Хрестос чи Христос? Відповідь дає Синайський кодекс IV століття

«Слава Ісусу Хресту!» Напис на каплиці в селі Снідавка Косівського району Івано-Франківської області. 

Хтось може сказати: А яка різниця – Хрестос чи Христос? Річ у тім, що ці два зовнішньо подібні слОва позначають зовсім різні поняття.
Гелленське, тобто давньогрецьке слово «хрестос» (χρηστoς) є дуже давнім, адже часто зустрічається у творах античних авторів. У різних контекстах воно, згідно зі словниками, позначає такі якості, як «досконалий, хороший, найкращий, добрий, доброзичливий, щасливий, успішний, сприятливий, порядний, чесний, впорядкований, облаштований, корисний, благотворний, шляхетний, благородний». В античні часи цим словом також називали людей, які досягнули високого рівня просвітлення, мудрості, святості, досконалості, божественної свідомості. Саме в такому значенні воно вживається в Євангелії, наприклад: «Озвався Симон Петро і заявляє: Ти хрестос – син божий. Тоді Він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що Він хрестос» (Мт 16.16–20).
Інше слово – христос (χριστoς) зустрічається тільки в новозавітніх текстах і означає «помазаник, месія». Це слово є новотвором: у новозавітній літературі його почали використовувати як гелленський еквівалент арамейського «мешиха» та івритського «машиах», які означають «помазаник, месія». Цим словом іудеї позначали князя, який відновить іудейську державність і буде користуватися підтримкою Ієгови – їхнього родоплемінного бога-егрегора. Слово «машиах» походить від арійського *мас-*маз (мазати), звідки наші слова «мазь», «масло», «мастило», «маститий» (шанований, знаменитий, помазаний). Спорідненим до слова «христос» (месія) є давнє гелленське слово «хрістон» (χριστoν), яке означало «мазь», «засіб для натирання», наприклад: χριστoν φaρμακον — «цілюща мазь».
Таким чином, зовнішньо подібні слова «хрестос» і «христос» мають зовсім відмінні значення і позначають поняття з різних традицій – гелленської та іудейської.
А як первинно писалося в текстах – «хрестос» чи «христос»?
На жаль, в релігійних написах, які дійшли до нашого часу, зазвичай використовувалися сакральні скорочення – писалися тільки перша і остання буква, наприклад, ХС.
Зокрема, у найдавнішому храмі в Галілеї, датованому близько 230 роком н. е., є напис зі згадуванням Ісуса Хреста. Цей напис розміщено в західній частині мозаїчної підлоги, де згадується ім’я жінки Акетос, що зробила пожертву на придбання стола для церкви Господа Ісуса Хреста: «Пожертвувала Акетос боголюбива цей стіл Богу Ісусу Хресту на пам’ять».

Слова «Богу Ісусу Хресту» написані у формі сакрального скорочення ΘΩ ΙΥ ΧΩ, поєднаного верхньою горизонтальною лінією (подібно до письма Велесової книги та санскриту). Гелленською мовою ця фраза пишеться Θεω Ιησου Χρηστω, читається приблизно як «Теу Їсу Хресту». Цікаво, що в галицьких селах старі люди донині використовують привітання "Слава Їсу!"

Відомо, що авторитетні римські історики Корнелій Таціт (55—120) і Светоній Транквіл (70—140) вживали слова Chrestus (Хрестос) і chrestianos (хрестияни).
Але це зовнішні назви, важливіше знати як називали Ісуса самі його послідовники. Тут логіка очевидна: якщо Ісуса називали Хрестом, то його послідовники обов’язково називатимуться хрестиянами, а якщо Христом – то християнами.
Отже, яка назва правильна?
Відповідь дає Синайський кодекс (Codex Sinaiticus) – один з найстаріших та найголовніших рукописів Нового Завіту. Він написаний давньогрецькою мовою на тонкому пергаменті на початку IV століття. Його вважають одним з найцінніших джерел, що дозволяє відтворювати оригінальний текст новозавітних книг.

Цей рукопис знаходився на Синайському півострові в бібліотеці монастиря Святої Катерини. Його було знайдено німецьким ученим Костянтином фон Тішендорфом у 1844 році. Частина рукопису Старого Завіту була втрачена, але новозавітний текст зберігся повністю. Світлини оригіналів рукопису можна побачити на сайті www.codexsinaiticus.org
Почнемо з того, що в рукописі Євангелія замість слова «хрестос» традиційно пишеться сакральне скорочення ХС, ось як у фрагменті з цитованого вище Матвія 16.16:

Фрагмент Євангелія від Матвія (16.16) з Синайського кодексу. Замість слова «хрестос» написано ХС з підкресленням вгорі (виділено контрасніше).

Тому нас найбільше цікавить слово «хрестияни» – чи справді воно писалося через Е, тобто через гелленське Н (ета), яке читається як українське «Е». Це слово зустрічаємо у трьох місцях.
1. Діяння апостолів 11.26: «Вперше в Антіохії учнів названо хрестиянами»:

Добре видно, що у слові «XPHCTIANOYC» буква Н (ета) підтерта для того, щоб вона виглядала як буква І.

2. Діяння апостолів 26.28: «Агриппа Павлові: Ще трохи і мене переконаєш хрестиянином стати».

У слові «XPHCTIANON» буква Н (ета) підтерта, щоб вона виглядала як І. 

Важко сказати, хто робив підтасовку, проте її мета зрозуміла: відірвати людей від реального Ісуса Хреста (боголюдини, сина Божого) з його сонячним, арійським егрегором – і підключити їх до неіснуючого іудейського месії з егрегором іудохрістиянської єресі.
У наш час такого роду фальсифікація здійснюється масовано і системно. Візьмімо вже згаданий аріохрестиянський храм в Галілеї. Його мозаїчна підлога зроблена в арійській традиції, з виразними елементами трипільської естетики:

Це загальний вид найдавнішого аріохрестиянського храму в Мегідо (Галілея), що знаходиться на півночі сучасного Ізраїлю, в 20 км на південний захід від Назарета. Первинно це місто називалось «Магедон», що значить «Велика долина» (дослівно «могутнє дно»). Археологи датують будівлю цього храму 230 роком н. е.

Це мозаїчна підлога арійського хрестиянського храму з рибами, хрестами, атакуючими трипільськими свастиками (за годинниковою стрілкою, «по Сонцю») та безкінечниками-меандрами (фото David Silverman/Getty Images).

У східній частині мозаїчного панно добре видні написи, зроблені на згадку про чотирьох жінок – Прімілію, Киріаке, Доротею й Хресту.

Напис на мозаїчній підлозі: «Пам’ятаймо Прімілію і Киріаке і Доротею і Хресту». Характерно, що в численних повідомленнях про цей храм жіноче ім’я Хреста подається не інакше як Хріста, хоча на фото добре видно його написання через «Е» – гелленське «Н» (ета)

Подібний обман бачимо і в перекладі текстів Синайського кодексу зі згаданого вище сайту:

У транскрипції написано правильно: «χρηcτιανoυc» (через букву ета), проте в англійському перекладі вперто пишеться «Christians». Такого роду підтасовки підривають довіру до науки і примушують нас самим все перевіряти.
У моїй книзі «Пшениця без куколю» (Тернопіль, Мандрівець, 2006) розповідається про те, що в тексті Євангелія кількість вставок становить понад 50%. Зокрема, на основі логічного і текстологічного аналізу доводиться підміна слова «хрестос» на «христос». Завдяки Синайському кодексу, який нещодавно став доступний на сайті міжнародного дослідницького проекту www.codexsinaiticus.org, маємо можливість в цьому переконатися на власні очі.
Слава Ісусу Хресту!