- Відвідувань: 229
- Переглядів: 265
Готи і гуни – засновники аріохрестиянської Європи (+аудіо)
Категорія:
Світ:
Спецтема:
gotyka-arhitektura.jpg
Попередні статті:
- Аріянство у скіфів-готів-слов’ян
- Вульфила – великий брахман аріянства
- Глаголиця – священне письмо брахманів
Аудіоверсія: Готи – засновники хрестиянської Європи
Україна (Оу-країна, тобто «країна-зародок», де «оу» – яйце, зародок, насіння, початок) – це назва географічно виокремленої території Північного Надчорномор’я від Карпат до Дону, де народилась європейська цивілізація (Трипільська доба), циклічно переживала демографічні вибухи і звідси хвилями поширювалась на весь світ, див.: Центр і периферія, або пробудження Пульсара. Допотопна Україна називається «Борія», а післяпотопна (від 55 ст. до н.е.) – «Гіперборія» (Вища Борія).
Українці – це корінний народ України. Українцями були борійці (кроманьйонці – доарійське населення України), трипільці (засновники Арійської раси), пелазги, кіммерійці, скіфи, сармати, готи, руси, козаки. Разом українці складають єдиний геосоціальний організм, що циклічно розвивається протягом 40 тисячоліть, тобто з часу появи в Україні людини сучасного (кроманьйонського) типу. Людина є українцем доти, доки перебуває в духовному та інформаційному (в т. ч. мовному) зв’язку з Українським геосоціальним організмом.
Слов’яни – українці, а також їхні близькі чи далекі нащадки, що володіють «словом», тобто спроможні розуміти один одного. Слов’яни – це ті, що володіють зрозумілою один для одного мовою. Про народи (етноси), що належать до слов’янського суперетносу (тобто до родини кровно споріднених етносів), див: Аріанство у скіфів-готів-слов’ян. Антонімом щодо «слов’ян» є «німці» – це ті, що не володіють «словом», не є мовцями, тобто не здатні висловлювати свою думку зрозумілою мовою. Відомо, що раніше «німцями» слов’яни називали також данців, норвежців і англійців.
Як ми вже знаємо, батьківщиною гетів-готів було Північне Надчорномор’я, тобто Україна. Тому готи були українцями і слов’янами. З 1 ст. н. е. серед готів було поширене аріохрестиянство, яке з 4 ст. почали офіційно називати аріянством (хоча ця назва існувала й раніше). З часом слова «готи» і «аріяни» почали вживатися як синоніми.
Завдяки духовному піднесенню і системотворчій роботі, виконаній архієпископом готів Вульфилою (Великим волхвом), аріянство остаточно утвердилося як державна релігія готських королівств. Широке запровадження освіти і літератури, основаній на священній глаголиці і світському «гелонському письмі» (протокирилиці), привело до чергового пасіонарного спалаху слов’янського суперетносу. Його наслідком стало поширення аріянства на всю Європу, що привело до небаченого культурного процвітання.
Європа в 526 році (карта з колекції бібліотеки Перрі-Кастанеди, Університет Техасу в Остіні). Майже вся Західна Європа і північне узбережжя Африки опановані готами й вандалами. Східна Європа опанована іншими слов’янами – баварцями (боїварами, бойками) і гепідами.
Готи з кінофільму «Володар перснів»
Нагадаємо, що започаткований Ісусом Хрестом рух за Царство боже пройшов кілька послідовних етапів розгортання: 1) Галілея, 2) Антиохія і Константинопіль (Римська імперія), 3) Північне Надчорномор’я. Саме тут – на землі України – процес розгортання аріянства відбувався найдинамічніше і найяскравіше.
Аріянином був великий князь Аттила (гелленською Ἀττήλας – Гаттелас, латинською Attila), засновник величезної слов’янської імперії гунів від Кавказу до Данії, завойовник Італії. Це ім’я походить від давнього арійського слова «атта» (тато, тата). Тобто Аттила – це «великий батько», «батько народу», «предок-засновник», верховний атаман-отаман. Ім’я «Аттила» подібне за конструкцією до відомого нам «Вульфила», а також «Тотила» – так називався король остготів, що завоював Італію у 541 — 552 рр.
Великий князь Аттила (406—453), покровитель аріянства
«З праць Пріска та Йордана випливає, що європейські гуни були найгуманнішим народом у тогочасній Європі, але пізніші фальсифікатори історії зліпили з них дикого азійського монстра. Наведу лише один приклад. Серед членів візантійського посольства до гунів був змовник на життя Гатила. Змова була викрита. Якби гуни були азійською ордою, то не лише він, але й усе посольство було б негайно страчене. Візантійський імператор у подібному випадку напевно стратив би принаймні змовника. А що ж Гатило? За відносно невеликий викуп відпустив змовника після того, як той покаявся» (Кіндратенко Анатолій Миколайович. Гуни – предки українців).
«Будь-хто може подивитися у словник і переконатися, що німецьке Hune (хюне чи гюне) – богатир, велетень. А давні автори повідомляють, що наші предки були дужими і високими на зріст: “Вони (склавени та анти) дуже високого зросту й величезної сили”, писав Прокопій. У ті часи фізична сила часто була вирішальною у суперечках і викликала повагу. Не дивно, що наших пращурів називали Hunen=Гуни=велетні. Про це пише також М. Грушевський із посиланням на німецького дослідника Крека...» – продовжує професор Анатолій Кіндратенко.
EMPIRE OF ATTILA. Слов’янська імперія великого князя Аттили від Каспію до Північного моря.
Джерело: Shepherd, William R. Historical Atlas. New York: Henry Holt and Company, 1923.
Пріск та Йордан наводять і кілька імен гунів-скіфів, які або мають давньоукраїнське походження, або легко зводяться до українських за правилами української та латинської граматик: Валамер (Володимир), Вледа (Влад, Володя), Онигисій (сучасне Онисій), Беріг (згадаймо оберіг, зберігати), Басих (від басий – красивий або багатий) та інші» (Кіндратенко Анатолій Миколайович. Гуни – предки українців).
Аттила, король гунів у мітрі єпископа, що вказує на його духовний сан чи релігійну місію.
Ілюстрація з Нюрнбезької хроніки (лат. Liber Chronicarum), однієї з перших друкованих книг, 1493 р.
Користуючись знаннями латинської мови і науковими перекладами з інших мов, я дійшов того ж самого висновку, що й книга “Арійський стандарт” (2004), але користуючись виключно історичними оригіналами та їх копіями. Наша історія – то є історія одного народу, якому давали різні назви історики різних часів, і то можна досить чітко довести, користуючись виключно першоджерелами, а не перекладами з перекладів» (Роман Пилип. Від скіфів до українців).
Фальсифікатори історії прагнули показати скіфів-готів-гунів-слов’ян жорстокими дикунами, а також наповнити їхню внутрішню історію суцільними зрадами і війнами. Чого варта вставка в «Гетику» Йордана про те, що король остготів Вінітар «послав військо в межі антів і, коли вступив туди, у першій битві був переможений, але надалі діяв рішучіше й розіп’яв короля їхнього Божа з синами його і 70 старійшинами для залякування».
По-перше, описана подія абсолютно неможлива, адже готи як аріяни не застосовували страти через розп’яття, бо вважали це зневагою Ісуса Хреста. Аріянський імператор Костянтин Великий ще в 313 р. скасував смертну кару через розп’яття.
По-друге, можна прослідкувати походження цієї вигадки. Річ у тім, що число 70 має символічне значення в іудейській традиції. Так, у книзі «Числа» Мойсей зібрав «сімдесятеро чоловік зо старших народу, і поставив їх навколо скинії» (11:24). Така ж сама вставка зроблена в Євангеліє про 70 «додаткових апостолів». Це вказує на релігійний підтекст вигадки про розп’яття: автор вставки вважав аріян єретиками, а аріянство – небезпечним лжевченням.
Погляньте, як зображені аріяни на візантійській мозаїці 12 ст. в соборі Санта Марія Ассунта на острові Торчелло, що належить до Венеції. Це фрагмент сцени «Страшного суду»: суворі іудохристиянські ангели топлять у пекельному вогні аріянських монахів, єпископів, князів і старшину.
Страшний суд. Венеція, 12 ст.
Аріани у «візантійському ортодоксальному пеклі»
Це нахабне перевертання істини, адже готи і гуни – це один слов’янський суперетнос: Птолемей ще в кінці II ст. повідомляв, що гуни живуть між бастарнами і роксоланами, тобто, безумовно, західніше Дону. До того ж аріяни завжди відрізнялися віротерпимістю – на відміну від візантійських ортодоксів. Коли ж до влади приходили останні, то починалися релігійні репресії, аріянські книги знищувалися, їхні церкви руйнувалися або перемальовувалися. Ось два приклади з 5–6 століття.
У 527 р. візантійським імператором став Юстиніан. Він узяв православну церкву під повний контроль, сам установлював релігійні догми і змінював церковну ієрархію. Жодна релігійна свобода не допускалася. Юстиніан видав ряд законів про «позбавлення земних благ тих, хто неправо поклоняється правдивому Богові». Усіх незгодних позбавляли майна і життя. Домінуючим релігійним напрямком стало відверте іудохристиянство – монофізитство, яке визнавало тільки божественну природу Ісуса Хреста і заперечувало його людську природу. В 529 р. Юстиніан ліквідував знамениту філософську школу в Афінах, а все її майно конфіскував. Такого роду політику, що стала органічно притаманною для візантійського, а згодом і московського іудохристиянства, прийнято називати «цезаропапізмом» (Васильев А. А. История Византийской империи. – Т.1. / Пер. с англ. А.Г.Грушевой. — СПб.: Алетейя, 2000). Це перевертання природного стану речей, за якого духовна громада – Церква – перетворюється на придаток до державного апарату.
Аріянські королі проводили зовсім іншу релігійну політику, основану на свободі віровизнань. Так, у 476 р. готський король Одоакр зі слов’янського племені Ругіїв усунув останнього західноримського імператора Ромула Августула і проголосив себе королем Італії. «Незважаючи на те, що Одоакр був аріянином, його відносини з Римо-католицькою церковною ієрархією були напрочуд гарні» (Джерела).
Монета Одоакра – засновника Італії
Плита з латинським написом, яку знайшли в катакомбах християн при костелі св. Петра під під Зальцбургом (Австрія) повідомляє:
«Року Божого 477 Одоакер, цар рутенів (“Odoacer Rex Rhutenorum” (Одоакер — Цар Рутенів), а також гепідів, готів, унгарів і герулів, виступаючи проти церкви Божої, благочестивого Максима з його 50 учнями, що молилися з ним в цій печері, за сповідання віри жорстоко мучено та скинуто вниз, а провінцію Норікум мечем і вогнем спустошивши».
Рутенія — назва України в історичних джерелах, написаних латиною XIII-XIX ст. Повідомлення про мучеництво "Максима з його 50 учнями" могло бути звичайною вигадкою: Міф про гоніння християн.
Цегла з емблемою Теодорика. Знайдена у храмі Вести в Римі. Напис читається «+ REG (nante) D (omino) N (ostro) THEODE / RICO [b] O [n] O ROM (a) E», що означає: «З нашим володарем Теодериком хороше правління в Римі».
ОЛЬГА І ОДОАКР – ВОЛОДАРІ РУГІВ
Ця традиція була тоді ще настільки сильною, що коли у 1657 р. гетьман помер, генеральний писар Запорізького війська Самійло Зорка, стоячи над його труною, виголосив промову, в якій зокрема були такі слова: «Милий вождю! Древній руський Одонацер!».
ПЕРИФЕРІЯ ПРОТИ ЦЕНТРУ
Сучасні історики не можуть зрозуміти, навіщо були докладені такі масштабні, наполегливі й цілеспрямовані зусилля для вилучення готів зі світової історії. «Про походи Олександра Македонського, Цезаря, Ганнібала ми знаємо більше, хоча вони відбулися набагато раніше, ніж “готська історія”. Це виглядає дивним, тому що готи вплинули на становлення європейської цивілізації набагато більше, ніж великі античні герої. Готи завоювали всю Західну Європу, за винятком північних територій. Заснували королівства в сучасній Іспанії, Франції, Італії, Тунісі, Алжирі. Фактично саме готи з вандалами і аланами поставили крапку на самостійному існуванні західно-римської імперії. Вони тримали в напрузі східну римську імперію, змушуючи її цезарів платити данину, і не один раз спустошуючи її межі. Значення історії готів для зародження Європейської цивілізації важко переоцінити! Здавалося б, їх історія повинна широко бути висвітлена сучасниками і їх науковими послідовниками. Така подія, як падіння західної частини Римської імперії і безроздільне хазяйнування протягом століть слов’янських племен в Західній Європі не могло пройти непоміченим для сучасників та їхніх нащадків.
Як могло статися, що тисячу років по Європі “гуляли” і ділили території між собою римські легіони, що прийшли з півдня, германські племена, що прийшли з півночі і тюркські народи, що прийшли зі сходу, а до дев’ятого століття раптом виявилося, що три п’ятих території Європи заселено слов’янськими племенами, що мають єдину мову і єдину культуру!? Той факт, що історики Заходу не помічали одне і виділяли й підкреслювали інше в спадщині предків наводить на думку, що це відбувалося не випадково.
Початок Західної Європи було покладено готами, вандалами і аланами – слов’янськими племенами. Визнання цього факту й бояться західні політики. Чому? Бо якщо визнати готів (вандалів, аланів) предками слов’ян, то це означає заперечити перманентний перехід Римської імперії в західну цивілізацію. Це означає, що витоки Європейської цивілізації треба шукати не в політеїзмі стародавньої Греції та Риму» (Пименов Н.И. Истоки Западной цивилизации. – Магнитогорск, 2011). А в чому?
Відповідь проста і шокуюча: Фундамент всієї Європейської цивілізації було закладено слов’янами, а джерелом їхнього пасіонарного спалаху було аріянство – вчення Ісуса Хреста, яке було оновленням Арійської традиції від часів Трипілля і посланням у майбутнє. Спроби Заходу повністю витерти з історії цей факт є типовим проявом протистояння Центру і периферії.
Пік активності з радикального переписування історії припав на славнозвісну епоху Відродження (13–16 ст.). Цей період збігається з тріумфом іудохристиянства в Західній Європі, коли розп’яття стало його головним символом, і монголо-татарським нашестям, під час якого була здійснена зачистка аріянства у Східній Європі, передусім в Україні.
Очевидно, що масштабна фальсифікація історії не була винаходом епохи Відродження. Вперше з нею стикаємось вже у 5 ст. до н.е., коли іудейський священик Ієзекиїл написав повністю вигадану історію євреїв. У 30-х роках його духовні нащадки – фарисеї – сфальсифікували Євангелія, додавши до них 51% вставок з метою заблокувати частину головних ідей, а решту спрямувати у потрібному для себе напрямку. У 1–2 ст. іудохристияни створили вигадану історію своєї церкви – це т. зв. «Діяння апостолів».
З цього часу почався активний наступ іудохристиянства на чужі території. Так, у 4 ст. палкий противник аріянства Аполінарій Лаодикійський та його учні створили великий корпус «псевдоепіграфів», які опублікували під іменами великих отців Церкви 3–4 ст., і які потім почали масово цитуватися в іншій іудохристиянській літературі.
Згодом з’явилися «послання Ігнатія Богоносця» та інші тексти, в яких власні фантазії авторів приписувалися авторитетним особистостям (про це див.: Антиохійський аріянський центр)
У кінці 10 ст. з’явився «документ», в якому імператор Костянтин Великий начебто визнає першість Римської церкви і передає папі римському владу над усією західною частиною Римської імперії (т. зв. «Костянтинів дар»).
Проте справжньою розквіту масові фальсифікації досягли у добу Відродження. Не випадково Рене Генон у своїй програмній праці «Криза сучасного світу» (1927) писав, що розрив Західної цивілізації з Традицією почався в 14 ст., а Відродження і Реформація його довершили. Саме в цей період з’явились і «Біблія Вульфили», і міф про германське походження готів, і багато іншої цікавої маячні.
Аріанські святі в базиліці Хреста Спаса, побудованій аріянським королем готів Теодориком (Північна Італія, Равенна, 504 р.)
Це те, що лишилося від блискучого мистецтва готів. Після завоювання Равенни імператором Юстиніаном ця аріянська базиліка у 561 році була переосвячена на часть іудохристиянського святого Мартина Турського – палкого противника аріянства. Відверто аріянські мозаїки були знищені.
Чудо помноження хлібів. Базиліка Хреста Спаса (Равенна). На оригінальних аріянських мозаїках Ісус зображується безбородим, з традиційною слов’янською зачіскою «під макітру» (як у Григорія Сковороди), з просвітленим виразом обличчя. На пізніших візантійських мозаїках Ісус уже бородатий, з суворим поглядом.
Базиліка Хреста Спаса (Равенна). Сучасна назва храму – Basilica di Sant’Apollinare Nuovo.
Щоб розуміти події останніх двох тисячоліть, треба завжди твердо пам’ятати: Вся історія Європи – це історія змагання між аріянством та іудохристиянством, за плечима якого завжди стояло іудейство. Саме ж іудохристиянство було представлене двома головними центрами – Римом і Константинополем, які жорстко конкурували між собою, але завжди були союзниками в боротьбі проти аріянства.
Зачисткою історії готів і всього, пов’язаного з аріянством, у Західній Європі займалась Римська церква: «Католицьке відгалуження християнської церкви зробило все від неї залежне, щоб знищити єретичний дух грецьких і римських філософів. Це треба розуміти буквально: католицька церква методично знищувала все, що стосувалося пам’яті монотеїстичного стародавнього світу: рукописи, пам’ятники, твори мистецтва, носіїв і послідовників філософських концепцій, священнослужителів, жерців, стародавні храми, свята, традиції. Будь-яке згадування про велич розуму древніх філософів переслідувалося церквою як найбільша єресь. Те, що можна було зруйнувати – руйнували. Все, що можна було спалити – спалювали. Все, що можна було переробити – переробляли. Все, що можна було пристосувати – було пристосоване. А те, що не можна було знищити або переробити, наприклад, стародавні піраміди, Парфенон, римські дороги – було піддане забуттю» (Пименов Н.И. Истоки Западной цивилизации).
Зачисткою Східної Європи займалась Візантія, а після її завоювання турками – Москва, яка підхопила естафету візантійського іудохристиянства і понесла її на північ. Особливістю візантійської експансії стало застосування лінгвістичної зброї. І зараз саме час про це поговорити.
Продовження: Кирилиця – інформаційна диверсія
Додатково: В українців украли справжню історію гунів через її славу
В тему:
- Арійство (арійське хрестиянство) – реставрація релігії Золотої доби Трипілля
- Арійські обряди та настанови
- Іудохристиянська антитеза
- Світоглядні принципи арійства
- Світоглядна антитеза, лівий шлях
- Сварга і дракон – символи арійства
- Первинні арійські хрестиянські храми прикрашалися сваргами
- Аріанство – релігія знань
- Аріанство у слов’ян
- Скуфія брахманів і Русь кшатріїв
- Русь – земля Тура
- Русь аріанська
- Хрещення варнових богів Русі
- Аріанські храми в Україні
- Свята Русь – держава Золотої доби
- Антиохійський аріянський центр
- Єгипетський іудохристиянський центр
- Галілеяни – хрестияни – аріяни
- Хрестиянство і християнство – дві різні релігії
- Динамізм – філософський фундамент аріохрестиянства
- Міф про гоніння християн
- Фарисей Шауль – апостол, прапор і криголам
- Аріянство – релігія Римської імперії
- Новий порядок імператора Феодосія
- Аріянство у скіфів-готів-слов’ян
- Вульфила – великий брахман аріянства
- Глаголиця – священне письмо брахманів
Тепер зрозуміло, чому готів і гунів викреслили з історії. Тому, що це наші предки.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
З переписки на Фейсбуку:
А звідки ця фраза про Одоакра: "білий християнський Гун, син Едекона"?
Roman Pilip: З першоджерел. В Anonim Valesianus є назва Aedico як батька, в John Antioch є Idikon. Прийнято рахувати що це був той самий Edekon описаний Пріском, як Скіф і Гун по народженню. По Йордану також володар племені Скирів. Інші афіліації є Одоакера по першоджерелах є Rogian (таке подібне до спотвореного Рутеніан), Herul, та і Goth у малограмотного Йордана. Проти такого твердження виступає такий факт що Гот Теодорик (ворог і вбивця Одоакера) воював з Одоакером, як з ворогом страшної нації (типова демонізація Гунів). Це підтверджується в Енодія, і Панегирику Теодорика. Цікаво що самого Теодорик Ніконовська хроніка описує як "окаянний". Валезійський Анонім також вказувати Одоакера як "Ariana secta" тобто секта християн. В "Житті св'ятого Северина" є посилання на високий ріст і шкіру. Підсумовуючи: білий, рослий, християнин, Гун.
Ще деталька, на плиті є Ungari. Це в 477 році. Пряма вказівка до сучасного Закарпаття. В давності назва Ужгорода є Гунагарда. При приході Маджарів їх хроніка Codex Argenticus прямо вказує що після вбивства Лаботіці вони перейняли назву місцевих племен. Тобто Гунгари. Пришельців генетично було не більше п'яти відсотків. По ценсусу Венгрії 1772р етнічну більшість складали Слов'яни.
Та і сам Срібний кодекс написаний Глауберівськими чорнилами, яких ще не було в перспективі. Ось так набір когнітивних дизбалансів веде до маленьких збочень у висвітлюванні подій, які з часом перетвоорюються на велику брехню і пропаганду, і призводять до стереотипажів, яких важко викорінити навідь фактами.
Варто додати, що так звані "катакомби" знаходяться в замковій скелі, на солідні висоті. Там же знаходиться одна з перших Европейских Християнських церкв. Доступ туди був до, порівняно недавних часів був можливий тільки зі сторони замкової гори і тільки по мотузяних драбинах. Залишалося це секретом абатства до недавна. Десь кілька століть назад зроблено сходи, по яким тепер можна піднятися до плити знизу. Колишній Абат, отець бенедикт Рух, розповідав що цвинтар абатства був розташований на власне тому місці де Одоакер скинув отців, прямо під криптою. Є дослідження місцевим істориком. Автентичність плити не підважується.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Коментарі
Додав зображення плити з повідомленням про українського (готського) царя Одоакра - засновника незалежної Італії.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Цікаво, що Богдана Хмельницького його поплічники вважали втіленням саме Одоацера (це класичною латиною, вульгарною буде - Одоакра). Нагадаю, що саме Богдан Хмельницький заснував Гетьманщину.
Якщо прагнеш чуда - створюй його!
Дякую, Друже Ігоре! Ще раз із задоволенням і користю перечитав про наших предків!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Оце вірно!
Цитата:
Тобто, ми можемо так тлумачити самоназву українці:
"Українці – це теперішня назва корінного народу історичної території з теперішньою назвою "Україна"."
Так?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
З переписки на Фейсбуку:
А звідки ця фраза про Одоакра: "білий християнський Гун, син Едекона"?
Roman Pilip: З першоджерел. В Anonim Valesianus є назва Aedico як батька, в John Antioch є Idikon. Прийнято рахувати що це був той самий Edekon описаний Пріском, як Скіф і Гун по народженню. По Йордану також володар племені Скирів. Інші афіліації є Одоакера по першоджерелах є Rogian (таке подібне до спотвореного Рутеніан), Herul, та і Goth у малограмотного Йордана. Проти такого твердження виступає такий факт що Гот Теодорик (ворог і вбивця Одоакера) воював з Одоакером, як з ворогом страшної нації (типова демонізація Гунів). Це підтверджується в Енодія, і Панегирику Теодорика. Цікаво що самого Теодорик Ніконовська хроніка описує як "окаянний". Валезійський Анонім також вказувати Одоакера як "Ariana secta" тобто секта християн. В "Житті св'ятого Северина" є посилання на високий ріст і шкіру. Підсумовуючи: білий, рослий, християнин, Гун.
Ще деталька, на плиті є Ungari. Це в 477 році. Пряма вказівка до сучасного Закарпаття. В давності назва Ужгорода є Гунагарда. При приході Маджарів їх хроніка Codex Argenticus прямо вказує що після вбивства Лаботіці вони перейняли назву місцевих племен. Тобто Гунгари. Пришельців генетично було не більше п'яти відсотків. По ценсусу Венгрії 1772р етнічну більшість складали Слов'яни.
Та і сам Срібний кодекс написаний Глауберівськими чорнилами, яких ще не було в перспективі. Ось так набір когнітивних дизбалансів веде до маленьких збочень у висвітлюванні подій, які з часом перетвоорюються на велику брехню і пропаганду, і призводять до стереотипажів, яких важко викорінити навідь фактами.
Варто додати, що так звані "катакомби" знаходяться в замковій скелі, на солідні висоті. Там же знаходиться одна з перших Европейских Християнських церкв. Доступ туди був до, порівняно недавних часів був можливий тільки зі сторони замкової гори і тільки по мотузяних драбинах. Залишалося це секретом абатства до недавна. Десь кілька століть назад зроблено сходи, по яким тепер можна піднятися до плити знизу. Колишній Абат, отець бенедикт Рух, розповідав що цвинтар абатства був розташований на власне тому місці де Одоакер скинув отців, прямо під криптою. Є дослідження місцевим істориком. Автентичність плити не підважується.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Відають Віди
тонкощі Бгагавад-гіти.
На Курукшетрі –
епічного смутку двобій.
А попід нею
летять по аренах джигіти.
І чингізиди
спивають священний напій.
В капсулі часу
уже не сховатись епохам.
Свідки воскреслі
виходять затято на штурм
істин, яких не здолати
смиренним святохам,
як не підняти
примарності світу на глум.
Будем чекати,
коли наша віра здійсниться.
Будем волати:
чому наша воля така?
А Ієшуа
проходить крізь мури в’язниці,
і розпинають приблуди
його двійника.
Сьогодні вдалося відновити показ зображень на сторінках давніх публікацій. Тепер усе працює точно і швидко.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Факти, викладені в цій статті, справді дуже корисно знати кожному освіченому українцю. Дуже дякую за цю працю, вельмишановний добродію Ігоре!
Якщо прагнеш чуда - створюй його!
Дякую, Ігоре, захоплива праця !
У цьому дусі появилася нова книга Сергія Мартинюка :
нhttp://volianarodu.org.ua/uk/Gromadyanske-suspilstvo/Maiu-chest-buty-Ukrajintsem-nova-knyga-uchasnyka-dvoch-Maydaniv-Sergiya-Martyniuka
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Додано аудіоверсію цієї статті. Слухаємо і поширюємо!
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Цікавий коментар з Ютуба від користувача 3Com100:
Пріск Панійський, не каже що "гуни" – це "скіфи", але каже, що вони між собою мали лад. Каже, що "скіфа" від "уна" можна відрізнити лише через зачіску. Саме "унами", а не "гунами", він їх називає. Каже, що "уни", як і греки не стрижуть волосся, а "скіфи" підрізають волосся по колу, таку зачіску "каре" у нас називають "під макітру" (глибока миска, в якій труть мак).
От тільки Пріск Панійський жив у 5 сторіччі нашої ери і нібито скіфів вже бути не могло, це часи готів, сарматів та слов'ян. Можливо і "скіфи" Пріска Панійського і "уни" – це все слов'яни, бо з так званими народами "Скіфів" греки наробили багато багатошарових помилок, вони ще руса Святослава Хороброго називали "тавро-скіфом".
Три слова грецькою мовою: Οὐενετοί, Οὐεννοί, Ούννοι – це трансформацію назви одного народу так званих "гунів". Перше слово було до 3 сторіччя перекладається як "венети", але переписчик текстів у 3 сторіччі зробив помилку і записав вже другим словом, яке звучить як "Уни", а перекладається як _ ні хто, приблизно так перекладають іншу назву народу який жив між Дунаєм та Дністром в Прикарпатті, Βαστάρνας, Βαστάρναι, Βαστέρναι, як - не які, ні хто, безрідні, хоч поважали їх як могутніх воїнів, але звучить ця назва в перекладі як шепіт, або щебіт.
Іноземці які зараз туристами приїздять в Україну, кажуть що українська мова звучить нібито як щебетіння пташок (як нам звучить польська мова пше, чше ). Можливо назва пішла від цього. Ну, а вже останнє слово Ούννοι, це вже зворотня трансформація від римлян на грецьку, тобто римляни змінили грецьке слово "Уни" на "гуни" і записали це грецькою. Але відомо, що венеди, венети, це великий слов'янський союз племен на пів Європи, від східної Німеччини, до Словенії. Ну і звісно їм належали і українські землі.
Цікаво, що всі ті народи: слов'яни, венеди, анти, сармати, пізні скіфи, "Уни", руги, тавро-скіфи, кельти, готи, гепіди, гети, жили одночасно на українських землях, а потім нібито до 5 сторіччя змішались в одну Черняхівську археологічну культуру, яка нібито вже є пра українська, тобто український етнос склався в один з цих давніх індоєвропейських народів, хоч "гунів", зробили штучно китайськими монголами, Сю-Ню, хоч ті азійці вже навіть назвою не співзвучні, але історикам в ломоту все переробляти і переосмислювати, дисертації написані, наукові звання отримані, навіщо їм щось міняти?
Все, що робиться з власної волі, – добро!