Чому варто приїжджати в Україну: історія голландця Леандера Більтгеса, який переїхав до Києва будувати стартап

IT-підприємець з Нідерландів Леандер Більтгес переїхав з Нідерландів до Києва в 2011 році, щоб побудувати тут свою компанію GazZup.

Про те, як у нього це виходить і чому Леандер рекомендує європейцям приїжджати в Україну зі своїми грошима та ідеями, він розповів в інтерв'ю AIN.UA.

Я жив в маленькому містечку Венло на кордоні з Німеччиною (німці приїжджають до нас робити покупки, тому що у нас дешевше). Моя IT- кар'єра почалася в 1984 році, як тільки у мене з'явився перший комп'ютер. У 1999 році створив свій перший веб-сайт - тоді інтернет тільки розвивався. Так я і став програмістом.

У мене було багато ідей щодо заробітку онлайн. Моя перша IT-компанія - невелика студія зі створення сайтів, яка також надавала онлайн-рекомендації та довідкову інформацію іншим компаніям - була досить успішна.

Розповім ще про один зі своїх успішних стартапів. У мене був кіт. Йому були потрібні деякі котячі меблі. Я загуглив, але нічого не знайшов. Тоді я вирішив зробити все сам. Я не фахівець по дереву, але сколотив дещо в підвалі. Результат сподобався сусідові, і він попросив зробити йому те ж саме. Потім прийшов ще один сусід. Я вирішив спробувати почати продаж в інтернеті. І це був фурор.

Не встиг озирнутися, як з програміста перетворився в одного з найбільших у Голандії виробників меблів для кішок.

Протягом 2-х років у мене вже була своя компанія, і команда з 27 чоловік у Польщі. Ми продавали меблі найбільшим компаніям в Західній Європі. І це був мій перший досвід роботи в Східній Європі.

Через 2 роки я зрозумів, що котяча меблі - не те, чим би я хотів займатися в житті. Тому я продав компанію і знову став програмістом.

Моя перша дружина - українка. Ми познайомилися в інтернеті. Вона з великою пристрастю розповідала мені про Україну, і мій перший візит відбувся приблизно 15 років тому. Пізніше ми розлучилися, вона залишилася в Голландії, а я вирішив поїхати в Україну.

Я приїхав до Києва будувати свій стартап 2 вересня 2011 року. З цього моменту і почалися пригоди голландця в Україні.

Спочатку це була ідея мого сина. У 2004 році, коли йому було 10 років, він захоплювався тюнінгом автомобілів. І одного разу попросив мене зробити йому сайт про автотюнінг. Я зробив, він був щасливий. Але я не очікував, що на сайті будуть відвідування. Тоді я пустив на нього трохи реклами, і він став приносити невеликий прибуток.

Через якийсь час один з відвідувачів попросив розмістити на сайті фотографії його автомобіля, який він хотів продати. Це був тюнінгований зелений Opel Calibra. До кінця року на нашому сайті було вже більше сотні оголошень про продаж автомобілів.

До 2010 року ми стали одним з найбільших веб-сайтів про стилізовані автомобілі в Нідерландах. І тоді я подумав, чому б не вийти на світовий ринок?

Це було перше, що ми зробили в Києві - перетворили локальний сайт в глобальний. TuneZup вийшов онлайн в 2012 році, але, на жаль, очікуваного успіху ми не отримали. Тим часом, власники невеликих сайтів почали цікавитися програмним забезпеченням, на якому побудований TuneZup - хто його створив і де можна купити або скачати. Більшість цих сайтів використовували ПЗ для створення форумів, таке як PHPBB, але хотіли більшого.

Коли вони дізналися, що це наша власна розробка, стали питати, чи можемо ми створити подібне для них. Так у 2014 році з'явилася ідея GazZup. Я міг знову повністю присвятити себе IT і зосередитися на продукті.

Ми хотіли запропонувати просте рішення для клубів і автолюбителів, які хочуть створити автомобільне співтовариство, форум або інтернет-магазин. При цьому більшість хлопців, які розбираються в машинах, не аси у програмуванні. А GazZup не вимагає ніяких навичок програмування від користувачів.

Можна було поїхати в Індію, але у мене там немає ніякого досвіду. А тут у мене був друг Дмитро, якому я довіряю. Ми познайомилися дуже давно на IТ-форумі в Нідерландах. У нього в Україні теж невелика IT-компанія, вони займаються розробкою сайтів і ПЗ для східноєвропейських замовників. Коли я задумав GazZup, я шукав програмістів, які зможуть реалізувати мої ідеї. Дмитро відразу сказав: «Приїжджай в Україні!»

Дмитро мені дуже допоміг. Він повірив у мою ідею, запропонував спочатку працювати в його офісі і не взяв за це ні копійки. Коли кількість співробітників почала збільшуватися, ми переїхали в інший офіс на Льва Толстого.

Дмитро також пояснив мені тонкощі ведення бізнесу в Україні - юридичні моменти, особливості оподаткування. Зокрема, як працювати з ФОПами, яким має бути гідний рівень заробітної плати для моїх співробітників. Зараз ми спілкуємося набагато рідше, але при необхідності відразу звертаємося один до одного.

Коли ти тільки приїжджаєш в Україну робити бізнес, є два варіанти: найняти дуже дорогих юристів і радників або подружиться з місцевими бізнесменами і звертатися до них за порадою.

Витрати були досить низькі, мені було де зупинитися, я найняв розробників з випробувальним терміном на два місяці. Навіть, якби у нас нічого не вийшло, я б повернувся в Нідерланди, втративши пару тисяч євро замість десятків тисяч євро. Таку ж саму суму я витратив би на батьківщині. Але нам пощастило. З самого початку я знайшов гарного програміста, і компанія поступово росла.

Мій перший програміст погано говорив англійською (я відправив його на мовні курси). Ми часто спілкувалися за допомогою виразної жестикуляції, і це працювало.

У Нідерландах стають програмістами тому, що ця робота дуже добре оплачується. Вище, ніж в українських програмістів. Але в Україні хлопцям цікаво створювати щось нове, в той час як в Європі все робиться заради грошей. Ось чому ваша країна є унікальною для IТ, каже Леандер Більтгес. 

Його компанія зареєстрованау Нідерландах. Це вигідно з точки зору податкового законодавства. Багато компаній вважають за краще реєстрацію в Голландії, наприклад, Apple, IKEA і навіть U2.

Перше, що вразило, коли я вийшов з літака: всі люди білі! Коли приїжджаєш в Амстердам, Париж або Лондон, співвідношення білих і чорних приблизно 50/50. Саме місто (Київ) приголомшливо красиве.

З неприємного: я чомусь вирішив дістатися до Києва автобусом з Дюссельдорфа. Це 36 годин їзди, але в підсумку це виявилося моїм найкращим рішенням. Я міг спостерігати за змінами, як переміщався між країнами: Нідерланди, Німеччина, Польща та Україна. Це було неповторно. Звичайно, фізично це дуже важко, але все-таки я дуже рекомендую хоча б раз в житті це зробити.

Насправді, Київ такий, як й інші великі міста в Європі. У мене є друзі, які літали до Києва на літаку. Вони потім говорили: "О, Київ - це зовсім як Париж". Тому що вони виходили з літака в аеропорту Бориспіль або Жуляни, їхали в центр міста і більше нічого не бачили, вони так і не зрозуміли, яка Україна насправді. Вони не були на Лівому березі, не бачили районів, в яких реально живуть і працюють люди. Я орендував квартиру на Харківському масиві, і це був приголомшливий досвід.

Враження від України набагато краще, ніж очікуєш, коли збираєшся сюди. Тому що західне телебачення спотворює картинку. Вони показують завжди тільки одну сторону - або "тут повний жах", або "тут чудово". У тому ж Амстердамі є житлові квартали, як київська Троєщина, і контраст між ними приблизно такий же.

Що стосується людей, то українці більш щирі, ніж інші народи Європи. Якщо у мого друга-українця залишиться останній шматок хліба, він розділить його зі мною. Зв'язки українців з друзями, родиною тісніші, ніж у інших народів. Голландці - маленькі індивідуалісти.

Коли я сюди тільки приїхав, мені не можна було залишатися в Україні довше 90 днів кожні 180 днів. Кожен раз мені доводилося платити штраф, і кожен раз на кордоні мене могли повернути назад. Але у 2014 році я одружився і у нас народилася дитина, тоді я отримав посвідку на проживання і більше не мав жодних проблем на митному контролі.

Далі буде.