шевченка, але конкретно про рід Скоропадських не знав нічого. Я почав тоді заглиблюватися в цю інформацію, вивчати її, бо батька і діда вже давно не було на світі, а кожна дитина хоче знати, хто її мама, хто її тато?
Бі-Бі-Сі: І як ви це робили?
Б.Скоропадський: Став читати історичні книжки, через Інтернет багато шукав. Знайшов, що є Олена Скоропадська-Отт, яка живе в Цюріху у Швейцарії.
Бі-Бі-Сі: Це дочка Павла, вашого діда, тобто ваша тітка?
Б.Скоропадський: Власне. І більше нікого я не міг нікого знайти, і наскільки я знаю, я останній чоловік у прямій лінії. Я зрозумів, чому я почував себе так, як почував, чому я вмію робити те, що можу робити. Моя душа почала тягти мене до України. Я вирішив, що я не можу більше бути без України. Моя дружина українка, у моїх дітей тут є бабуся і дідусь. У Канаді в мене нікого не лишилося, мама померла минулого року. Я завжди хотів сім’ю. Я вважаю, що це подарунок від Господа Бога, я дуже ціную родину, і я вважаю, що для моїх синів найкраще бути в Україні.
Бі-Бі-Сі: Але все ж таки пройшло досить багато часу. Ви дізналися 99-го року, але все одно минуло шість-сім років перед тим, як ви власне приїхали в Україну? Чому саме 2006 року?
Б.Скоропадський: Якби я знав відповідь на це запитання… Я можу лише сказати, що… 99-го року я ніби заново народився. Раптом ніби з’явилася друга половина мене. Розумієте, це не просто, коли хтось дізнається, що в них був відомий бабуся чи дідусь. Коли бабуся чи дідусь був такий відомий діяч – це зовсім інша ситуація… Я думав над тим. Мої хлопці були маленькими, я займався бізнесом. А унікальним моментом для мене стала революція 2004 року. Майдан. У мене був включений весь час телевізор, хлопчики приходили з помаранчевими шаликами, кричали: «Ющенко, Ющенко!»
Бі-Бі-Сі: Але тоді ви все ж вирішили не їхати? До 99 року ви були в Україні раз, ще коли не знали, хто ви. Ви були раз 1995 року, а потім вже приїхали кілька місяців тому?
Б.Скоропадський: Так… Розумієте, моя мама, напевно, щось відчувала, коли виховала мене справжнім українцем, гостріше, ніж інших дітей в діаспорі. Я лише фізично народився в Канаді, а насправді я народився тут. Вона робила все, що могла, щоб підготувати мене, бо знала, що, коли я дізнаюся, то не буду спокійним і захочу поїхати назад в Україну. Мама почувала себе в Канаді на чужині щодня і щодня скучала за батьківщиною.
Бі-Бі-Сі: Але напевно різні люди до вас ставляться по-різному? Є доброзичливі, але є, мабуть, і не дуже? Вам ніколи не робили закидів щодо достовірності вашої приналежності до роду Скоропадських? Вас ніколи, грубо кажучи, не звинувачувала у самозванстві?
Б.Скоропадський: Ні, ні. Я є хто я є. Я маю докази походження. Я не прийшов, аби претендувати бути кимсь, ким я не був. Звичайно, це дуже відомий рід, я відчуваю величезну відповідальність. Я хотів би показати, як багато неправди було написано про Другий Гетьманат, у радянських книжках. Я хотів би бачити об’єднання всіх українських козаків. Мене тягне до того. Це є моя робота, моє покликання.
Бі-Бі-Сі: Другий Гетьманат став суперечливою сторінкою в історії України. Зокрема, Павлові Скоропадському закидали, що він не доклав достатньо зусиль, аби об’єднатися з національними, патріотичними силами…
Б.Скоропадський: Я про це можу говорити дуже довго. Я б запросив всіх слухачів зайти на сторінку на вебсайті Оглядача, там є моя стаття про Три міфи про Другий Гетьманат.
Запитання від слухача: Пане Борисе, скажіть будь ласка, чим може бути корисний досвід Другого Гетьманату для сучасної України.
Б.Скоропадський: Як кажуть, «знай правду і вона тебе визволить». Якби всі українці знали всю правду, зокрема про Павла Скоропадського, їхнє ставлення було б іншим. Ті інші діячі, чиї портрети висять по різних закладах у діаспорі, може, вони навмисне не хотіли, аби про гетьмана Скоропадського була відома правда. Щоб народ не знав. Але народ знатиме і розумітиме, як він добре ставився до України і що він все робив для блага України.
Бі-Бі-Сі: Коли ви видасте свою книжку?
Б.Скоропадський: Вона майже готова. Маленька книжечка, до весни, сподіваюся вийде. Я зараз працюю над тим.
Бі-Бі-Сі: А якою ви відчуваєте вашу роль, вашу місію?
Б.Скоропадський: Розширяти правду про Другий Гетьманат. Я працюю з журналістами. Я нещодавно був в Університеті Кам’янця-Подільського, один з тих університетів, які дід заснував. Крім того я співпрацюю з козацькими організаціями. Також минулого року мене повезли до Чигирина. Мені було приємно стояти на тій землі, дихати тим повітрям, дивитися на пам’ятник Богдана Хмельницького…
Бі-Бі-Сі: Козацтво – історично - це одна річ. Але ви самі мені казали, що зараз в Україні існує багато козацьких організацій…
Б.Скоропадський: Я чув різні оцінки. Від 1991 року почався рух козацький, всі належали до однієї організації, а десь з середин 90-х, з різних причин, почалися розколи і зараз, наскільки я знаю існує 29 козацьких організацій. Деякі співпрацюють, але в основному – ні.
Бі-Бі-Сі: Знаєте, це я в тому анекдоті – два українці, три гетьмани…
Б.Скоропадський: Знаєте, я раніше на ці теми не розмовляв. Я хотів би поговорити з тими гетьманами, отаманами і запитати їх, що вони таке зробили, аби заслужити свої погони. Моя візитка не каже «гетьманич, Борис Данилович Скоропадський», вона каже просто Борис Данилович Скоропадський. Самому собі чіпляти погони – це неправильно.
Запитання від слухача: Як ви ставитеся до монархії? Наш народ протягом століть часто потерпав від сусідніх монархій. Як ви ставитеся до того, аби відновити гетьманат в Україні?
Б.Скоропадський: Перший гетьман, який хотів створити гетьманську монархію – то був Богдан Хмельницький, але він не зміг. Так само інші гетьмани намагалися це зробити, але з різних причин у них не виходило. Так само мій дід пробував створити систему гетьманату. Народ мусить глянути в історію і сам вибирати, що найкращим для нього, яка система правління. Я маю свою особисту думку, але мені зарано її висловлювати. Я лише вчуся.
Запитання від слухача: Я Ігор, львів’янин. Чи ви би прийняли зараз громадянство України?
Б.Скоропадський: Я зразу першого тижня дізнався про спеціальний указ президента, про те, як діставати українське громадянство. Але у той сам час, деякі мої прихильники, юристи зокрема, порадили мені поки не міняти громадянства. Те, що я роблю, можна робити і з моїм канадським громадянством. Взяти українське громадянство можна у будь-який час.
Запитання від слухача: Які інші мови ви знаєте?
Б.Скоропадський: Я знаю англійську, українську і зараз вчу російську. Французьку, на жаль, не вивчив. Моя мама знала сім мов, і навчила мене, що треба знати більше однієї мови. Але коли я був школярем, я ходив до української школи щосуботи…
Запитання від слухача: Якби ви завтра стали президентом України, яку б конкретну мету ви б поставили перед собою?
Б.Скоропадський: Я можу лише відповісти так само, як я відповідав на запитання про монархію. Я зараз пізнаю і вчуся. Треба слухати народ. Я скептично ставлюся до всього. Я працював у бізнесі і знаю, що на все треба дивитися з позитивного і негативного боку. Народ сам може розкусити, що йому подобається найбільше. Якщо народ вибиратиме республіку і президента, я буду підтримувати це. Якщо що інше – я підтримаю те. Я зараз вчуся.
Бі-Бі-Сі: Я розумію, що ви хочете сказати, але це неуникно, що вас будуть розглядати як певний політичний символ. У вас є якісь політичні аспірації?
Б.Скоропадський: Поки я можу сказати, що Господь Бог вибирає, що буде. Я маю одного боса. Це є Господь Бог. Все міняється, але історія повторює себе. Хто знає, що буде. Коли козаки мене вибрали почесним головою Фонду імені Богдана Хмельницького, я був дуже вдячний і хочу сказати, що я буду намагатися виконувати ту роботу якнайкраще, на благо української громади.
Аудіозапис передачі Бі-Бі-Сі 23 лютого 2007 року:
частина 1 (7.14 Мб)
частина 2 (7.34 Мб)
--------------------------
В тему:
Три міфи про Другий гетьманат
Онук Гетьмана
Скоропадський уже в Україні. Назавжди.
Українську незалежну державу гетьмана Павла Скоропадського знищили соціалісти-масони
Гетьман Павло Скоропадський
Гетьманська модель: історичний досвід і перспективи
Перший Український корпус. Місце народження — Меджибіж
Третій Гетьманат
Хто такий Павло Скоропадський
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля