Феномен високого рівня самоідентифікації населення до того чи іншого регіону існує в багатьох країнах. При цьому відмінність держав з давньою історією (Франція чи Іспанія) та держав, сформованих лише минулого століття (Німеччина або Італія) не є надто великими.

У свідомості європейців подекуди парадоксальним чином поєднано загальнонаціональну ідентичність з внутрішньорегіональним патріотизмом. Це особливо яскраво видно на прикладі німців. Для них самоідентифікація з конкретною землею чи навіть містом має набагато більше значення, аніж ототожнення з усією нацією. На цьому благодатному грунті зростають земляцтва, які за своїми функціями відрізняються від українського варіанту. Причиною є сила силенна громадських організацій, завдяки яким кожен європеєць може захистити свої права.

Подібні процеси оземлячування мають місце і в РФ, хоча і меншою мірою, ніж у Західній Європі. Становлення і розвиток в республіці федеративного устрою, розпад єдиного економічного простору, різке зниження мобільності населення внаслідок високих транспортних тарифів значною мірою сприяв окремішності російських регіонів та розвитку земляцтв. Нині лише у Москві таких нараховується близько 50.

В США земляцтва набули дещо іншу форму - вони зрощені з політичною сферою та переймаються лоббіюванням власних інтересів. Схематично контури етнічного лоббізму, напрчуд потужного та розповсюдженого явища на батьківщині хмарочосів, виглядають приблизно наступним чином...

Ірландське лоббі сформовано наприкінці другої половини ХІХ століття як потужний рух на підтримку ірландської незалежності від британського панування. Пізніше було створено закритий від сторонніх очей впливовий Ірландський Клуб, що склав кістяк консервативної партії. Вона ставила за своє завдання протистояти навалі неірландців у владні американські структури, обмежити зовнішньо- та внутрішньополітичний вектор країни від надмірного втручання етнічних угрупувань, в першу чергу єврейських та негритянських. Вважається, що без благословення цього клубу ніхто не може стати президентом країни.

Ізраїльське лоббі є найбільшим та найпотужнішим в Америці. Його координуюча організація - Американо-ізраїльський комітет громадської діяльності (АІРАС). Головне завдання комітету - забезпечення умов для зміцнення американо-ізраїльських стосунків, збільшення безоплатної американської фвнансової, технологічної та військової допомоги Ізраїлю. За вагою в американських та загальносвітових засобах масової інформації ізраїльське лоббі займає перше місце у світі. У його активі медіа-гіганти США - провідні телеканали NBC і CBS, найвпливовіші газети New-York Times та Washington Post, безліч інших видань. Традиційно широко презентовано ізраїльське лоббі у вищих органах державної влади США, воно відіграє першу скрипку в Демократичній партії.

Позиції негритянського лоббі є сильними в спортивній та музично-видовищній сферах. У політиці воно долучається до демократів, серед яких, вважається, потужні позиції ізраїльського лоббі. Разом з тим жоден американській політик не може ігнорувати афро-американський фактор, чий вплив є вельми помітним. Окрім захисту громадянських прав темношкірих американців, негритянське лоббі активно просуває ідею допомоги США економічно відсталим африканським державам.

Окрім згаданих, найактивніших земляцтв, виокремлюються латиноамериканське, грецьке, вірменське, іранське та арабське об’єднання, кожне з яких намагається зайняти окрему нішу в політичному і суспільному житті США.