«Десять заповідей божих»: походження, сенс, дія

Текст 10 заповідей Ієгови

Ось як виглядають «Десять заповідей божих» в перекладі Івана Огієнка з давньоєврейської мови (івриту) на українську (Лондон, 1962):

«І Бог промовляв всі слова оці, кажучи:

1. Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.  Хай не буде тобі інших Богів передо Мною!

2. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.

3. Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.

4. Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.

5. Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!

6. Не вбивай!

7. Не чини перелюбу!

8. Не кради!

9. Не свідкуй ложно на свого ближнього!

10. Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!»

Джерело: Книга «Вихід» (івр. ‏שְׁמוֹת‎‏‎‎, šᵊmōθ, суч. вимова Шмот), 20:1-17.

Історичність Тори

Тора (П’ятикнижжя Мойсеєве) є продуктом діяльності богословської школи іудейського священика і пророка Єзекиїла, якого величають «батьком іудаїзму». Про походження Тори відверто висловився сучасний єврейський письменник і наукознавець Айзек Азімов (Isaac Asimov): «Під керівництвом Єзекиїла вчені люди з єврейських вигнанців почали перекладати єврейські легенди та історичні спогади в письмову форму відповідно до тієї схеми історії, яка, на думку Єзекиїла й інших впливових людей, була правильною. Так народилися у своїй нинішній формі ранні книги Біблії... Перелік десяти допотопних патріархів і сам Потоп прийшли, ймовірно, прямо з древніх сумерських записів, збережених вавілонськими жрецями до днів Навуходоносора... Всі ці легенди євреї привласнили собі» (Азимов А. «Ближний Восток. История десяти тысячелетий». – М., Центрполиграф, 2006). 

На думку деяких авторитетних ізраїльських учених, подій, що описані в Біблії, в історії не було. Так, вельми шанований в Єрусалимі археолог професор Зеєв Герцог (Ze’ev Herzog) на підставі багаторічних досліджень дійшов висновку, що в історії народу, який колись проживав на території нинішнього Ізраїлю, взагалі не було періоду, описаного в Старому Завіті. Причому до області міфів він відніс історичні епізоди, які вважалися основоположними для формування духовної природи тамтешнього етносу – повідомляє ізраїльська газета Гаарец.

Події, описані в Торі, не відповідають реальній історії, тобто є вигаданими. «Десять заповідей Божих» («декалог Ієгови») описані саме в Торі. Їх сформулював Єзекиїл – від імені Ієгови.

Хто такий Єзекиїль?

Єзекиїл є автором цілком вигаданої історії євреїв. Він отримав ініціацію від Ієгови, ключовим елементом якої було ритуальне поїдання нечистот. За словами Єзекиїла, бог Ієгова запропонував йому спекти ячмінний хліб на власному калі і з’їсти його прилюдно. Єзекиїл сказав, що він до такого не готовий. Тоді Ієгова дозволив йому з’їсти хліб на тваринячому калі. Єзекиїл виконав цей ритуал (Єз 4.12–15). Половина книги Єзекиїла складається з погроз, проклять, описів руйнувань, убивств і канібалізму.

Хто такий Ієгова?

Це родоплемінний бог-егрегор іудеїв, тобто психоенергетична сутність, сформована думками і емоціями його прихильників. Згідно з Торою, для Ієгови властиві лютість, ревнощі, заздрість, мстивість і жорстокість. Ієгова принижує все сильне і здорове, натомість підтримує все слабке і хворобливе: «Я принижую дерево високе і підвищую дерево низеньке, я висушую дерево зелене, а дерево сухе роблю квітучим» (Єз 17.24).

Між Ієговою і людьми існує нездоланна прірва. Тобто щодо людини бог Ієгова є зовнішньою силою. Це видно навіть з оповідання про отримання Мойсеєм «Десяти божих заповідей»: «І промовив до нього Ієгова: Іди, зійди, а потім вийди ти й Аарон з тобою, а священики й народ хай не рвуться до Ієгови, щоб Я не повбивав їх» (Вихід, 19.24).

Зазначимо, що в арійській традиції людина є втіленою божественною сутністю – частинкою Творця Всесвіту. Оскільки людина є носієм Бога, то вона може відновити з Ним зв’язок у своїй душі і стати сином Божим – боголюдиною.   

Як Ісус Хрестос охарактеризував Ієгову

Для правовірних іудеїв бог Ієгова є небесним батьком, а вони є його духовними дітьми. Ось як про нього висловився Ісус: «Сказав тоді Ісус до юдеїв: Коли ви пробуватимете в моїм слові, справді будете учнями моїми; і ви пізнаєте істину, і істина визволить вас.

Вони ж Йому відповіли: Ми потомки Авраама й не були ніколи невільниками ні в кого. Як же ти кажеш: будете визволені?

Ісус відповів їм: Істинно, істинно кажу вам: кожен, хто чинить гріх, – гріха невільник. Диявол – ваш батько, і ви прагнете чинити волю батька вашого. Він душогубець в основі і не тримається правди, бо правди нема в ньому: коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і брехні батько. Тоді вони сягнули по каміння, щоб кинути на Нього» (Іван 8.30–59).

Згідно з характеристикою, даною Ісусом Хрестом, головними ознаками «батька іудеїв» є те, що він брехун і душогубець, тобто убивця. Це відповідає сенсу слова «диявол» (гелл. διάβολος), яке означає «брехун, наклепник». Слова Ісуса настільки не сподобались іудеям, що вони намагались його каменувати, тобто убити камінням.

Сенс декалогу: концентрація психічної енергії

«1. Я Господь, бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.  Хай не буде тобі інших богів передо Мною!»

Ієгова називає себе іудейським богом-егрегором – визволителем іудеїв з єгипетського рабства. Проте іудейський народ ніколи не був у Єгипті, і навіть не міг там бути. Про це пише Михайло Богословський – професор кафедри філософії і соціології університету ім. П.Ф.Лесгафта (Санкт-Петербург). Це ж стверджує вже згаданий ізраїльський професор Зеєв Герцог: «Ізраїльтяни ніколи не були в Єгипті, не мандрували пустелею, не завойовували країну і не стали предками 12 колін Ізраїлевих» (Deconstructing the walls of Jericho). Як бачимо, заповіді починаються з відвертої брехні.

«2. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей».

Витвори образотворчого мистецтва є засобом долучення до різноманітних егрегорів (енергерів) – потужних (богів) і слабких. Ієгова не бажає ділитися психічною енергією – прагне забезпечити для себе енергетичну монополію. Для цього намагається перекрити будь-які канали її витікання – аж до заборони більшості форм образотворчого мистецтва.  За порушення цієї заповіді погрожує покарати аж до правнуків. Така рішучість зрозуміла, адже психічна енергія – це основа існування егрегорів.  

«3. Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно».

Це також засіб концентрації психічної енергії: якщо якась річ стає буденною, то про неї перестаємо думати. Якщо ж доступ до неї обмежений якимись особливими (святковими, екстремальними, діловими) ситуаціями, то про неї набагато частіше думають, адже «заборонений плід – солодкий».  

«4. Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його».

Продовження попередньої заповіді шляхом періодичного створення «особливої ситуації» і збирання психічної енергії. В останньому реченні Ієгова знову вдається до обману, адже земні боги-егрегори не створили земний світ – це справа Творця Всесвіту, істоти незрівнянно вищого рівня.   

«5. Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!»

Шанування батька і матері – абсолютно природне явище. Діти люблять батьків, а батьки дітей без жодних заповідей. Причому не тільки люди, а й тварини. То в чому сенс цієї заповіді? В тому, щоб людина думала, наче життєвий простір їй дав Ієгова. Сенс цієї заповіді «шануй Ієгову, який дає тобі можливість жити, думай про Ієгову, бо без нього не матимеш життя». Звісно, що це також обман – так само, як і виведення з Єгипту.

Як бачимо, перші 5 заповідей концентрують увагу на егрегорі Ієгови і є засобом притягування до нього психічної енергії. Психоенергетичний банк «Ієгова» поповнюється завдяки тому, що люди на ньому концентрують увагу, бо «де твоя увага, там твоя енергія».

У даному випадку йдеться про найпростіший спосіб притягування енергії – просто завдяки привертанню уваги.

Яка якість цієї енергії? Здавалось би, це звичайна біологічна енергія, потрібна для відтворення життя. Насправді все значно гірше, адже перша, четверта і п’ята заповіді основані на брехні, а друга і третя містять прямі погрози.   

Генерування енергії для Ієгови

Кожен егрегор є носієм специфічної енергії: одна енергія у воїнів, інша – у футбольних фанатів, ще інша – у меломанів. Тому завжди є енергія, яка є «насмачнішою» для відповідного егрегора. Саме в такій енергії найбільше зацікавлені егрегори, а тому спонукають своїх прихильників генерувати саме її. Яку енергію потребує Ієгова? Про це відверто говорять наступні 5 заповідей.

Але для того, щоб це зрозуміти, попередньо слід нагадати, що для активного генерування енергії потрібна дія, а переважну частину людської діяльності (щонайменше 95%) визначає людська підсвідомість. Ця підсвідомість сприймає тільки таку інформацію, яка енергетично наповнена завдяки образам, відчуттям та емоціям. Якщо ж їх нема, то інформація енергетично «порожня» і підсвідомістю цілком ігнорується.

До такої порожньої інформації належить частка «не», тому для підсвідомості фрази «не роби» і «роби» є ідентичними. Докладніше про це у статті Чому підсвідомість ігнорує частку «не», або Коли починається паніка?

Саме на цьому загально відомому ефекті основана робота наступних п’яти заповідей. Щоб зрозуміти, на генерування якої інформації вони спрямовані, треба просто проігнорувати частку «не» – так, як це робить підсвідомість. Отже, ось істинний сенс наступних п’яти заповідей:

6. Вбивай!

7. Чини перелюб!

8. Кради!

9. Свідкуй ложно на свого ближнього!

10. Жадай дому ближнього свого, жадай жони ближнього свого, раба його, невільниці його, вола його, осла його і всього, що ближнього твого!»

Згадані заповіді спонукають людину до деструктивних дій, що провокують негативні ситуації, в яких генерується маса негативної енергії.

Чому Ієгові так подобається ця енергія? Читайте Євангеліє: «Диявол – ваш батько... Він душогубець в основі і не тримається правди, бо правди нема в ньому: коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і брехні батько». А яка ще енергія може подобатися дияволу? Все логічно. Подібне притягується до подібного.  

Які головні заповіді Ісуса Хреста?

Ось як про це розповідає Євангеліє: «Один же з вчених чув їхню суперечку й бачив, як Він їм добре відповів. Довідавшись від нього, як Ісус замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися навколо Нього. І от один із них, учений-законовчитель, підійшов і спитав Його, спокушаючи: Учителю, котра найбільша заповідь у законі? Він сказав до нього: Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю,  всією силою твоєю і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: люби ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді нема» (Матвій 22.34–39, Марко 12.28–31, Лука 10.25–26).  Заповідь людині любити бога – це релігійна вимога ставати боголюдиною

Легко побачити, що ці дві заповіді любові докорінно відрізняються від 10 заповідей Ієгови.

– А якщо людина ненавидить сама себе, то що, вона так само повинна ненавидіти ближніх?

Ключова фраза – «а друга подібна до неї», яка є містком між першою і другою заповіддю. Якщо її розгорнути, то вона звучить так: «Люби себе, як Бога» – тому що ти є втіленою божественною сутністю, частинкою Бога-Творця, а твоя плоть створена за образом Божим і храмом Святого Духа. Ця заповідь цілком відповідає словам Ісуса Хреста: «Я сказав: ви – боги» (Іван 10.34); «Ісус у відповідь сказав їм: Майте віру бога!» (Марко 11.22); «Господь наш Ісус Хрестос став Сином Людським для того, щоб людина зробилася сином Божим» (Іриней Ліонский, 2 століття).

Чи схвалював Ісус заповіді Ієгови?

Думка про те, що Ісус Хрестос підтримував заповіді Ієгови (якого Він відверто назвав дияволом), ґрунтується на фарисейській вставці в текст Євангелія:  «Аж ось один приступив до Нього й каже: Учителю! Що благого маю чинити, щоб мати життя вічне? Ісус сказав до нього: Чому питаєш Мене про благе? Тільки один є благий. Як хочеш увійти в життя [вічне], додержуй заповідей. Яких? – питає Його. Ісус до нього: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи ложно, поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого» (Матвій 19.16–19). 

Перша вставка – це спроба переконати читача, що про благе треба питати не в Ісуса, а у жерців Ієгови.

У другій вставці найбільша заповідь «Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю,  всією силою твоєю і всією думкою твоєю» замінена п’ятьма заповідями Ієгови, який, на думку фальсифікатора, «тільки один є благий». Очевидно, що Ісус не міг сказати про другу головну заповідь, не сказавши про першу – найголовнішу. Також у цьому фрагменті фальсифікатор видалив слово «вічне».

Оригінальний текст Євангелія був таким:

«Аж ось один приступив до Нього й каже: Учителю! Що благого маю чинити, щоб мати життя вічне? Ісус сказав до нього: Як хочеш увійти в життя вічне, додержуй заповідей. Яких? – питає Його. Ісус до нього: Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю,  всією силою твоєю і всією думкою твоєю, і люби ближнього твого, як себе самого».

Як бачимо, Ісус не підтримував «декалог Ієгови», тому що добре розумів його призначення і бачив наскрізь хитрощі дітей диявола.

Висновок

1. «Десять заповідей божих» написані Єзекиїлом від імені Ієгови – іудейського бога-егрегора.

2. Призначення цих заповідей полягає в підключенні людей до егрегора Ієгови та його підживленні своєю психічною енергією.

3. Сприйняття людиною «декалогу Ієгови» притягує негативні ситуації, які провокують людину генерувати темну енергетику для іудейського бога-егрегора, відтак і тягнуть людину вниз – у простір страждань.  

4. Ісус Хрестос відверто назвав Ієгову дияволом.

5. Головні заповіді Ісуса Хреста:

«Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю,  всією силою твоєю і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: люби ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді нема» (Матвій 22.34–39, Марко 12.28–31, Лука 10.25–26). Пояснення: Заповідь людині любити Бога – це релігійна вимога ставати боголюдиною. 

6. Виконання цих та інших заповідей Ісуса Хреста піднімає у простір волі, який в Євангелії називається Царство боже.

7. Остаточним результатом виконання євангельських заповідей є досягнення фізичного безсмертя, адже аріохрестиянство – це проект безсмертних.

Радіймо, арії!