Йонас Маркаyскас керує роботою товариства «Лаптівці» з самого початку. Він народився у 1946 році у родині вчителів в найсуворішому місці заслання в Арктиці – на острові Трофимівськ.

Створене в 1992 році Товариство депортованих до моря Лаптєвих «Лаптівці» об'єднує жителів Литви, висланих до Якутії, які повернулися після депортації до Литви.

Спочатку їх вислали в Алтайський край, а в 1942 році перевезли до Якутії, на острів Трофимівськ.

Image

Основна мета цієї громадської організації – зберегти пам'ять і поширювати свідчення про геноцид, вчинений в Литві, про тяжкі злочини, скоєні сталінським режимом, передавати документи, предмети, що залишилися, державі для зберігання (як доказ про геноцид) з метою захисту прав жертв і патріотичного виховання молоді.

З початку Відродження Литви Йонас Маркаyскас брав участь в експедиції 1989 року до моря Лаптєвих. Разом з іншими висланими відновлював цвинтарі, будував пам'ятники, допомагав транспортувати в Литву тлінні останки жертв геноциду.

У 1991 році виникла ідея: побудувати в музеї побуту Литви в Румшішкєс юрту, точно таку ж, в яких мимоволі жили вислані. Йонас Маркаyскас був одним з ініціаторів цього будівництва. Його наполегливість і рішучість дали результат – в 1992 році юрта була побудована за проектом колишнього працівника «Якутстроя» Рімантаса Путвіса. Муляж юрти свідчить про побут висланих в Арктиці.

У 1994 році був побудований перший скульптурний пам'ятник загиблим висланим «Скорбота сім'ї», а в 1996 році встановлено товарний вагон, в якому вивозили людей. На основі цих пам'яток в музеї був сформований Сектор висилання і резистенції. Поступово це місце стало пам'ятним і духовним центром колишніх висланих, де щороку відзначається День Скорботи і Надії.

Тут часто бувають керівники країни, дипломати і гості. Колишня переселенка Ірена Шпакаускене з початку відкриття експозиції розповідає відвідувачам музею про побут жителів Литви в Арктиці, про долі дітей – в'язнів ХОЛОДУ і ГОЛОДУ. «Лаптівці» дружать з представниками громадськості Якутії та молоддю з різних країн.

Товариство «Лаптівці» в 1995 році підготувало, а якутське видавництво «Бічік» видало спогади-антологію «Литовці у Льодовитого океану». Частина книги була опублікована мовою саха.

На презентацію книги в Якутськ запросили литовську делегацію з десяти чоловік – авторів книги. Члени делегації на чолі з Йонасом Маркаyскасом були прийняті Главою уряду Якутії, міністрами освіти, національностeй і керівниками інших установ. Литовці подарували картини художників Антанаса Кмеляускаса і колишнього висланого Пранаса Порутіса музеям Якутська.

B Якутську створено товариство «Гинтарас» (з лит. - «Бурштин»), що об'єднує висланих, які залишилися жити в Якутії.

B 2011 року поблизу юрти в Румшішкєс побудовано прототип пам'ятників, які стоять в селищах Биков-мис, Муостах, Тит-Ари і на острові Трофимівськ в Республіці Саха у дельті Лєни.

Під час експедиції у Якутію в 1989 році Йонас Маркаyскас разом з іншими брав участь в радіо і телевізійних передачах, зустрічався з журналістами. Ці контакти стали приводом для журналістів Якутії поцікавитися не тільки історією висилань з Литви, а й згадати висланих якутів, які теж через політичні мотиви були зовсім забуті.

У 1992 році дуже велике враження на делегацію з Якутії залишила зустріч з колишніми висланими з Литви та відвідування якутської юрти в Румшішкєс. Після цього було створено кілька відеофільмів: «Довга дорога» і «Литва: 14 червня 1941 року – День Скорботи і Надії».

У 2002 році «Лаптівці» та якутська громада «Гинтарас» звернулися з ініціативою побудувати пам'ятник в Якутську в пам'ять про висланих та загиблих жителів Литви в Якутії в 1942-1956 роках. У 2003 році Йонас Маркаускас отримав в мерії Якутська дозвіл на будівництво пам'ятника. Дуже шкода, що готовий пам'ятник залишився в Литві через відмову його прийняти в Якутську за указом представника адміністрації Президента РФ.

Пам'ятник встановлено у Вільнюсі на вулиці Ауку, біля Музею жертв Геноциду.

Йонас Маркаускас став ініціатором і творцем більше 20-ти книг пам'яті про ті далекі і суворі події. Особливо треба відзначити книгу «Литовці в Арктиці», видану в 2000 році литовською та англійською мовами, в 2011 році вона була видана російською, а в 2012 році – французькою мовами.

«Лаптівці» під керівництвом Йонаса Маркаускаса підтримують зв'язок з активістами з Якутії, членами товариства «Гинтарас». Делегації з Якутська приїжджають в Литву на поминальні Дні Скорботи і Надії.

У 2012 році з Литви до Якутська відправилася делегація з 9 чоловік, на чолі з керівником Йонасом Маркаускасом. Вони виступили на міжнародній конференції, присвяченій 70-річчю висилань в Арктику і опублікували статтю про її роботу.

У 2013 році «Лаптівці» організували візит представників Якутії в Литву. Більшість прибулих до нас людей були вислані якути і їх близькі. Вони відвідали пам'ятні місця і трохи відпочили у Балтійського моря. Йонас Маркаускас активно працює над зміцненням зв'язків між Якутією і Литвою та увічненням історичної пам'яті.

За ініціативу і активну діяльність за службу в університеті і роботу в товаристві «Лаптівці» Йонас Маркаускас в 2003 році нагороджений орденом «За заслуги перед Литвою», а в 2006 році відзначений нагородою Департаменту еміграції національних меншин. У 2012 році Йонасу Маркаускасу за заслуги вручений Золотий Знак Пошани Президента Республіки Саха за громадянську позицію.

Йонас Маркаускас став одним з ініціаторів зведення скульптурних композицій з дерева по тематиці висилань біля юрти в Румшіскес, створених народним художником Литви Рімантасом Зінкевічюсом: «Похорон», «Дрова – життя», «Зимова ловля», «Урок литовської мови», «Муки сім'ї та Надія». Вони стали важливою частиною візуалізації побуту департованих. Скульптури створені за мотивами малюнків колишнього висланого Гінтаутаса Мартінайтіса до книгі «Литовці в Арктиці».

Гінтаутас Мартінайтіс. "Відділення чоловіків від сімей на станції Науєйі Вільня"

Гінтаутас Мартінайтіс. "Висадка висланих литовців на острів Трофимівськ 28 серпня 1942"

Гінтаутас Мартінайтіс. "Вислані литовці в бараці на о. Трофимівськ"

Громадська діяльність Йонаса Маркаускаса заслуговує на повагу і високих слів подяки як литовців, так і жителів Республіки Саха.

Ансамбль української пісні "Просвiт" брав участь в концерті, приуроченому Дню Скорботи та Надії "Танення вічної мерзлоти" в центрі культури м. Мажейкяй.

Рита Віпартіене – член ради Товариства депортованих до моря Лаптєвих «Лаптівці», дочка висланих Юлії і Річардаса Вайцекаускасов, яка народилася у Якутську