Фейкові «Межі зростання» та «Сталий розвиток»: афера Римського клубу – Олександр Розов

У тодішньому суспільстві це вважалося майже магією. Не набагато пізніше прийшло розуміння того, що таким методом дуже зручно підганяти результат моделювання під заздалегідь задану відповідь. Саме це й потрібно було Римському клубу, який поставив за мету просування необіблейської апокаліптичної ідеології анти-НТР.

Кмітливий юнак Денніс Л. Медоуз відразу зрозумів, чого від нього хочуть і скільки за це платять. Отже, до 1972-го він зліпив виріб у вигляді чисельної моделі динаміки формальної системи диференціальних рівнянь з 9-ма перемінними, параметри для якої він вульгарно підігнав під потрібний висновок.

За це навряд чи можна засуджувати Медоуза: йому у 20 років уже треба було годувати сім'ю (він рано одружився), а в Римському клубі за цей виріб платили гарні гроші. Але подальша діяльність Медоуза була вже усвідомленим шахрайством, яке ніяк не виправдовується матеріальною обмеженістю (адже перша ж лженаукова модель "Межі зростання" зробила його фінансово забезпеченим). Будь у нього хоч крапля порядності (у будь-якому сенсі – у науковому, соціальному чи просто людському), то він відійшов би убік. Але він продовжив – хоча чим далі, тим більш очевидною ставала фейковість його моделі (попри подальші апгрейди та підгонки).

Що вийшло у Медоуза у вихідній моделі 1972 року:

З дванадцяти розглянутих сценаріїв, п'ять (зокрема базовий) призводили до піка населення Землі лише на рівні 10–12 млрд осіб із наступним катастрофічним обвалом популяції до 1-3 млрд за різкого зниження рівня життя. Інші 7 сценаріїв умовно поділяються на «сприятливі» (10 та 11) та «менш сприятливі» (4, 6, 8, 9, 12). Жоден зі сценаріїв не приводив до «кінця цивілізації» чи «вимирання людства». Навіть найпесимістичніший сценарій показував зростання матеріального рівня життя до 2015 року.

За розрахунками, зниження середнього рівня життя могло початися з 2020-х років внаслідок перевищення екологічних та економічних меж зростання населення та промислового виробництва, вичерпання легкодоступних запасів невідновлюваних ресурсів, деградації сільгоспугідь, прогресуючої соціальної нерівності та зростання цін на ресурси та продовольство в країнах, що розвиваються.

Що сталося насправді:

Починаючи з 1972-го, коли була опублікована фейкова модель "Межі зростання", плутократія (в т.ч. та, що бере участь у Римському клубі та інших клубах елітки) почала боротися за зниження темпів зростання рівня життя людей. Методами фінансового, юридичного, пропагандистського та лобістського штибу придушувалися всі конструктивні тренди матеріального прогресу і заохочувалися всі деструктивні тренди.

Світова економіка набула через це потворного, диспропорційного вигляду та у 2008-му, без жодних об'єктивних причин, пішла в хронічну рецесію, навіть випередивши план-графік на 7 років. Підкреслимо: без жодних об'єктивних причин.

Усі кризові події за півстоліття після публікації "Меж зростання" мали суто суб'єктивну причину – огидне деструктивне регулювання соціально-економічних процесів на макрорівні. Жодна з об'єктивних загроз із моделі "Межі зростання" не реалізувалася.

- Темп зростання населення світу впав без жодного примусового скорочення, просто від демографічного переходу. Зараз темп залишиться позитивним лише у кількох відсталих країнах. Так чи інакше, за реалістичним прогнозом, населення світу досягне максимуму близько 9,73 мільярда у 2064 році, а до 2100-го зменшиться приблизно на мільярд.

- Жодного вичерпання базових невідновлюваних природних ресурсів навіть і близько нема, а, наприклад, енергоносіїв вистачить на 400 років – за найскромнішими оцінками. Це навіть, якщо брати до уваги лише вже відпрацьовані технічні рішення (без урахування тих рішень, які поки що існують на лабораторно-стендовому рівні).

- Деякі проблеми з водою та орною землею існують – але лише в тих уже згаданих відсталих країнах, де зростання населення триває, а господарство не розвивається.

- З екологією також не сталося нічого об'єктивно-небезпечного. Алармізм щодо фреонів, парникових газів, пластику тощо є феноменом PR-простору і не пов'язаний з феноменами об'єктивної реальності.

Говорячи коротко: світ опинився в дупі не згідно з моделлю "Межі зростання", а через старання плутократії та політичної олігархії погіршити життя людей під прикриттям цієї нібито науково-прогностичної моделі.

...Тепер Медоуз знову повернувся на те саме місце, де був півстоліття тому, і виступив з доповіддю: "Стійкого розвитку досягти не вдасться… І настав час задуматися над тим, як жити у фазі занепаду, а не зростання". Назва "Межі зростання" була при одному з апгрейдів замінена назвою "Сталий розвиток" – для милозвучності. За півстоліття такі трюки увійшли в моду серед людей, яких уже лише жартома називають "вченими".

Джерело