Австрійська влада не ставила жодних бар’єрів громадянам, що бажали напостійно покинути державу. Еміграція правила владі за спосіб розряджати суспільні напруження, спричинені приростанням населення в економічно відсталому краю.

Організування виїздів за океан було прибутковою галуззю економіки в давній Галичині. Перевізники діяли професіонально й модерно. Поміж ними була сильна конкуренція. Вдавалися, отже, до різних форм заохочування до еміграції. Організували своєрідні рекламні акції. Взагальному, способи здобування потенційних клієнтів дуже нагадували ті, які сьогодні стосуються в торгівлі.

Aгенти перевізних фірм часто обманювали, або, принаймні, “прикрашали” дійсність. А все на те, щоб якнайбільше людей схилити до виїзду і до вибору їхньої фірми. А коли хтось у дорозі до Америки відчув, що його обманули, було запізно на скарги. Агент, натомість, отримував винагороду за кожну звербовану особу. За дітей платили половину цієї суми.

Українці з Галичини емігрували передусім до США і Канади. Наступні країни – це Бразилія та Аргентина. Туди виїхало їх значно менше, але досьогодні також у Південній Америці є численні скупчення української діаспори. У США українці поселювались передусім в містах. Працювали у шахтах і фабриках. Натомість, в Канаді обробляли землю, засновуючи ферми на незайманих просторах прерії. Хліборобами були також в Бразилії, але там під свої господарства мусили корчувати субтропічну пущу.

На грані XIX i XX ст. українці емігрували з Галичини з економічних причин. Щоб поліпшити своє становище. Поселяючись за океаном, вони творили українську діаспору, яка згодом дозріла та укріпилася. Коли Україна опинилася поспіль під совєтською владою, ота діаспора взяла на себе відповідальність за збереження національних цінностей. І таким способом виконала велику політичну роль в історії України.


----------------------------------------------------

В тему:

Що таке «етномережа»?