Д-р Йозеф Геббельс про партійну пропаганду (промова на з'їзді НСДАП, 1927 р.)

Ідеї ​​відвідують людей, щоб ті їх поширювали. Чим більше ідея поширюється і досягає всіх сфер життя, тим більше вона стає світоглядом. Якщо організація стає носієм світогляду, її остаточна мета – уряд, що є виразником всієї нації. Пропаганда досягає мети, якщо її світогляд приймає практичну форму при отриманні контролю над державою. На початку – ідея, взята пропагандою, що набрала форми організації, яка прагне здобути перемогу за становище. Завдання пропаганди полягає в тому, щоб поширити знання.

Істотна характеристика пропаганди – ефективність. Краща пропаганда це та, яка найбільш ефективна. Добре, якщо я зможу переконати 3 мільйони чоловік повірити в політичну теорію, але ще краще, якщо ці три мільйони будуть готові віддати свої життя заради Ідеї. Але революції ніколи не робилися мільйонами, але лише меншістю. Пропаганда не повинна бути інтелектуальною, вона повинна бути ефективною. Вона повинна виражати наш світогляд шляхом, який може бути зрозумілий масами. Ідея Фелькіше існувала протягом 50 років. Я допускаю, що вона була сильнішою 50 років тому, ніж сьогодні. Але потрібно пам'ятати, що 9 листопада 1918 року це була не та ідея, а інша, яка здобула перемогу. Якби тоді Фелькіше-рух усвідомив владу і те, яким чином привести тисячі на вулиці, то він отримав би політичну владу 9 листопада 1918 р. Сьогодні Фелькіше-рух звинувачується у спрощенні ідеї, аж до неналежного. Розбещена 60-мільйонна нація, яка страждає в рабстві, не буде звільнена "високим класом" або "благопристойністю". Скарги на націонал-соціалістичний рух відбуваються  з буржуазного страху.

Політичні збори – це не люб'язна зустріч. Оратор повинен зробити так, щоб знання було зрозумілим людям, які зібралися перед ним. Якщо порядний громадянин звик говорити, як личить "високому класу", то потрібно лоскотати його мрії з позиції "високого класу". Сьогодні більшість партій не знає, як розмовляти з робітниками. З німецьким народом, що знаходяться сьогодні в скрутному становищі, не можна використовувати методи "білих рукавичок", щоб достукатися до нього.

Існує два типи пропаганди, одна – націлена на розуміння, інша – на почуття. Обидві покояться на непередбачуваності. Світоглядні рухи звернені до почуттів. Сила, яка перебуває позаду світоглядних рухів, ніколи не приводила до розуміння, лише віра. Наприклад: Христос ніколи не писав партійної програми, він проповідував нагірну проповідь. Цим він заклав основи нового світу, які можна висловити простою фразою "Люби ближнього як самого себе". Слова Руссо стали основою французької революції, але якби на його стороні не було б агітатора, то його теорія припадала б пилом на книжкових полицях. "Капітал" Маркса – основа марксистського руху. Він залишився б книжковим вченням, якби не було тисячі агітаторів, які зробили його політичною силою. Бебель і Ленін, а не Маркс, наділили цю філософію політичною владою.

Муссоліні є і філософом і агітатором фашистської думки. Також він – державний діяч, що почав в березні, в Римі, вірну акцію, перед тим, як "пережувати ручку", стоячи позаду свого столу. Коли хто-небудь запитував його про теорію держави, він відповідав, що він розвинув її під час розмов з людьми!

Коли хочуть засудити оратора, який знайшов спосіб встановити контакт з масами, його називають демагогом. Лідер очолює широкі маси, але без них він ніщо. Кожен має потребу один в одному. Лідер ефективний, коли підтримується політичною волею мас, маси ефективні, коли вони підкорені енергією лідера. Пропаганда хороша, якщо вона успішна, якщо вона досягає категорії людей, для яких вона призначалася.

Мета нашої пропаганди – взяття уряду. Ми хочемо встановити організацію з формою, заснованою на ідеї.

Джерела:

• Alfred Rosenberg and Wilhelm Weiß, Reichsparteitag der NSDAP Nürnberg 19./21. August 1927 (Munich: Verlag Frz. Eher, 1927), s. 30-32.
• Архів Військово-істоичного товариства «СПАДЩИНА».