Більшовизм за своєю суттю є схильність до грабунку і присвоєння. Правда, він дещо відрізняється від звичайного розбою: розбійник добре знає, що він протиправний, більшовик же вважає себе в «повному праві»; розбійник не жадає політичної влади, більшовик прагне саме до неї; розбійник не намагається легалізувати ні своє становище, ні свої вчинки; більшовик не заспокоюється до тих пор, поки він не легалізує і те й інше.
Більшовизму властивий не тільки певний політичний порядок речей, а саме диктатура однієї партії, що виключає всі інші партії і привласнює монополію на державну владу. Для більшовизму характерна також радикальна експропріація всіх верств, що володіють власністю, і нещадне знищення всіх незадоволених елементів. Під більшовизмом слід розуміти не тільки проведену методом терору соціальну і соціалістичну революцію, але перш за все – стан душі.
Всякий лад – республіканський і монархічний, соціалістичний і приватно-господарський – зароджується і дозріває насамперед в людській душі. Поки одні будуть авторитетно наказувати і забороняти, а інші піддаватися навіюванню і коритися, даний порядок речей буде існувати і зруйнувати його буде неможливо. Для того, щоб порядок життєустрою – в політиці і господарстві – впав, у вождів повинна бути підірвана воля до влади, а народ повинен відмовитися від покори. Державний лад впаде лише тоді, коли правляча верхівка позбудеться волі за всяку ціну примушувати до покори, а в підсвідомості народної душі виникне рішучість за будь-яку ціну відмовитися від покори.
Більшовизм є розкладання духу і рознуздання жадібності в людській душі; духовна нестриманість і політична та моральна розбещеність в почуттях і поведінці.
Це розкладання і рознуздання не ново в історії людства: нова його назва, обгрунтування і проповідь. У різні епохи в доктринах різних сект можна знайти спроби обгрунтувати це духовне розкладання, перетворити його в систематизоване вчення. Однак, ці спроби ніколи не мали вирішального успіху і завжди знаходили свою межу – то в опорі здорового інстинкту і здорової релігійності, то в рішучій відсічі з боку державної влади або Церкви.
Сам по собі більшовизм не є безумство або божевілля; але це безсумнівно душевно-духовна хвороба. Більшовизм як духовно-душевна хвороба полягає в тому, що в людині розкладається і слабшає духовне начало і починає переважати початок тваринного інстинкту; звичайно, є чимало людей, які спочатку знаходяться в цьому стані – вони-то і піддаються перш інших процесу більшовизації. Тваринний інстинкт, скинувши з себе духовний закон, стає нестримною жадібністю, що вимагає чуттєвих задоволень і земного благополуччя (побутова форма матеріалізму!) На більшовизм можуть захворіти не тільки ліві, але і праві. Більшовизм є за своєю суттю схильність до грабунку і присвоєння. Правда, він дещо відрізняється від звичайного розбою: розбійник добре знає, що він протиправний, більшовик же вважає себе в «повному праві»; розбійник не жадає політичної влади, більшовик прагне саме до неї; розбійник не намагається легалізувати ні своє становище, ні свої вчинки; більшовик не заспокоюється до тих пор, поки він не легалізує і те й інше. Звідси випливає, що політизований розбійник мало чим відрізняється від більшовика; а не легалізований більшовик робить багато такого, що робить і звичайний розбійник. Більшовизм як установка душі може непомітно прижитися і поширитися в народі, при цьому ніхто й не подумає про фатальні наслідки його проявів...
Джерела:
И.А. Ильинъ, Полн. собр. соч., М.: Русская книга, т. VII, с. 147-154, съ сокращениями.
Журнал «ЧЕСТЬ И ВѢРНОСТЬ» (КЕНИГСБЕРГ) // РУССКАЯ ПРАВОСЛАВНАЯ ЦЕРКОВЬ ЗАГРАНИЦЕЙ, КЁНИГСБЕРГСКIЙ ПРИХОДЪ СВ. ЦАРЯ-МУЧЕНИКА НИКОЛАЯ II
Наші інтереси:
Знати правду про всі політичні вчення і доктрини ХХ століття
На перший погляд, це недосяжна мета. Проте Ісус закликає без вагань братися до справи й негайно розпочинати стратегію «успадкування Землі», адже правильна стратегія сама згенерує необхідні ресурси...
І.А. Ільїн: Більшовизм як стан душі і побутове явище
Світ:
Спецтема:
Більшовизм за своєю суттю є схильність до грабунку і присвоєння. Правда, він дещо відрізняється від звичайного розбою: розбійник добре знає, що він протиправний, більшовик же вважає себе в «повному праві»; розбійник не жадає політичної влади, більшовик прагне саме до неї; розбійник не намагається легалізувати ні своє становище, ні свої вчинки; більшовик не заспокоюється до тих пор, поки він не легалізує і те й інше.
02i-iliin.jpg
Більшовизму властивий не тільки певний політичний порядок речей, а саме диктатура однієї партії, що виключає всі інші партії і привласнює монополію на державну владу. Для більшовизму характерна також радикальна експропріація всіх верств, що володіють власністю, і нещадне знищення всіх незадоволених елементів. Під більшовизмом слід розуміти не тільки проведену методом терору соціальну і соціалістичну революцію, але перш за все – стан душі.
Всякий лад – республіканський і монархічний, соціалістичний і приватно-господарський – зароджується і дозріває насамперед в людській душі. Поки одні будуть авторитетно наказувати і забороняти, а інші піддаватися навіюванню і коритися, даний порядок речей буде існувати і зруйнувати його буде неможливо. Для того, щоб порядок життєустрою – в політиці і господарстві – впав, у вождів повинна бути підірвана воля до влади, а народ повинен відмовитися від покори. Державний лад впаде лише тоді, коли правляча верхівка позбудеться волі за всяку ціну примушувати до покори, а в підсвідомості народної душі виникне рішучість за будь-яку ціну відмовитися від покори.
Більшовизм є розкладання духу і рознуздання жадібності в людській душі; духовна нестриманість і політична та моральна розбещеність в почуттях і поведінці.
Це розкладання і рознуздання не ново в історії людства: нова його назва, обгрунтування і проповідь. У різні епохи в доктринах різних сект можна знайти спроби обгрунтувати це духовне розкладання, перетворити його в систематизоване вчення. Однак, ці спроби ніколи не мали вирішального успіху і завжди знаходили свою межу – то в опорі здорового інстинкту і здорової релігійності, то в рішучій відсічі з боку державної влади або Церкви.
Сам по собі більшовизм не є безумство або божевілля; але це безсумнівно душевно-духовна хвороба. Більшовизм як духовно-душевна хвороба полягає в тому, що в людині розкладається і слабшає духовне начало і починає переважати початок тваринного інстинкту; звичайно, є чимало людей, які спочатку знаходяться в цьому стані – вони-то і піддаються перш інших процесу більшовизації. Тваринний інстинкт, скинувши з себе духовний закон, стає нестримною жадібністю, що вимагає чуттєвих задоволень і земного благополуччя (побутова форма матеріалізму!) На більшовизм можуть захворіти не тільки ліві, але і праві. Більшовизм є за своєю суттю схильність до грабунку і присвоєння. Правда, він дещо відрізняється від звичайного розбою: розбійник добре знає, що він протиправний, більшовик же вважає себе в «повному праві»; розбійник не жадає політичної влади, більшовик прагне саме до неї; розбійник не намагається легалізувати ні своє становище, ні свої вчинки; більшовик не заспокоюється до тих пор, поки він не легалізує і те й інше. Звідси випливає, що політизований розбійник мало чим відрізняється від більшовика; а не легалізований більшовик робить багато такого, що робить і звичайний розбійник. Більшовизм як установка душі може непомітно прижитися і поширитися в народі, при цьому ніхто й не подумає про фатальні наслідки його проявів...
Джерела:
Знати правду про всі політичні вчення і доктрини ХХ століття
Зверніть увагу
«Щасливі реалісти, бо вони отримають допомогу» – третій крок до вічного життя та опанування планети Земля