Чому Росія так цікавиться політикою США?

«Мітт Ромні мав рацію. У 2012 році тодішній республіканський кандидат в президенти став жертвою насмішок за те, що назвав РФ «головним геополітичним супротивником Америки». Росія дійсно пройшла шлях від регіональної проблеми до глобального супротивника Сполучених Штатів. І зараз здається, що вона перемагає», - пише британський журналіст Едвард Лукас в колонці для CNN.

Він зазначає, що режиму Путіна не вдалося модернізувати або диверсифікувати економіку. Політична система є фарсом. Росія є крихтою в питаннях ВВП, інновацій та культури. Але при цьому вона небезпечніша за будь-яку іншу країнк світу.

«Ми звикли думати, що Росія не чинить воєнної загрози. Потім почалася війна з Грузією в 2008 році. Тоді ми сказали, що вона може нападати тільки на невеликі країни. Вона вторглася в Україну в 2014 році. Тоді ми сказали, що вона не зможе проектувати військову міць за межами регіону. У 2015 році вона вторглася на Близький Схід і поставила Заходу мат в Сирії, зберігши режим Асада при владі і подрібнивши опозицію», - перераховує Лукас.

«Найбільш примітною метою росіян стали вибори президента США. Всього два роки тому припущення про те, що ФБР і ЦРУ будуть вести розслідування дій російських спецслужб, спрямованих на підрив найважливіших виборів у світі, здалися б манією невдалого голлівудського сценариста», - вважає автор.

Тепер же таке розслідування дійсно ведеться. Довести, хто є винуватцем кібератаки, складно. Але все вказує на участь Росії в зломі серверів Національного комітету Демократичної партії.

«Злив такої інформації вказує на велику слабкість наших ЗМІ і політиків: інтерес до особистого листування інших людей. Не повинно було дивувати, що керівники Демократичної партії віддавали перевагу Гілларі Клінтон замість її суперника Берні Сандерса, а це подається як «викриття», - пише Лукас. Проте, він побоюється, що такі зливи формують у американців недовіру до «лукавої» політичної еліти і грають на руку Дональду Трампу.

«Росія є грізним противником. Вона може дозволити собі те, на що Захід не здатний: терпіти економічну кризу (не реагуючи на санкції), застосовувати силу (як в Сирії), і безжально експлуатувати слабкі сторони вільного суспільства - наше невміння поводитися з комп'ютерами і нашу віру всьому, що ми читаємо в інтернеті», - зазначає автор.

Він підкреслює, що мало хто замислюється, хто насправді стоїть за цими зломами і подальшими зливами інформації.

«Парадокс полягає в тому, що Захід стає жертвою тактики, яку критики помилково приписують йому самому. Сноуден говорив, що його злив документів Агентства національної безпеки був мотивований страхом оруелліанского кошмару, в якому влада використовуватиме цифрові засоби для контролю над суспільством і усунення опозиції», - робить висновок Лукас.

Повну версію колонки Едварда Лукаса читайте на нашій англомовній сторінці.