У 1946 році народний художник РРФСР (1944), дійсний член Академії мистецтв СРСР (1947), двічі лауреат Сталінської премії, доктор мистецтвознавства Василь Миколайович Яковлєв написав картину «Георгій Побідоносець».Композицію картини Яковлєв запозичив як з відомої картини, на якій був зображений Наполеон Бонапарт, так і з традиційної християнської ікони «Георгій Побідоносець», – тобто здійснив крадіжку інтелектуальної власності!
Картина Жукову сподобалася. Як згадував він пізніше, сподобалася тому, що він відчув любов художника до Радянської Армії, що розгромила фашистську Німеччину. Жуков наказав придбати картину для Музею Радянської Армії!
На цей період Г.К. Жуков обіймав посаду коменданта радянської окупаційної зони в Німеччині, але через скоєння на окупованій території воєнних злочинів (мародерство) був знятий з цього посту і призначений на командування спочатку Одеським (ОВО), а згодом Уральським військовим округом (УВО).
Після смерті Сталіна, Жуков, який підтримав Хрущова був призначений заступником міністра оборони СРСР, а потім і міністром оборони. Але Хрущов, закріпившись у владі, вирішив відправити Жукова у відставку. На пленумі ЦК КПРС згадали і про картину «Гергій Побєдоносець».
Витяги із стенограми Пленуму:
М. Суслов, секретар ЦК КПРС: «Жуков втратив елементарне почуття скромності... Міністр доручив купити і в цілях, мабуть, особистої реклами поставити в Музей Радянської Армії написану одним підлабузником-художником картину, що представляє такий вид: загальний фон – палаючий Берлін і Бранденбурзькі ворота, на цьому тлі здиблений білий кінь топче прапори переможених держав, а на коні велично сидить тов. Жуков. Картина дуже схожа на відому ікону «Георгій Побідоносець».
Немає ні грана марксизму-ленінізму в самій думці або, краще сказати, в самій нісенітниці, що допускає можливість прояву в нашій радянській дійсності, в країні переможного соціалізму такої ситуації, при якій генерал на білому коні рятує країну. Це ж нісенітниця і наклеп на радянську дійсність».
Є. Фурцева, секретар ЦК КПРС: «Чорт з ними, з картинами, якщо Жуков був намальований на білому коні. Можна тільки пожурити, посварити, але біда в тому, що ці картини не просто художні картини, а це символ Перемоги. Подумати тільки: розгром німців у Великій Вітчизняній війні – це перемога всього нашого народу, та й не тільки нашого народу, це ж перемога всього прогресивного людства. Картину подивляться і скажуть, що це плагіат росіян, хоча їх провідна роль і була, але ми теж воювали, чому вони до ніг свого полководця склали свої прапори, а де ми були? Ми теж воювали».
В. Чуйков, заст. міністра оборони, головнокомандувач Сухопутними військами: «Вас, тов. Жуков, партія і уряд нагородили одночасно Золотою Зіркою і орденом Леніна, а ми знаємо, що три Золоті Зірки – це бюст у Палаці Рад. Ви хотіли поставити собі бюст, але тими ж важкими копитами, як на картині «Георгій Побідоносець», яка намальована відомим художником. Ви боролися не за славу нашої партії, не за славу народу, ви мали свої далекосяжні цілі».
О. Куусинен, секретар ЦК КПРС: «Культ особистості людини – це така справа, що, хто страждає на цю хворобу, вона швидко зростає, швидше, ніж сама людина це помічає. Жуков нічого ненормального не помітив в тому, що на картині, сидячи на білому коні, перетворився в Георгія Побідоносця. Уявіть собі, що він ще півроку або рік сидів би на білому коні і милувався б собою...» (Сміх.)
М. Хрущов, 1-й секретар ЦК КПРС: «Ти хочеш красуватися на білому коні на тлі Бранденбурзьких воріт, а ти, дорогенький, покрасуйся на тлі руїн в результаті того, що німці зробили, тому що війська відходили і відходили під твоїм командуванням».
К. Рокоссовський був єдиним з усіх виступаючих на Пленумі, хто не висунув проти Жукова звинувачень, навіть розмазав його «провину»: «І я вважаю себе до певної міри винним. І багато хто з нас, що знаходяться на керівних постах, повинні відчувати за собою цю провину. Товариш Жуков проводив неправильну лінію... і нашим обов'язком було, як членів партії, своєчасно звернути на це увагу... Я червонію, мені соромно і боляче за те, що своєчасно цього не зробив і я...»
Постановою Пленуму Жукова вивели з ЦК КПРС; указом Президії Верховної Ради СРСР він був звільнений з посади міністра оборони СРСР.
Після такого рішення Жуков встав і вийшов із зали. Пізніше маршал розповідав про свій стан в ті дні: «Я повернувся після цього додому і твердо вирішив не втратити себе, не зламатися, не розкиснути, не втратити силу волі, як би не було важко. Що мені допомогло? Я вчинив так. Прийняв снодійне. Проспав кілька годин. Піднявся. Поїв. Прийняв снодійне. Знову заснув. Знову прокинувся, знову прийняв снодійне, знову заснув... Так тривало п'ятнадцять діб, які я проспав з короткими перервами. І я якось пережив все те, про що б я думав, з чим внутрішньо сперечався б, що переживав би в бадьорому стані, все це я пережив, мабуть уві сні. Сперечався і доводив, і засмучувався – все уві сні. А потім, коли пройшли ці п'ятнадцять діб, поїхав на риболовлю... Так я пережив цей важкий момент».
Доля картини:
Картину надовго заховали від очей людських – спочатку в запасники Музею Великої Вітчизняної війни, потім, в 1989 році, передали в Третьяковку. Зараз вона зберігається в запасниках музею на Кримському валу під інвентарним номером ЖС 3282.
В архівній справі з матеріалами до жовтневого Пленуму ЦК КПРС 1957 року є фотографія картини, на зворотному боці якої є напис: «Художник В. Н. Яковлєв. «Перемога», 4 м х 3 м (з ВЦРПС). Інший варіант художника «Г. К. Жуков на коні», 298 х 198 см».
***
Цікаво, що художник Яковлєв на картині переплутав, яка свастика була символом у Третьому Райху!
Джерела:
Георгий Жуков // https://24smi.org/celebrity/3520-georgii-zhukov.html
Первый секретарь ЦК КПСС Хрущев – маршалу Жукову: Ты хочешь красоваться на белом коне, мил человек!.. // https://www.crimea.kp.ru/daily/23026/3501/
Вера Феоктистова. История одной картины // http://www.sirius-tm.ru/index.php/599
Яковлев В.Н.(1893-1953) // https://forum.artinvestment.ru/blog.php?b=405
Архів Військово-історичного товариства "СПАДЩИНА"
Наші інтереси:
Знати все про Німецько-радянську війну і її учасників.
Стратегія палінгенезії полягає не в тому, щоб поборювати старий світ, а в тому, щоб використовувати його як ресурс для власного розвитку. Чеснота милосердя дозволяє вчитися у ворогів і...
«Георгій Побєдоносець» – картина-плагіат Василя Яковлєва
Світ:
Спецтема:
Мародерство як спосіб життя радянської імперії.
У 1946 році народний художник РРФСР (1944), дійсний член Академії мистецтв СРСР (1947), двічі лауреат Сталінської премії, доктор мистецтвознавства Василь Миколайович Яковлєв написав картину «Георгій Побідоносець». Композицію картини Яковлєв запозичив як з відомої картини, на якій був зображений Наполеон Бонапарт, так і з традиційної християнської ікони «Георгій Побідоносець», – тобто здійснив крадіжку інтелектуальної власності!
Картина Жукову сподобалася. Як згадував він пізніше, сподобалася тому, що він відчув любов художника до Радянської Армії, що розгромила фашистську Німеччину. Жуков наказав придбати картину для Музею Радянської Армії!
На цей період Г.К. Жуков обіймав посаду коменданта радянської окупаційної зони в Німеччині, але через скоєння на окупованій території воєнних злочинів (мародерство) був знятий з цього посту і призначений на командування спочатку Одеським (ОВО), а згодом Уральським військовим округом (УВО).
Після смерті Сталіна, Жуков, який підтримав Хрущова був призначений заступником міністра оборони СРСР, а потім і міністром оборони. Але Хрущов, закріпившись у владі, вирішив відправити Жукова у відставку. На пленумі ЦК КПРС згадали і про картину «Гергій Побєдоносець».
Витяги із стенограми Пленуму:
М. Суслов, секретар ЦК КПРС: «Жуков втратив елементарне почуття скромності... Міністр доручив купити і в цілях, мабуть, особистої реклами поставити в Музей Радянської Армії написану одним підлабузником-художником картину, що представляє такий вид: загальний фон – палаючий Берлін і Бранденбурзькі ворота, на цьому тлі здиблений білий кінь топче прапори переможених держав, а на коні велично сидить тов. Жуков. Картина дуже схожа на відому ікону «Георгій Побідоносець».
Немає ні грана марксизму-ленінізму в самій думці або, краще сказати, в самій нісенітниці, що допускає можливість прояву в нашій радянській дійсності, в країні переможного соціалізму такої ситуації, при якій генерал на білому коні рятує країну. Це ж нісенітниця і наклеп на радянську дійсність».
Є. Фурцева, секретар ЦК КПРС: «Чорт з ними, з картинами, якщо Жуков був намальований на білому коні. Можна тільки пожурити, посварити, але біда в тому, що ці картини не просто художні картини, а це символ Перемоги. Подумати тільки: розгром німців у Великій Вітчизняній війні – це перемога всього нашого народу, та й не тільки нашого народу, це ж перемога всього прогресивного людства. Картину подивляться і скажуть, що це плагіат росіян, хоча їх провідна роль і була, але ми теж воювали, чому вони до ніг свого полководця склали свої прапори, а де ми були? Ми теж воювали».
В. Чуйков, заст. міністра оборони, головнокомандувач Сухопутними військами: «Вас, тов. Жуков, партія і уряд нагородили одночасно Золотою Зіркою і орденом Леніна, а ми знаємо, що три Золоті Зірки – це бюст у Палаці Рад. Ви хотіли поставити собі бюст, але тими ж важкими копитами, як на картині «Георгій Побідоносець», яка намальована відомим художником. Ви боролися не за славу нашої партії, не за славу народу, ви мали свої далекосяжні цілі».
О. Куусинен, секретар ЦК КПРС: «Культ особистості людини – це така справа, що, хто страждає на цю хворобу, вона швидко зростає, швидше, ніж сама людина це помічає. Жуков нічого ненормального не помітив в тому, що на картині, сидячи на білому коні, перетворився в Георгія Побідоносця. Уявіть собі, що він ще півроку або рік сидів би на білому коні і милувався б собою...» (Сміх.)
М. Хрущов, 1-й секретар ЦК КПРС: «Ти хочеш красуватися на білому коні на тлі Бранденбурзьких воріт, а ти, дорогенький, покрасуйся на тлі руїн в результаті того, що німці зробили, тому що війська відходили і відходили під твоїм командуванням».
К. Рокоссовський був єдиним з усіх виступаючих на Пленумі, хто не висунув проти Жукова звинувачень, навіть розмазав його «провину»: «І я вважаю себе до певної міри винним. І багато хто з нас, що знаходяться на керівних постах, повинні відчувати за собою цю провину. Товариш Жуков проводив неправильну лінію... і нашим обов'язком було, як членів партії, своєчасно звернути на це увагу... Я червонію, мені соромно і боляче за те, що своєчасно цього не зробив і я...»
Постановою Пленуму Жукова вивели з ЦК КПРС; указом Президії Верховної Ради СРСР він був звільнений з посади міністра оборони СРСР.
Після такого рішення Жуков встав і вийшов із зали. Пізніше маршал розповідав про свій стан в ті дні: «Я повернувся після цього додому і твердо вирішив не втратити себе, не зламатися, не розкиснути, не втратити силу волі, як би не було важко. Що мені допомогло? Я вчинив так. Прийняв снодійне. Проспав кілька годин. Піднявся. Поїв. Прийняв снодійне. Знову заснув. Знову прокинувся, знову прийняв снодійне, знову заснув... Так тривало п'ятнадцять діб, які я проспав з короткими перервами. І я якось пережив все те, про що б я думав, з чим внутрішньо сперечався б, що переживав би в бадьорому стані, все це я пережив, мабуть уві сні. Сперечався і доводив, і засмучувався – все уві сні. А потім, коли пройшли ці п'ятнадцять діб, поїхав на риболовлю... Так я пережив цей важкий момент».
Доля картини:
Картину надовго заховали від очей людських – спочатку в запасники Музею Великої Вітчизняної війни, потім, в 1989 році, передали в Третьяковку. Зараз вона зберігається в запасниках музею на Кримському валу під інвентарним номером ЖС 3282.
В архівній справі з матеріалами до жовтневого Пленуму ЦК КПРС 1957 року є фотографія картини, на зворотному боці якої є напис: «Художник В. Н. Яковлєв. «Перемога», 4 м х 3 м (з ВЦРПС). Інший варіант художника «Г. К. Жуков на коні», 298 х 198 см».
***
Цікаво, що художник Яковлєв на картині переплутав, яка свастика була символом у Третьому Райху!
Джерела:
Знати все про Німецько-радянську війну і її учасників.
Зверніть увагу
Чи треба любити ворогів, або 5 проявів сили, що відрізняють людину від людиноподібної тварини – Нагірна проповідь