Хто такий аристократ духу
04/10/2017 - 22:07
Хто такий аристократ духу
Світ
Проект «СЕНСАР»Спецтема
Людина - гравецьhttps://ar25.org/node/36119
Image
Як це виглядає в прикладному сенсі?
Це коли своє дрібне індивідуальне благо не важить для тебе більше, ніж благо спільне, благо для всіх.
Коли ти не можеш бути щасливим, якщо у світі поруч тебе хтось страждає, потерпає, хтось голодний, хтось не має даху над головою. Коли допомагати тим, хто цього потребує, є нормою, а не приводом похизуватися своїм его чи пропіарити себе на публіку.
Це коли ти не можеш нікого обдурити - не тому що боїшся бути викритим, чи через страх, чи з іншої причини, а тому що брехня просто не властива твоїй природі. Тобі незрозуміло, навіщо брехати по-крупному чи дріб’язково: адже жити по честі набагато легше, простіше й радісніше. Чесний світ завжди чистий та й не обтяжений боргами наступного спокутування.
Це коли віддавати для тебе є природнішим, більш насущним і ціннішим, ніж брати. В усякому разі, хай між цими процесами існує баланс.
Це коли служити усім своїм існуванням: Божественному, народу, країні, простору, людству – є перше, чого бажає твоє внутрішнє єство.
Це коли в твоїх думках нема ні крихти лукавства чи корисливості щось вигадати для себе. А якщо ти й щось помічаєш у собі подібне, бо людська клітина таїть у собі купу прихованих несподіванок, то знаєш, як цьому дати раду.
Це коли ти чесно працюєш і чесно заробляєш. І в твоїх помислах нема марень про якісь шалені гроші чи мільйонні статки, щоб бути щасливим. Бо ти можеш бути щасливим просто зараз, з тим, що є. Стан твого щастя не залежить від задоволення безкінечних потреб матеріального світу.
Це коли над усіма твоїми власними діями йде невидиме верховне керівництво твого Істинного Я «згори». Тобто не нижча тваринна природа з її рефлексивною емоційністю керує своїми думками та діями, а природа вищих центрів, розгорнутих над серцевим - природа вищих рівнів, вищих світів.
Це коли ти свідомо еволюційно рухаєшся в напрямку розкриття своєї божественності: вищої природи своєї суті. Коли ти пізнаєш себе і світ в Любові. На все дивишся – очима душі, очима Любові. Коли ти змінюєш життя навколо себе так, що поруч з тобою тепло й затишно усім. Коли ти створюєш із своїми спільнодумцями своє Коло Радості.
Це коли змінювати світ ти починаєш зі зміни себе. Коли твоя вимогливість до себе уживається з розумінням і милосердям щодо інших.
Коли ти твориш. Твориш - думкою, словом, дією - красивий світ. Краса – це дуже важливо. Примножувати Красу – робити справу Бога на землі. Замислюватися над тим, в чому я можу проявити Красу через себе, - це уже духовна властивість. Це коли дух уже говорить через тебе.
Тоді, звертаючись до Вишнього, можна творити свою молитву:
«Боже, зроби мене інструментом творення Твоєї Вищої Краси і Вищої Гармонії на Землі!
Хай уся Твоя незбагненна Краса проявиться через мене для людей і для простору!
Хай все, що робиться мною, твориться за законами Вищої Краси, Гармонії і Радості!»
Наталка Артанія Кобза
Наші інтереси
Розширювати і піднімати - вивищувати свою свідомість, йти шляхом Свідомої Еволюції,
тобто бути її свідомим і творчим співробітником - є реалізацію задачі своєї Душі.
Останні записи
Опубліковано
Миро
10 April, 2017 - 20:43
Гарний текст! Я б додав щодо вимогливості. Арії вимогливі не тільки до себе, а й до своїх побратимів. Тому краще було б сказати: "Коли твоя вимогливість до себе уживається з розумінням, милосердям і вимогливістю щодо інших".
Відсутність вимогливості до людини - це прояв найбільшої зневаги до неї.
Опубліковано
[email protected]
10 April, 2017 - 21:27
Ніколи так не ставила питання:) Мені здається, що коли кожна людина буде вимогливою до себе, то тоді іншим не доведеться турбуватися щодо вимогливості до когось, окрім себе:) Та зараз я бачу сенс і у тому, що ти говориш. Добре, коли якийсь важливий аспект питання висвітлюється одночасно з різних боків. Дякую за це.
Опубліковано
Микола Стригунов
14 July, 2020 - 19:59
О, дуже добрий вислів. То його обов'язково треба запам'ятати! "Відсутність вимогливості до людини - це прояв найбільшої зневаги до неї." Згадалося, що до своїх власних органів треба ставитися з батьківською любов'ю, яка містить в собі і вимогливість...
Опубліковано
Микола Стригунов
15 July, 2020 - 13:11
Тобто, висока вимогливість до людини - то прояв високої поваги до неї. Звідси випливають два вельми цікавих висновки. По-перше. Чим більша гідність людини, тим ця людина вимогливіша до себе. По-друге. Чим більша слава людини, тим вимогливіше до неї ставляться оточуючі та ближні. Оце дуже прояснює слова "Походження зобов'язує". Дякую!
Опубліковано
Ія Подолянка
10 April, 2017 - 22:42
Текст просто чудовий! Кожна думка, висловлена тобою, шановна Наталіє, резонує з моїми поглядами - це ніби я говорю. Але я ще не вмію так говорити, як ти.
Я ніби з цілющого джерела напилась води. Дякую, що ти висловила мої думкки!
Опубліковано
[email protected]
11 April, 2017 - 12:41
Такий чудовий резонанс, Іє... Велика втіха - мати спільнодумців - і спільне з ними Джерело, і Коло Радості:) Дякую щиро!
Опубліковано
ЯрДана
11 April, 2017 - 08:46
Наталю, це дуже мудро і поетично.
Опубліковано
[email protected]
11 April, 2017 - 12:43
Щиро вдячна, Наталіє, за щедрі слова.
Опубліковано
БАМ
11 April, 2017 - 11:52
Стосовно першого параграфа у мене є така думка. Не може спільне благо важити більше власного. Навіть для аристократа. Це утопія. Треба поважати себе за чесність, працьовитість, а не за круту дачу чи посаду, адже від бідності не буде користь ні собі, ні людям. М. Амосов писав : " Займаючись компютерним моделюванням суспільства, я зрозумів, що соціалізм - мало біологічний, а людство живе за біологічними законами. (...) Світ - це вічна боротьба егоїстів з альтруїстами. Кількість егоїстів у 10 разів перевищує альтруїстів, а 80% егоїстів властолюбці... " Треба визнати ні багатство нації, ні духовність ніколи не виростуть на грунті бідності - така істина. Звичайно, що кожна людина має власне бачення і їй воно імпонує якнайбільше, але щирим людям треба бути обережними й розсудливими, бо життя дуже цинічне й жорстоке.
Опубліковано
[email protected]
11 April, 2017 - 12:59
Шановний Олександре, розумію про що Ви. Але дивіться: Ви говорите усі ці розумні й доказові речі з позиції своєї сьогоднішньої свідомості. Чи впевнені Ви, що на наступному витку спіралі Ви мислитимете так само, як сьогодні? І людство завжди матиме ту саму колективну свідомість, що й нині? Думається, ні. Вважайте, що хтось говорить з Вами із того самого завтра, де Ви - уже не той, що сьогодні. І не відокремлюєте себе від інших, а розумієте, що інші - це той самий Ви, тільки відділені від Вас формою тіла. І тому благо "інших" - це те саме Ваше благо. Ви уже не відділяєте себе від інших, бо інших по великому рахунку - нема. Є лиш ОДИН, завжди лиш ОДИН-ЄДИНИЙ, одне-єдине Істинне Я на всіх... І Ви є Ним. І "інші" також... Тому нема окремого блага для себе, що важить більше, ніж благо інших. Це є лиш тоді, коли люди себе вважають тілом, особистістю, его, але не знають себе як Реальне Я, як Цілість Єдиного.
Саме це я мала на увазі, коли писала про цінності спільного блага. Це добре, що Ви виказали свою думку. Завдяки цьому можна й дивитися глибше, й підніматися вище.
Опубліковано
Микола Стригунов
15 July, 2020 - 13:14
То може. Згідно з цим дослідженням, нейротеологічним, до речі, аристократ - це типовий високоосвічений затридцятник, згідно з термінологією вельмишановних добродіїв Б. П. Нікітина та С. П. Гречухіна. Просто, справжніх аристократів дуже й дуже мало... Аристократи - синонім творчих людей, про їх важливість для супільсва добре писав А. Азімов у романі "Фах".
Опубліковано
Микола Стригунов
21 July, 2020 - 21:04
А те, що аристократ ставить суспільне благо вище власного...То лише так здається тим, в кого розуму замало для усвідомлення тих фактів, що я наведу нижче. Аристократ, досягаючи суспільного блага, збільшує свій позитивний досвід, який в наступних життях проявляється як здібності та таланти. Тобто, набуває те, що можна прихопити з собою в палінгезію. А саме це є найвищим особистим благом. Тобто, аристократ усвідомлює те, що досягнення ним суспільного блага є водночас його найвищим особистим благом.
Опубліковано
Irunakam
11 April, 2017 - 11:59
Чітко, красиво, поетично, правдиво... Як завжди!
Дякую!
Саме такими людьми має бути наповнена Україна - аристократами духу!
Опубліковано
[email protected]
11 April, 2017 - 13:05
Так, Ірино! І мені так бачиться, так відчувається - що в наших людей духовність, оцей шляхетний аристократизм закладений просто на рівні генотипу, і він проявляється у спеціальні історичні моменти, коли цього вимагають обставини. Наш народ у такі моменти проявляється дуже красиво, дуже високо... в ньому прокидається нація, ота глибинна суть, якої ми навіть ще у собі до кінця не знаємо. Але вона є... це як вічно Білий Божественний Вогонь нашого єства:
Та білий полихав вогонь
невтримно ярим током в тілі,
і розкрилялася душа в безмежність
на своїх вітрилах...
Опубліковано
Irunakam
11 April, 2017 - 14:23
"вимагають обставини" (важкі, темні) - це за принципом проявлення Світла, бо маємо пізнати хто ми є, проявити те що у собі до кінця не знаємо.
Опубліковано
[email protected]
11 April, 2017 - 16:24
Так, власне. І це, імхо, один із тих іспитів, за якими багато хто з нас у це втілення йшли.
Опубліковано
aratan
11 April, 2017 - 13:22
Бажати комусь блага, це потрібно знати, що воно таке є. Все має свою протилежність і благо може виявитись не благом зовсім на початку.
Незнаючим Ви ж не побажаєте випробувань і чим жорсткіших, тим краще для їх блага, але у нашому вимірі це і є саме благо. Якщо хтось хоче блага - то отримає випробування і, не знаючи що то благо, впаде у розпач.
Самі випробування є важкі для его, але є благом для внутрішнього. Це ж очевидна повсякденна річ, щоб знати математику, потрібно рішати найважчі задачі.
Ніхто до іншого ніякої вимогливості не може пред'являти. У кожного свій рівень і шлях. Бути вимогливим до алкоголіка, це застивити його пити ще більше, бо саме перенасичення станом сп'яніння і приводить до тверезості і подальшому. Кожному достаттньо і вимогливості до самого себе. Своя власна боротьба є найважчою, щоб ще вмішуватись у чужу.
Ще. До кого молитись, пані Наталка, коли Всевишній є всенижній і його буття - це людське буття. Він зараз у своїх частинах, а не у цілому.
"Але що цікаво, то ігри людськії,
В них правила суть закони мирськії,
Та в’яжуть закони так руки і ноги,
Що тут і сам Бог забуває про Бога.
І ось вже від себе Ти сам відділився,
У тілі – в матерії ж бо народився.
І ось уже плачеш, прохаєш в надії…
Предивні Ти ігри з Собою затіяв!
Ті ігри ведуть чимраз далі і глибше…
В матерії морок, свідомість невтішна,
І вся твоя вищість, вся божа природа
Приспана на віки й зреклась свого роду."
Опубліковано
[email protected]
11 April, 2017 - 13:56
Пане Олександр, коли ми бажаємо комусь блага, то бажаємо його не від нижніх рівнів свідомості, не від особисті, яка - що може знати про благо, яке для неї чи для когось найліпше? Бажати блага можна тільки з точки поєднання із своїм Реальним Я, яке ЗНАЄ, бо воно і є тим ЗНАННЯМ. То коли я кажу про благо, то маю на увазі оту саму вищу точку - Реальне Я.
Так само із молитвою. Молитва, якщо ти знаєш себе як Істинне Я, є мостом поєднання своєї людської частки з отим Реальним і Найвищим, яке ми знаємо як Я-Бога. Адже наша свідомість, поки ми є на Землі, навіть якщо і здатна в моменти свого високого досвіду торкнутися, увійти, пізнати (у тому чи іншому сенсі) Вишнє, тим не менше, опускається знову на "грішну землю", хоча і не втрачає при цьому пам'яті досвіду. Вона опускається - закономірно, бо має оті божественні вібрації заякорити в матерії, і то для тіла дуже непрості досліди.
Тому, коли ми звертаємося до Вишнього, фактично - звертаємося до Себе у найвищих світах, до тих Себе, які відділені від нас міріадами світів-ступенів свідомості і настільки ВИСОКІ і недосяжні на людський погляд, що бачаться нами як хтось окремий. Насправді молитва - якщо вона не формальна, а народжена твоєю щирістю та внутрішнім вогнем, та, що йде із глибин єства - є інструментом поєднання земного "я" з "Я" Істинним - Вишнім, Божественним. Але все одно це є ЄДИНА ЦІЛІСТЬ Я. Це є той самий ОДИН. І тому, так, по великому рахунку ми молимося Собі як Богу.
Але щоб прийти до цих висновків, пройти треба немалий внутрішній шлях. І це я Вам можу про таке казати, бо Ви зрозумієте, і що хтось, можливо, хто уже мав цей досвід. А так... це ключ без права передачі. Тобто зрозуміє той, хто або сам до цього прийшов, або уже має все удобрене підґрунтя, щоб отримати цей імпульс до розуміння.
Чи я зрозуміло прояснила своє бачення питання:)?
Дякую за відгук, пане Олександр.
Опубліковано
aratan
11 April, 2017 - 21:19
Пані Наталка. Мені все зрозуміло і по суті сказане все є правільним. Проблема у термінах, які є в дисгармонії зі мною. Наприклад, молитва - місток який поєднує людську частку(?) з Найвищим, але вони не є розєднані і не потребують місток. Вони злиті, точніше одне і теж. Свідомість, яка то піднімається, то опускається. Їй нікуди підніматись і опускатись. Це скоріше рухається людська особистість. Звертання до себе у найвищі рівні; немає нічого найвищого за найнижче - людської форми Я. Я форми є Абсолют, абсолютна конкретність і визначеність і ніщо немає вище такої конкретності. Один просвітлений казав, що потрібно падати вверх, що рівнозначно підніматись вниз.
З повагою Олександр.
Опубліковано
[email protected]
13 April, 2017 - 10:47
Пане Олександр, тут немає протиріч. Так, термінологія... але слова - ярлики. Їхній вміст набагато глибший, ніж пунктир їхнього накреслення.
В ідеалі - так, не роз'єднані, а в практиці життя? Хіба люди володіють рівнем глобальної свідомості? Хіба ми з Вами нею володіємо? Ми ЗНАЄМО її суть на рівні ментальному (почасти - через духовний досвід доторками), але сьогодні ми не є нею, бо якби були - наше тіло того не витримало б... Клітини нашого тіла теж мають розум і свідомість, але хто із нас сьогодні володіє контактом із розумом/свідомістю клітин? Хто вміє управляти процесами свого тіла? Щоб воно, наприклад, не хворіло і не старіло. Звичайно, практична робота на рівні окремих індивідуальностей відбувається, але це краплини досвіду. Мало знати теоретично - важлива тілесна практика. Ми зараз на порозі величних змін і трансформацій на рівні фізичного тіла. Рекомендую книгу Сатпрема "Шрі Ауробіндо, або Мандри свідомості" (переклад, на жаль, тільки російський), а також "Божественний матеріалізм", "Розум клітин", "Новий вид", "Мутація смерті"... щоб порозумітися, якщо є бажання" в термінології (не кажучи про те, що там клондайк знань завтрашнього дня). Це інфо на всяк випадок.
Шануймося.
Опубліковано
aratan
13 April, 2017 - 11:35
Я прочитаю запропоновані книги, бо питання свідомості цікавить мене, скажемо так, на професійному рівні. Але зараз, можу напевне сказати, що воно пов'язане з золотими протилежностями, що лежать у основі світу форм: чуттєвість і свідомість. Питання досить складне і слизьке як в'юн, чи невловиме як Керінейська лань, за якою ганявся по всьому світу Геракл, до речі, її золоті ріжки і є символ цих протилежностей. Саме вони дають відповіді на всі питання, але я не впевнений, що до них дійде черга на даному сайті, так як філософія протилежностей, схоже, на сайті нікому не потрібна.
Керувати клітинами тіла - це другорядна річ. Тіло є тільки шаблон, як Ви казали, глечик і у цьому його призначення - проявити свідомість, надати їй конкретності форми, щоб Єдине стало частиною себе і саме через частини себе пізнало себе як Єдине.
Опубліковано
[email protected]
13 April, 2017 - 16:39
"Золоті протилежності" - яке красиве формулювання. І вони дійсно такі, що розумом чи інтелектом їх не вхопити, а це ж основний наш підручний інструмент) То витягувати на світ божий треба інші інструменти... яким і назви точної нема, але вони існують, ці тонкі ювелірні духовні інструменти. В основному вони спираються на інтуїцію.
А чи треба ставити питання саме так? Головне, що це потрібно Вам. І завжди знайдуться ті, кому теж потрібно. На цьому сайті теж це можливо:)
Як на ділі виявляється, то ні, не другорядна. Просто ми ще не дійшли до володіння таємницею саме тіла. Ми про це ще поговоримо...
Опубліковано
aratan
13 April, 2017 - 15:49
Перший результат початку читання "...Мандри свідомості".
"Основным периодом моего интеллектуального развития, — говорил Шри Ауробиндо ученику, — было время, когда я мог ясно видеть, что то, что говорит интеллект, может быть и верно, и неверно, что то, что интеллект подтверждает — истинно, но истинно и противоположное. Принимая какую-либо истину умом, я всегда держал его при этом открытым для ее противоположности… "
Досить обнадійливо. Побачу далі, чи він це розвине.
Опубліковано
[email protected]
13 April, 2017 - 16:23
О, там не те що обнадійливо... там - істинно, наскільки можна вирізнити, де істина, а де ні своїм внутрішнім камертоном. Ця книга взагалі розрахована на духовних інтелектуалів, якщо можливе існування такого терміну. Тож саме на таких, як Ви, пане Олександр. Власне - на Вас:) Коли дійдете до глави про плани розуму, Ви мене, припускаю, згадаєте.
Опубліковано
aratan
13 April, 2017 - 17:22
Я пам'ятаю про Вас весь час:)
Опубліковано
[email protected]
13 April, 2017 - 19:27
Мабуть, це найкоротший - але і найприємніший - з коментів, які можна отримати взагалі, і не лише на такому серйозному ресурсі, як НО :))
Опубліковано
Микола Стригунов
15 July, 2020 - 13:18
То алкоголік має дуже малу славу! Ну а випробування...Кажуть, що те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими.
Опубліковано
Явсе Світ
11 April, 2017 - 21:09
Коли людина торкається Вічного,вона починає розуміти світ по іншому.Дотик до Вічного дає найкращі відчуття із всіх можливих.Все інше стає "дорожнім пилом".Дивлячись на людей зі сторони очима того,хто "бачив" Вічність,Спостерігач відчуває безмежне співчуття до тих,хто не торкнувся Вічного.Тоді все його життя перетворюється на роль людини-Аристократа,яка тим чи іншим чином нагадує людям про Вихід...і він все своє життя віддає цьому,бо інакше просто не може...
Опубліковано
[email protected]
13 April, 2017 - 10:53
Вглиб дивитеся, шановний Явсе Світе. І то правда - щодо доторку до Вічного і що життя змінюється невпізнанно, коли свідомість починає вміщати в себе його космос. Дійсно, ти не можеш не ділитися з людьми тими надбаннями, що черпаєш у його безмежності, і це видається найприроднішою у світі річчю...
Дякую за глибоке проникнення в тему.
Опубліковано
vshlod
11 April, 2017 - 21:19
Гарна стаття. По її кожному реченню можна багато чого сказати. Наприклад про альтруїзм і егоїзм. Бути цілком альтруїстом не природно і погано як і повним егоїстом. Важливо щоб у людській душі була гармонія,радість віддавати і радість отримувати.
Опубліковано
[email protected]
13 April, 2017 - 10:59
Ви праві, пане Василь. Баланс це основне, що допомагає підтримувати людині гармонію всередині свого єства. Не йдеться про те, щоб якось називатися, альтруїстом чи чимось іншим, бо слова то лиш визначення, і вони не мають великого значення. Важливо лиш те, щоб людина весь час прагнула руху пізнання себе як величі незнаних можливостей. На цьому шляху і відбувається справжнє удосконалення. Коли людина розуміє, що всередині неї - потенційний Бог і вона є Ним у найвищій своїй реалізації.
Опубліковано
aratan
14 April, 2017 - 10:29
Наталка, якщо Ви не проти, прочитав цікаве місце, де говориться, що внутрішня нерухомість створює щось подібне до щита із снігу, в якому застрягає все непотрібне. Так от, є подвиг Геракла, Ерімфанський вепр, до герой заганяє вепра на вершину гори, де той застрягає у снігу. Все, що потрібно було зробити герою, так це - направити промінь сонця від свого щита на тварину. Цікава аналогія: промінь сонця, як зосереджена свідомість, можна сказати - нерухомість і сніг, де вепр загруз. Взагалі, подвиги Геракла - це міфологізовані уривки знань, де відображено філософію протилежностей, але виявляється не тільки.
Щодо книги. Читаю як захоплюючі пригоди. Інколи думаєш, що вже нічого нового не прочитаєш і тут підвертається щось нове - новий крок вперед.
Опубліковано
[email protected]
16 April, 2017 - 19:31
Про внутрішню нерухомість - як вірно! - вона дійсно створює наче щит із непробивної щільності навколо фізичного тіла. І якщо займатися такою практикою, то ця щільність відчувається енергетично, вона може бути як сфера із підвищеною температурою навколо тіла. А про подвиг Геракла - це несподіване прочитання, але більш відповідного сьогоднішнім знанням годі й чекати. Тепер і усі інші подвиги можна розшифровувати аналогічним ключем. У Вас точно вийде, Олександре. Мені цікаві були б Ваші розшифровки.
Так, книга ця одна з моїх настільних. Перечитувала її неодноразово за роки - і всякий раз відкривала там ще одне дно, а потім ще... Тішуся, що Ви теж її для себе відкрили. Тим паче, що Ви із своїм "спеціальним сприйняттям" можете там знайти ще й те, що, до прикладу, могло проскочити повз мою увагу. Адже загалом люди, дивлячись на одне й те саме, бачать зазвичай кожен своє...
Опубліковано
Сергій Ждан
22 July, 2021 - 17:36
Я вражений, Наталко: практично, - це маніфест нашої спільноти.
Дякую.
Опубліковано
Микола Стригунов
23 July, 2021 - 16:10
Цікаво, коли коментарі до цієї статті перейдуть вже на другу сторінку?:)