Глобальний інцидент «Нові Санжари»: зрада чи перемога? (+аудіо)

Аудіоверсія: Глобальний інцидент «Нові Санжари»: зрада чи перемога?

Про зраду в Нових Санжарах ми вже знаємо: місцеві агенти впливу за допомогою ЗМІ та найнятих «тітушок» роздули паніку щодо загрози «китайського вірусу». Цим збурили українське суспільство, допомогли Москві відволікти своє населення від внутрішніх проблем і представити українців заляканими простаками. Згодом виявилося, що проблема висмоктана з пальця: всі евакуйовані з Китаю виявилися здоровими,  країна відбулася «легким переляком», ведеться розслідування щодо організаторів і виконавців психотерору. Всі настільки задоволені, що навіть президент заскочив попіаритись.  

– А в чому перемога?

Усвідомлення труднощів дозволяє сформулювати проблему, а правильно сформульована проблема – це вже половина її вирішення. Інцидент в Нових Санжарах привернув увагу до слабкості української інформаційної політики, що й використала Москва в цій спецоперації.

Проте інформаційна вразливість – це лише поверховий рівень проблеми. Глибший аналіз дозволяє побачити фундаментальні причини, точно сформулювати запитання й отримати на них вельми корисні відповіді. Корисні для розвитку не лише України, а й усієї цивілізації. Врешті-решт, завдяки московській пропаганді інформація для осмислення інциденту «Нові Санжари» стала набутком усього світу – про нього писали CNN, BBC, Associated Press, The Guardian, Deutsche Welle та інші. Це дає підстави говорити, що згадана подія має глобальне значення. А тепер переходимо до конкретики.  

1. Чи треба боротися з вірусами – вісниками Всесвіту

Паніка, епіцентром якої стали Нові Санжари, основана на постулаті, що всі віруси страшенно небезпечні і їх треба винищувати усіма засобами. А може цей постулат невірний? Судіть самі.

Значна частина людського генокоду складається з фрагментів ретровірусів. Згідно з сучасними науковими уявленнями, «у людини вони складають досить істотну частину геному – біля 8%. Їх ще називають ендогенними ретровірусами, на відміну від типових ретровірусів, що можуть існувати і поза організмом. Вони, на думку вчених, з’явилися в нашому геномі від 10 до 50 млн. років тому в результаті інфікування зародкових клітин наших попередників і з того часу передаються спадково. Нові дослідження свідчать про те, що частина цього чужорідного генетичного матеріалу може зміцнювати нашу імунну систему і навіть захищати нас від інших вірусів» – розповідає Андрій Міхєєв, доцент кафедри мікробіології та вірусології Буковинського державного медичного університету.

Віруси здійснили великий внесок в біологічну еволюцію людини. Найвідомішим є ген TP53, який називають «головним генним регулятором», оскільки він керує широким діапазоном найважливіших генів. Кодований цим геном білок p53 суттєво підвищує стабільність роботи генокоду, натомість його пошкодження призводять до онкологічних захворювань. У 2007 році американські вчені встановили, що вмонтування TP53 в геном було здійснено ретровірусом приблизно 40 мільйонів років тому. Очевидно, що вдосконалити дуже складну систему може тільки ще досконаліша надбудова. Найважливіше, що цю надбудову приніс вірус.

«Нині ретровірусна ДНК займає близько 6-7% всього геному людини, що еквівалентно декільком мільйонам актів вмонтування вірусів в хазяйський геном» – розповідає доктор біологічних наук Антон Буздін.

Що це означає? Сучасною мовою, кожен вірус – це своєрідний «патч» до генетичної програми. «Патч» або «латка» (англ. Patch) – це інформація, призначена для автоматизованого внесення певних змін в комп’ютерні файли. Так от, величезна кількість фрагментів вірусного коду в людському генокоді свідчить про те, що наш генокод пережив кілька мільйонів актів «пропатчування» (оновлення, модернізації, апгрейду). Відповідно, процес вірусного пропатчування є природним, постійним, необхідним і корисним. Здоровий організм засвоює корисну інформацію, принесену вірусами, і відкидає шкідливу.

Проблема виникає тоді, коли організм людини забруднений і, відповідно, ослаблений, або коли відбулися збої в системі адаптації. Тоді можуть виникати ускладнення, викликані вірусами і бактеріями, завжди присутніми в тілі людини.

Якщо людина чиста, то вона навіть не відчуває процесу пропатчування. Особливо це характерно для дітей. Якщо ж організм не достатньо чистий, то вірус вмикає корисну для здоров’я програму очищення – з такими її компонентами як кашель, чхання, підвищена температура, посилене потовиділення тіла тощо. Про це ми вже говорили у статті «Генетичний апгрейд, або Чому діти не хворіють на коронавірус». 

Антивірусних препаратів не існує, тому що вірус одразу ж проникає в клітину. Відтак знищити вірус можна лише разом з живою клітиною. Тому на практиці лікування від вірусної інфекції полягає лише в тому, щоб дати організму спокій і допомогти йому очиститися.

Єдиний спосіб уникнути вірусних інфекцій – це повна ізоляція від навколишнього середовища, що на практиці неможливо. Понад те, це безглуздо, адже віруси несуть інформацію про еволюцію навколишнього світу і допомагають людині еволюціонувати разом з усією  екосистемою. Аналогом ізоляції від навколишнього середовища є відключення свого комп’ютера від Інтернету: начебто й безпечніше, проте різке гальмування розвитку до добра не доведе.   

З другого боку, активізація в організмі деяких вірусів (герпесу, гепатиту та інших) свідчить про загальне ослаблення організму. Якщо ж організм сильний, то вони тихенько собі сидять і не заважають. Такого типу віруси є корисними індикаторами, які сигналізують людині про стан її здоров’я.  Докладніше у статті: Віруси забезпечують еволюцію людини та її пристосування до змін довкілля – професор Костянтин Уманський

Виходить, що сучасна індустріальна цивілізація бореться не з причинами – забрудненням і ослабленням організму, а з наслідками, тому й постійно програє. І це закономірно, адже проти природи не попреш. Замість боротися з вірусами – добрими вісниками еволюції – треба просвітлювати людей і оздоровлювати їх до такого рівня, щоб вони не відчували дискомфорту від чергового пропатчування.

Особливою «фішкою» інциденту в «Нових Санжарах» є разючий контраст між фактичною відсутністю проблеми і штучно створеною панікою, розтиражованою російськими ЗМІ на весь світ. Це дає поштовх для осмислення вірусної проблеми і переходу до нової парадигми взаємодії з природою.

2. Від аморфних натовпів до організованих громад

Другою «фішкою» інциденту є те, що на кілька тисяч населення смт Нові Санжари не знайшлося розумної і авторитетної людини, спроможної пояснити землякам реальний стан справ і попередити масовий психоз. Це глобальна проблема, просто тут вона проявилася надзвичайно яскраво, тому й привернула увагу цілого світу.

Річ у тім, що більшість територіальних громад України де-факто являють собою аморфні натовпи. Натовпи не спроможні до самостійного мислення, натомість дуже вразливі до маніпуляцій, циркуляції чуток і виникнення паніки. Оскільки натовп не має структури, то його інтегральний інтелект визначається рівнем найтупіших його членів. А який інтелект, така й поведінка.

Протилежна ситуація в організаціях: завдяки наявності керівної структури, інтегральний інтелект організації визначається рівнем найрозумніших членів цієї структури. Розумний керівний орган робить розумною поведінку всієї спільноти.

Таким чином, інцидент «Нові Санжари» ставить питання про необхідність правильного переструктурування суспільства. На зміну маніпульованим натовпам мають прийти правильно організовані громади. Такі громади ми позначаємо терміном «демоси», від українського «дéмено» – кермо, стерно, руль. Демоси – це самокеровані громади.

Ключовими ознаками демосів є чисельність до 150 осіб і наявність організаційного ядра з 5 осіб. Чому це так важливо?

Чисельність правильної громади не може перевищувати 150 громадян, інакше перестає працювати принцип «усі знають усіх», руйнується внутрішня довіра і втрачається здатність висувати ефективних лідерів. Згадане обмеження спричинене тим, що людина неспроможна підтримувати понад 150 живих зв’язків – це так зване «Число Данбарра». На практиці оптимальними є громади з сотнею громадян – це традиційні українські сотні. Громадяни – це ті, які володіють правом обирати і бути обраними.  

Організаційне ядро демосів не може перевищувати 5 осіб, оскільки людина не спроможна одночасно утримувати в пам’яті більше ніж 5 об’єктів. У групі з 5 осіб можливе одночасне спілкування, що дає так звану «оперативну синергію». Натомість при появі шостого члена група негайно розпадається на дві групи. Це відповідає уявленням сучасної психології про те, що чисельність малої групи не може перевищувати 5 осіб. Схоже, що в основі «феномену п’яти» лежить природна спроможність людини оперувати п’ятьма пальцями руки.

З другого боку, це відповідає козацькій традиції, зокрема, Вільного козацтва (1917), де старшИна козацької ради також складалася з 5 осіб: отаман, писар, хорунжий, осавул, скарбник. У сучасних термінах організаційне ядро має таку ієрархію:

• голова;
• радник;
• правник (суддя);
• захисник (шериф, осавул);
• скарбник (господар, директор).

Первинні демоси можуть об’єднуватися і формувати демоси вищого рівня. Багаторівнева динамічна мережа – сотні, полки, коші, республіка –  перетворює аморфний етнос на структуровану націю. Нація формує народну державу, оновлює її і спрямовує. Докладніше у статті «Демоси» і посиланнях до неї.

Інцидент «Нові Санжари» є переконливим аргументом на користь демосократії – влади демосів. Вкидання інформації іззовні може призвести до паніки в аморфних натовпах, натомість у демосах є механізм компетентного обговорення проблем та спільного вироблення адекватних рішень. Це другий глобальний висновок. Далі ще цікавіше.  

3. Ера націоналізму – новий етап глобалізації

Бурхливий розвиток комунікацій 90-х років 20-го століття привів до нового етапу розвитку людства, який позначають терміном «глобалізація». Глобалізація – це процес формування й наступного розвитку єдиного загальносвітового інформаційного і фінансово-економічного простору на базі нових, переважно комп’ютерних технологій.

Новими технологічними можливостями найперше скористалися крупні фінансово-економічні структури, зацікавлені у безперешкодному русі грошей і робочої сили. Це посилило процеси руйнування державних кордонів та асиміляції етносів. Але коли маятник «ліберальної глобалізації» дійшов крайнього положення, почався рух у зворотному напрямку – до «націоналістичної глобалізації».

Річ у тім, що розвиток Інтернету привів до різкого здешевлення інформаційних комунікацій. Те, що двадцять років тому могли собі дозволити тільки глобальні корпорації, сьогодні доступне кожному бажаючому. Це різко загальмувало процеси асиміляції, адже етнічні діаспори мають можливість підтримувати постійний зв’язок зі своєю батьківщиною і між собою.

Понад те, можливість спілкування зі своїми сприяє розвитку етнічної самосвідомості, адже етимологічно «етнос» – це «група своїх людей». В результаті ми спостерігаємо зростання інтересу до етнічних культур і посилення націоналістичних настроїв – в Європі, США і всьому світі. Нагадаємо, що націоналізм – це теорія і практика перетворення аморфних етносів на структуровані нації з власними етнічними державами.

Символічною датою «націоналістичного розвороту» можна вважати обрання президентом США Дональда Трампа. «Суверенні та незалежні нації є єдиним рушієм, що сприяє збереженню свободи, демократії та процвітанню світу», – заявив Трамп на Генасамблеї ООН 25 вересня 2018 року.  «Знаєте, є слово, воно в деякому роді стало старомодним, це слово "націоналіст". І я кажу: нам, начебто, не слід використовувати це слово. Але знаєте, хто я? Я – націоналіст, окей? Я націоналіст. Націоналіст. Використовуйте це слово» – заявив Дональд Трамп 22 жовтня 2018 року на зібранні прихильників Республіканської партії США в місті Г’юстон (Houston), штат Техас.

Націоналістичний етап глобалізації означає структурування людства на природні одиниці, якими є етнічні нації з власними кордонами. Кордони виступають в ролі клітинних мембран, які пропускають все корисне і затримують все шкідливе.

Епідемія коронавірусу стала потужним стимулом для посилення ідеї надійних державних кордонів і зосередження на розвитку внутрішньонаціональних комунікацій та процесів. У своїй промові в Нових Санжарах 5 березня 2020 року президент Володимир Зеленський особливо подякував прикордонникам за їхню пильність і закликав до активнішого використання можливостей внутрішнього туризму.

Це все ознаки націоналістичного етапу глобалізації. Інцидент «Нові Санжари» звертає увагу на цю загальносвітову тенденцію. Тепер не скажемо, що не знали.

І це перемога!