Чи спроможна постіндустріальна держава до масштабних технологічних проектів

Постіндустріальний підхід передбачає суттєве зростання ролі громад і, відповідно, зменшення ролі державної бюрократії. При цьому може виникнути помилкове уявлення, наче постіндустріальні держави – це розпорошені горизонтальні мережі, неспроможні до концентрації зусиль і ресурсів. Такі собі села – малочисельні і технологічно відсталі. Насправді усе навпаки.

Почнімо з того, що сам факт існування держави – це вже спроможність до зосередження. Відмінність лише в тому, що постіндастріал пропонує інший тип держави. Якщо індустріальна держава формується згори донизу і являє собою етатичну диктатуру, то постіндустріальна держава формується правильно організованими громадами – демосами – і являє собою республіку громад.

Очевидно, що не все населення захоче об’єднатися в демоси, тобто політичні громади. Значна частина задовольниться належністю до неполітичних громад – бізнесових, територіальних, відпочинкових, за інтересами тощо. Частина взагалі не захоче входити до жодних громад –  це справа вільного вибору. Якщо людина не прагне стати членом демосу, значить вона делегує свої політичні права тим громадам, які доклали відповідних зусиль, зорганізуватися в демоси і стали джерелами влади.  

Чи будуть постіндустріальні держави спроможними до концентрації і розвитку масштабних, стратегічних проектів? Відповідь – так! Понад те, постіндустріальні проекти можуть бути ще масштабнішими і далекосяжнішими.

Почнімо з того, що постіндустріальними державами керуватиме політична еліта, об’єднана в динамічну ієрархію демосів. Маючи вищий рівень свідомості в порівнянні з рештою населення, вона може розвивати проекти з горизонтом майбутнього у сотні чи навіть тисячі років, наприклад, геополітичні, расові та екологічні проекти.

З другого боку, масштабні проекти можуть робитися зусиллями об’єднаних громад, зокрема у формі акціонерних товариств. Прикладом є розвиток приватних космічних проектів в США. Йдеться не лише про SpaceX Ілона Маска: Федеральне управління цивільної авіації США (FAA) вже ліцензувало десять недержавних космодромів – і ще півдюжини на підході. Врешті-решт, нинішній бум стартапів, в тому числі дуже потужних – це вже прояв постіндастріалу.

Інший варіант – масова підтримка приватних ініціатив шляхом добровільних пожертв та волонтерської участі. Прикладом є формування добровольчих бойових підрозділів в Україні у 2014 році з глобальною фінансовою, матеріальною та волонтерською підтримкою.

Отже, там, де буде необхідна концентрація, вона здійснюватиметься. Але концентрація не скасовує загальний постіндустріальний тренд – це різноманітність, персоналізація, автономність, неонатуральне господарство, мала енергетика, мала авіація, високотехнологічне місцеве виробництво за допомогою 3D-принтерів і біогенічного вирощування – див.: Індастріал, ультраіндастріал, постіндастріал – що це таке?