Після цієї події минуло два роки і сьогодні феномен «Аль-Каїди» потребує об’єктивної оцінки, яка дозволить розмежувати факти і фантазії. За вибухами на Манхеттені були інші вибухи в інших частинах світу, і вони ще продовжують лунати. Головний з них – це вибух дискусій про обгрунтування цих “атак”. В оцінці терористичних акцій, скоєних “Аль-Каїдою”, і мотивів, які лягли в основу цих акцій, існує певна плутанина.

Частина арабів досі вірить, що до подій 11 вересня причетні американські та ізраїльські спецслужби. Така версія – з різних причин – завоювала чимало прихильників за межами арабського світу. Дехто вважає, що араби в інтелектуальному аспекті не здатні спланувати і здійснити схожу акцію. Інші гадають, що спецслужби навмисно “повісили” ці теракти на арабів через власні інтереси – щоб окупувати Афганістан, Ірак, Іран та ін.

Прихильники цієї міфологеми занурились у подробиці і ставлять запитання, на перший погляд логічні: де бен Ладен і аз-Завахірі? Де Саддам Хусейн і мулла Омар? Невже США з їх потужністю, розвідкою і новітніми засобами зв’язку не в стані знайти притулок цих людей? Послідовники цієї версії з’явились з двох причин. Перша – теорія змови. Приємно вважати, що всі нещастя арабів і мусульман мають західне походження. Інші араби впевнені, що “Аль-Каїда” вчинила справедливо, тільки так потрібно воювати з ворогом – з однієї сторони, тому що він заплямував себе кров’ю Палестини, а з іншої – за те, що він спровокував деспотичні режими в ісламському світі. В їх очах бен Ладен виглядає героєм.

На початку ХХІ століття араби, а можливо, і мусульмани вважають, що перед ними дві дилеми. Перша – це свавільне і несправедливе кровопролиття в Палестині. Друга – нездатність арабських режимів “дати своїм громадянам хліб і гідне життя”. Тут політика тісно пов’язана з економікою, і суть проблеми полягає в недосконалості стратегії розвитку. І дехто вважає, що потрібно покласти відповідальність на великі держави, які “потурають корумпованим володарям”. Відповідно, “помста” державам, які підтримують тиранів є природньою і необхідною.

Деякі американські політики після 11 вересня визнали вагомість другої проблеми. Не випадково більшість американських офіційних діячів заговорили про необхідність внутрішніх “реформ”. Пролунали гучні заяви про те, що Ірак є “лабораторією” таких реформ в арабських країнах. Що стосується арабських політиків, то серед них є два табори. Прихильники першого кажуть, що реформи необхідні, але здійснювати їх повинні араби без втручання іноземних держав, особливо США. Прихильники другого напрямку стверджують, що “кращого досягти неможливо”.

Але є ще один аспект феномену, який, на наш погляд, має ключове значення. Досягаючи своєї мети, “Аль-Каїда” повністю розриває зв’язок із сучасним світом: вона опирається на старовинні священні тексти, інтерпретуючи їх вкрай обмежено і відмовляється рахуватись з реаліями сучасної епохи. З ідеологічних документів “Аль-Каїди” неозброєним оком помітно, що вони претендують на абсолютну істину і зневажають світські світогляди. Мова йде про ідейну хворобу, властиву не тільки “Аль-Каїді”. В даній ідеології немає людського мислення, свободи громадськості, демократії, прав людини, політичної мудрості і соціального розвитку.

Ідеї опору виховують радикалізм, мобілізують молодь на здійснення “самовбивчих” акцій, перетворюють смерть в зброю, яка має більшу ціну, аніж людське життя. Боротьба з цими ідеями – це процес, який не можуть замінити поліцейські, політичні, економічні міри. Акція “Аль-Каїди” призвела до протилежних наслідків. ЇЇ керівництво погодилось з істиною, що “успіх політичної акції не залежить від намірів, а від наслідків”.

Якщо “Аль-Каїда” хотіла шляхом терору досягнути руйнування режимів, політика яких її не влаштовувала, то цього не відбулось. Більше того, боротьба з тероризмом стала передумовою для зміцнення правлячих режимів і придушення тих, хто бажає перетворень. Якщо вона намагається зменшити вплив США в регіоні, то відбулось протилежне: Америка з’явилась і в Афганістані, і в Іраку, і всюди. Дії “Аль-Каїди” призвели до утвердження американського впливу в регіоні і в цілому світі, можливо, в найближчі декілька десятиліть, а міжнародна підтримка американської політики посилилась.

Якщо “Аль-Каїда” намагалась допомогти палестинцям, то достатньо кинути погляд на Близький Схід, щоб зрозуміти елементарне. Якщо метою була боротьба із зубожінням і відставанням, то її не можуть досягти люди, які мають намір заборонити електрику і змусити людей повернутись до свічок. Проблеми розвитку не можна вирішити зіткненням цивілізацій чи релігій.

Будь-яка людина із здоровим глуздом розуміє, що арабські товариства програли від дій “Аль-Каїди” значно більше, аніж виграли. І сьогодні, коли ми згадуємо про події дворічної давності, перед усіма нами стоїть питання: чи здатні ми як народи адаптуватись до економічних і соціальних реалій глобалізованого світу – від Китаю до африканських країн, чи ми приречені й надалі жити на узбіччі цього світу?


Джерело: арабське видання “Al – Hayat”