- Відвідувань: 42
- Переглядів: 46
Для чого нам дається інформація і як знайти своє призначення в житті
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Зміст
Отже, питання:
…На розвиток чого ви би потратили спадок, котрий залишив для вас родич або ж приятель?
Уявіть собі, що він усім серцем любив вас і бажав вам усього найсвітлішого, вірив у вас і покладав на вас великі надії та сподівання.
Тут я маю на увазі, радше, духовний рівень близькості між вами, аніж кровний. Отже, змоделюйте собі, що спадок ви отримали у вигляді чималої суми грошей. Якої би, приміром, вистачило на усе життя!
Дайте подумки відповідь на це запитання, не беручи до уваги пожертву коштів на благодійність чи порятунок людей, які знаходяться у скрутній життєвій ситуації (адже я впевнена, що кожен із вас виділив би на те гроші).
Мудреці вважають, що життєве призначення обирає Дух
Різні мудреці засвідчують, що своє життєве призначення люди обирають задовго до того, як народитися! Тож, уявіть собі, що від вас потребується лише розслабитися і дотримуватися життєвої мети свого Духу ("Вічної Душі").
Як відчути цю мету? Відчуття дискомфорту від того, чим ви займаєтеся, ймовірно означає: робите ви явно не те, що обрали до моменту свого народження. Іншими словами, не варто нехтувати стійке небажання щось робити – адже, вірогідно, воно є сигналом тривоги: ви відступили від справжньої цілі свого життя.
Ця гіпотеза сколихнула мене не лише до роздумів (і відкриттів!), але й до певних усвідомлень…
Яка цінність інформації? Не в бездумному її споживанні!
Для чого насправді потрібна інформація? Одразу застережу: точно не для бездумного «впихання» її в мозок! Ваш орган мислення дарований вам Творцем не для безрозбірного поглинання якомога більшої кількості фактів.
Інформація потрібна для… ТРАНСФОРМАЦІЇ! Іншими словами – для еволюції власної свідомості. Це її основне, істинне, призначення.
Інформація має бути КОРИСНОЮ для Вас. В іншому разі вона, будучи нічим іншим, як мотлохом, нестиме шкоду – аж до руйнування здоров’я. Ваш розумовий апарат перетвориться на, так би мовити, інформаційний сміттєвий бак.
Тож, дозуйте, відчувайте, прислухайтеся до себе. Водночас, у будь-якому разі вчіться не вимикати тверезий, критичний розум. Тому що він – ваш друг і порадник.
Надважливо: поєднання логіки з інтуїцією – ось розгадка!
Як допомогти мозку, щоб він поглинав лише необхідне, споживав тільки правильну інформацію? Тобто, у процесі інформаційної активності був завжди чистим?
Для того, щоб не заплутатися у павутинні інформації і не зазнати інформаційного передозування, потрібно не лише вчасно зупинятися у «постачанні» себе усілякими даними. Ще треба вчитися поєднувати логіку (аналіз) з інтуїтивними відчуттями. Поспішаю вас випередити: цього легко досягнути безвідносно до того, якої ви статі!
А ще, така вам порада: якомога менше сумнівайтеся у тому, що, на перший погляд, може видатися цілком нереальним. Чи то пак – дивовижним, чудернацьким, або ж навіть нездійсненним! Бо хтось мудрий писав: у цьому світі може бути все, і навіть те, чого бути не може. Тож, не бійтеся ризикувати і бути по-справжньому сміливими!
Пливіть за течією, але не забувайте, що ви – керманич свого корабля. Не відступайте від напрямку власного призначення!
І пам’ятайте: надмірний фанатизм порушує золоте правило балансу у всьому.
Життєва мудрість.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Я бачив один мільйон рублів СРСР! Доторкнувся до нього! І порахував, на скільки б мені вистачило цих грошей!
Прочитав перший пункт і згадав історію з власного життя.
Відносно майбутньої професії я визначився в армії, оскільки часу на роздуми було досить багато. Життя на три роки було чітко розписано: учбова дивізія (військова спеціальність, погони молодшого сержанта) і подальша служба на Кубі.
Повернувшись на Батьківщину, поступив вчитися на вечірній факультет. А працювати мене направили (через військкомат) в спецбатальйон по охороні державних установ, в тому числі і відділень Держбанку СРСР.
Як «молодого» мене поставили (вірніше посадили) на пост біля входу у сховище для грошей. Це на підземному поверсі. Металева клітка, в якій двері в сховище. Доступ в клітку з двох сторін: з ліфту, яким спускаються відповідальні працівники банку та зі сходів, якими спускаються постові і черговий по об’єкту, що кожні дві години робить обхід і перевіряє чи не спить постовий. Між сходами і кліткою маленька камера. В ній стоїть письмовий стіл з телефоном внутрішнього зв’язку і стілець. Камера відділена від сходів металевими дверима, які замикаються ззовні (зі сходів) черговим. З камери в клітку також двері з металевих грат, які замикаються вже постовим. Між кліткою і шахтою ліфту також металеві двері з грат, які замикаються постовим.
Чергування на посту двозмінне: зранку до обіду і з обіду до закриття відділення банку. Озброєння на чергуванні: 9-мм пістолет Макарова і дві обойми з патронами.
Старші колеги цей пост не любили, оскільки опалення там не було і температура була постійна – десь +17. З собою на пост можна було брати термос з гарячим чаєм і канапки.
Служба була поставлена так. Постовий на першій зміні заступав на охорону сховища о 8-й годині. В присутності чергового по об’єкту перевіряв цілісність 3-х пластилінових печаток на дверях сховища, розписувався в прийомі поста в спеціальній книзі. Після чого черговий виходив і замикав за собою двері, що ведуть на сходи. Читати дозволялося, чим я і користувався. Десь на початку десятої ліфтом спускалися до сховища три особи: керуючий банком, головний бухгалтер і головний касир. Я бачив, що ліфт спустився, двері ліфта відчинилися і в ліфті стоять троє працівників. Я підходив до дверей клітки і вітався з працівниками банку. Вони показували мені три посвідчення у розгорнутому вигляді. Я передивлявся посвідчення і відкривав двері. Вони втрьох підходили до дверей сховища, перевіряли цілісність печаток, зривали їх, вставляли три ключі, відкривали сховище і заходили в нього, закриваючи за собою двері. Через деякий час вони виходили, котячи відкритий візок, на якому акуратним кубом лежали гроші різними номіналами в банківській упаковці. Вони закривали двері сховища, пломбували печатками. Я перевіряв печатки, проводжав їх до ліфта і закривав за ними двері.
До кінця зміни я вже нікого крім чергового не бачив. Сидів і готувався до лекцій – читав, робив виписки, писав конспекти.
Одного разу, коли працівники викотили візок з грішми, я запитав: «А скільки тут лежить грошей?»
Керуючий банком мені відповів: «Рівно мільйон рублів!» З його дозволу я двома руками доторкнувся до мільйона рублів!
Вони поїхали нагору, а я взяв аркуш паперу і став рахувати…
Мені двадцять два з половиною роки. І у мене є мільйон рублів! Якщо б я їх зараз мав, то по скільки рублів в день я міг би витрачати протягом 50 років життя, до 72,5!?
50 років життя – це, грубо кажучи 18 200 діб (364 х 50 = 18200).
1000000 рублів ділимо на 182000 і маємо 54,94 рублі щоденно протягом 50 років життя!
Чесно кажучи, я не повірив очам і декілька разів перераховував!
А моя заробітна платня на той час становила 140 рублів на місяць!
Наступним кроком моїх досліджень були мрії, як я витрачав би гроші!
Я вважав, що мені необхідно мати наступні речі:
- власний будинок;
- власні автомашини – 2 шт.
- мотоцикл – 1 шт.
- штат домашніх працівників: керуючого штатом працівників, камердинера (для догляду за гардеробом), повара з помічником, прибиральниць, садівника, водіїв…
Але при всьому цьому у мене не виникало жодних думок щодо зміни професії!
Отже, питання:
…На розвиток чого ви би потратили спадок, котрий залишив для вас родич або ж приятель?
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Коментарі
Я бачив один мільйон рублів СРСР! Доторкнувся до нього! І порахував, на скільки б мені вистачило цих грошей!
Прочитав перший пункт і згадав історію з власного життя.
Відносно майбутньої професії я визначився в армії, оскільки часу на роздуми було досить багато. Життя на три роки було чітко розписано: учбова дивізія (військова спеціальність, погони молодшого сержанта) і подальша служба на Кубі.
Повернувшись на Батьківщину, поступив вчитися на вечірній факультет. А працювати мене направили (через військкомат) в спецбатальйон по охороні державних установ, в тому числі і відділень Держбанку СРСР.
Як «молодого» мене поставили (вірніше посадили) на пост біля входу у сховище для грошей. Це на підземному поверсі. Металева клітка, в якій двері в сховище. Доступ в клітку з двох сторін: з ліфту, яким спускаються відповідальні працівники банку та зі сходів, якими спускаються постові і черговий по об’єкту, що кожні дві години робить обхід і перевіряє чи не спить постовий. Між сходами і кліткою маленька камера. В ній стоїть письмовий стіл з телефоном внутрішнього зв’язку і стілець. Камера відділена від сходів металевими дверима, які замикаються ззовні (зі сходів) черговим. З камери в клітку також двері з металевих грат, які замикаються вже постовим. Між кліткою і шахтою ліфту також металеві двері з грат, які замикаються постовим.
Чергування на посту двозмінне: зранку до обіду і з обіду до закриття відділення банку. Озброєння на чергуванні: 9-мм пістолет Макарова і дві обойми з патронами.
Старші колеги цей пост не любили, оскільки опалення там не було і температура була постійна – десь +17. З собою на пост можна було брати термос з гарячим чаєм і канапки.
Служба була поставлена так. Постовий на першій зміні заступав на охорону сховища о 8-й годині. В присутності чергового по об’єкту перевіряв цілісність 3-х пластилінових печаток на дверях сховища, розписувався в прийомі поста в спеціальній книзі. Після чого черговий виходив і замикав за собою двері, що ведуть на сходи. Читати дозволялося, чим я і користувався. Десь на початку десятої ліфтом спускалися до сховища три особи: керуючий банком, головний бухгалтер і головний касир. Я бачив, що ліфт спустився, двері ліфта відчинилися і в ліфті стоять троє працівників. Я підходив до дверей клітки і вітався з працівниками банку. Вони показували мені три посвідчення у розгорнутому вигляді. Я передивлявся посвідчення і відкривав двері. Вони втрьох підходили до дверей сховища, перевіряли цілісність печаток, зривали їх, вставляли три ключі, відкривали сховище і заходили в нього, закриваючи за собою двері. Через деякий час вони виходили, котячи відкритий візок, на якому акуратним кубом лежали гроші різними номіналами в банківській упаковці. Вони закривали двері сховища, пломбували печатками. Я перевіряв печатки, проводжав їх до ліфта і закривав за ними двері.
До кінця зміни я вже нікого крім чергового не бачив. Сидів і готувався до лекцій – читав, робив виписки, писав конспекти.
Одного разу, коли працівники викотили візок з грішми, я запитав: «А скільки тут лежить грошей?»
Керуючий банком мені відповів: «Рівно мільйон рублів!» З його дозволу я двома руками доторкнувся до мільйона рублів!
Вони поїхали нагору, а я взяв аркуш паперу і став рахувати…
Мені двадцять два з половиною роки. І у мене є мільйон рублів! Якщо б я їх зараз мав, то по скільки рублів в день я міг би витрачати протягом 50 років життя, до 72,5!?
50 років життя – це, грубо кажучи 18 200 діб (364 х 50 = 18200).
1000000 рублів ділимо на 182000 і маємо 54,94 рублі щоденно протягом 50 років життя!
Чесно кажучи, я не повірив очам і декілька разів перераховував!
А моя заробітна платня на той час становила 140 рублів на місяць!
Наступним кроком моїх досліджень були мрії, як я витрачав би гроші!
Я вважав, що мені необхідно мати наступні речі:
Але при всьому цьому у мене не виникало жодних думок щодо зміни професії!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Цей пункт неодноразово перевірив на собі!
Найхарактернішим був наступний епізод... Я взагалі багато читав і читаю, та передивляюся фільмів на воєнні та терористичні теми і, при цьому, не страждаю гіперчутливістю на прочитане/побачене.
Якось побачив на Петрівці енциклопедію канібалізму - грубезний том сторінок на 500-600. Взяв руки, відкрив на змісті, прочитав зміст, закрив. Чітко зрозумів, що цю книгу мені читати не треба!
Аналогічно ніколи навіть не переглядав книги по магії!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!