Сьогодні білоруські націонал-соціалісти та націоналісти відзначають 100-річчя з дня народження Міхала Вітушки (5.11.1907 – 27.4.2006) –керівника білоруського антибільшовицього супротиву 1940-50 рр. Міхал Вітушка народився 5 листопада 1907 року у Несвіжу (Західна Білорусь). Закінчив Віленську Білоруську гімназію, учився також в Празькому університеті і Варшавуській поліехніці на спеціальності цивільного інженера. У студентські брав активну участь у роботі Об’єднання білоруських студентських організацій і Освітнього товариства білорусів, очолював студентське Новоградське земляцтво. Служив у полському війську у ранзі поруччика.

У вересні 1939 року М.Вітушка повернувся в рідне місто, окуповане совєтами. Тут він очолив народну мілцію Несвіжа, але з її ліквідацією по прибутті партійного керівництва і міліції був заарештований органами НКВД, однак незабаром був визволений.

У червні 1941-го, чудом уникнувши арешту за полським доносом, М.Вітушка, втікає з Несвіжу в Мінськ, де очолює білоруську порядкову поліцію (ОД). Вже наприкінці серпня 1941 року відділи Білоруської Самооборони, очолені Вітушкою, беруть учать у спільній україснько-білоруській антипартизайнській акції на Поліссі.

Навесні 1942 року постає Білоруська еезелажницька партія – головна політична сила білоруських націоналістів під час Другої Світової війни і по її закінченні. Очолює її 21-річний Всеволод Родька. Увійшовши до складу Центрального комітету партії, Вітушка поширює мережу БНП, створює поліційні відділи ОД-Фольксверу (Білоруське крйове військо) на Брянщині та Смоленщині. У листопаді 1943 року він посилає двох делегатів від БПН на конференцію Антибільшовицького блоку народів на Житомирщині (один з білорусів, майор В.Єрмакович “Дружни”, підписав резолюцію конференції).

Влітку 1944 року, готуючись до відступу німецької армії і повернення до Білорусі більшовицької окупації, М.Вітушка готує підпілля БНА для партизанської боротьби. У липні 1944-го у Східній Прусії формується білоруський деснатний батальйон “Дальвіц”, окуплектований вояками білоруських військових формувань, під командуванням голови БНП Всесолода Родьки. В другій половині 1944 року відбувся ряд висадок “Дальвіца” в Західній Білорусі. Групу з 28 осіб, яка десантувалась 17 листопада 1944 року, очолював М.Вітушка. Після захоплення і розстрілу більшовиками В.Родьки у травні 1946 року, Міхал Вітушка став керівником БНП на Бітьківщині, а очолювані ним партизани та “лісові брати” об’єдналися в партизанські загони під назвою Білоруської Визвольної Армії (БВА). Міхалові Вітушці було надано званян генерала.

Білоруської антибільшовицькою партизанкою була охоплена вся Західня Білорусь і білоруське Полісся, окремі відділи діяли на Борисівщині та Случчині. Діяльність БВА розповсюджувлась також на Віленщину, Білосточчину, Смоленщину та інші білоруські землі, незаконно вилучені від БРСР. В лавах БВА змагалися також українці, німці, литовці та представники інших білих народів. Білоруські партиза ни діяли разом з УПА (один з прикладів – спільна атака на Гайнівку 1949 року).

В 1947 році було оголошено часткову демобілзацію партизанки, тактика зміниася в бік терористичної діяльності з нагоди більшовицьких свят і політичних кампаній. В 1947-49 роках МГБ організувала ряд маштабних каральниз операцій, у результаті яких було знищено практично всі бойові з’єднання БВА, однак, ще до 1951 року раз-пораз відбувлися бойові акції. В 1948-1952 рр. частина бойовиків БВА через територію Польщі та Чехословаччини перейшли до Західної Німеччини. Останні відділи, які діяли під проводом Вітушки в БРСР, були знищені аж 1955 році.

Трьохтисячна партизнаська армія Вітушки протягом майже 10 післявоєнних років наводила жах на окупантів і більшовицькі каральні органи. МГБ-КНБ розповсюджувала брезливі звістки про смерть генерала, неодноразово заявляла про те, що його спіймано і страчено – однак і в Білорусі, і на Заході він вберігся від кулі більшовицьких агентів, і ще наприкінці 1970-х років Радянський Союз вимагав від ФРН видачі його як “військового злрчинця”. Помер він в 2006 році в Німеччині, де і похований під чужим прізвищем. Перепоховання генерала на Батьківщині за сьогодняшніх політичних умов виглядає неможливим.

Досьогодні антинаціональний режим в Білорусі, продовжуючи лінію більшовицької ідеології, замовчує діяльність партизанів Вітушки, а в російськім ФСБ і досі не закрито його справу. Влада, боятьчя навіть мертвого генерала – одного з керівників партизанки у післявоєнному СРСР, він опинився оббріханим, забутим - але живим і непереможеним. Ідея національного та соціального визволення білорусів і досі живе в серцях білоруських націонал-патріотів чекаючи свого втілення...


--------------------------------------

В тему:

УПА діяла на території Білорусі до 1953 року, свідчить мінський історик

Підпілля ОУН на території Білорусі в 1944-1952 рр.