"Два кроки вперед і крок назад". Як німці дивляться на війну в Україні

Про це у своїй статті на Wprost пише Якуб Мельник (Jakub Mielnik).

Спроба німецьких християнських демократів підрахувати рівень політичної підтримки перемоги України над Росією показала, що німецька політична еліта досі не зацікавлена в перемозі над Москвою. Якби це було інакше, Бундестаг ухвалив би проект резолюції, підготовлений лідером ХДС Фрідріхом Мерцом, який би дозволив відправити в Україну ракети "Таурус".

Це дозволило б українцям швидко зруйнувати російський тил і відрізати російські фронтові укріплення від постачання.

За ідею Мерца проголосували лише 178 депутатів, 485 – проти.

Очільник німецького уряду оголосив про подвоєння військової допомоги Україні до 7 мільярдів євро у 2024 році, одночасно переконуючи партнерів у Європі, що вони можуть зробити більше для Києва. Берлін також протягом декількох місяців проводив наполегливу кампанію, щоб довести лідерство Німеччини у підтримці України у її війні з Росією.

Однак проблема все ще полягає в тому, що Німеччина з початку війни була в авангарді декларацій, або в наданні такої підтримки, яка не має вирішального впливу на поточні події на фронті, відзначає автор статті.

Тому Шольц може дозволити собі набирати бали, публічно дорікаючи італійцям чи французам за недостатню участь у допомозі Україні.

Однак, коли справа доходить до справи, президент Франції Еммануель Макрон, покликаний до відповідальності, без вагань надсилає українцям сучасні ракети SCALP.

Правляча коаліція в Берліні воліє, щоб їхні "Тауруси" тихо припадали пилом на складах Бундесверу.

Віддаючи належне німцям, слід визнати, що вони пройшли довгий шлях від спроби – занадто легкої, як виявилося, – списати Україну з рахунків у перші дні війни до вливання в Київ мільярдів євро на військову підтримку, відзначає Якуб Мельник. Однак очевидно, що трансформація німецької політики щодо Росії – це тривалий і болісний процес.

Поки що Олаф Шольц і його соціалісти дозріли до старого американського гасла допомагати Україні "стільки, скільки буде потрібно". Сьогодні ми вже знаємо, що ідея, за яку не так давно так хвалили президента Джо Байдена, виявилася стратегічною помилкою.

Війну з Росією не можна закінчити, тримаючи Україну в опорі вторгненню. Єдиний шанс – надати українцям засоби для того, щоб завдати Москві достатньо сильного і рішучого удару, щоб розмовляти з Кремлем з позиції сили.

Той факт, що Шольц після місяців вагань, які бентежили репутацію Німеччини щодо України, нарешті назавжди змінив фронт, є власне zeitenwende (поворотний пункт – ред.), про який канцлер Німеччини так пишно говорив у перші тижні війни. Однак очевидно, що Німеччині все ще потрібен час, щоб наздогнати перебіг подій, що швидко змінюється.

Підтримувати Україну стільки, скільки потрібно, вже явно недостатньо. Це розуміють і британці, які, попри серйозні економічні та політичні проблеми у себе вдома, пообіцяли надати Києву кілька мільярдів доларів військової допомоги, що включає в себе переважно наступальні озброєння.

Автор пише, що "без іклів і кігтів, в яких Берлін відмовляє Україні, це не змінить стан боротьби з Росією".

Обхід санкцій допомагає Росії

Обережність Шольца в управлінні допомогою стратегічного значення, яка, зрештою, виражається не лише в мільярдах євро, але й у тому, що саме і коли надсилається Україні, можна пояснити. Ані ЄС, ані сама Німеччина не можуть діяти у вакуумі, який може виникнути після перемоги Трампа в США, вважає автор статті.

Наразі страх перед Трампом дає Німеччині, як, до речі, й іншим країнам ЄС, зручне алібі для того, щоб викручуватися від значних кроків, які можуть змінити долю війни в Україні. Це пов'язано не лише з політичною обережністю, а й з глибоко прихованим, але все ж таки наявним у Берліні переконанням, що з Росією зрештою можна якось порозумітися. Якби це було інакше, німецькі компанії не ризикували б обходити санкції ЄС, підтримувані, зрештою, самим Шольцем, щоб таємно підживлювати військову машину Кремля.

Американсько-українські оцінки, засновані на аналізі російської техніки, захопленої на фронті, показують, що минулого року Росія в обхід санкцій викрала сучасних технологій на суму майже 3 мільярди доларів. Вони були використані для створення зброї, що використовується в Україні. Відповідь на питання, звідки в Росії з'явилися ці заборонені товари, досить проста.

Колишні російські колонії в Центральній Азії, такі як Казахстан і Киргизстан, минулого року збільшили свою торгівлю з Німеччиною в кілька разів. Поки ці дірки в режимі санкцій не будуть закриті, жоден уряд у Берліні не ризикне піти на ескалацію війни з Росією.

А без цього Путін врешті-решт досягне своїх цілей в Україні та візьметься за нас, тобто країни на східному фланзі НАТО.