Версія про з’єднання двох континентів ґрунтується на добре відомих науці процесах підвищення і зниження рівня Світового океану. В історії Землі багато разів періоди сильного похолодання змінювались значно теплішими періодами. Під час похолодання на півночі Європи та Америки утворювались потужні материкові льодовики з величезною кількістю води, і рівень океану знижувався. У теплі періоди льодовики танули й рівень океану підвищувався. Зниження рівня океану могло сягати 90-100 метрів. Британські острови об’єднувалися з Європою, Індонезія й Філіппіни об’єднувалися з Південно-Східною Азією, Сахалін і Японські острови також зливалися з материком. Австралія, Тасманія і Нова Гвінея об’єднувалися в один великий материк, що відділявся від Азії тільки вузькою протокою.

Між Чукоткою й Аляскою також утворювалася велика ділянка континентального шельфу. Тут утворилася ціла країна, що називалася Берингією; її протяжність із півночі на південь сягала 2000 км. Коли потужні льодовикові щити утворилися на півночі Європи та Америки, на півночі Сибіру та в Берингії льодовиків не було, а лише тундра. Вивчення древніх відкладень на дні моря по обидві сторони Берингової протоки довело, що за останні 3 мільйони років країна Берингія шість разів опинялася під водою. Щоразу, коли материки з’єднувалися, зі Старого світу в Новий і навпаки мігрували тварини. З Сибіру в Америку переселялися мамонти, вівцебики, бізони, коні, північні олені, ведмеді й багато інших тварин. Батьківщиною верблюдів була Америка, звідти вони перейшли в Азію не більше мільйону років тому.

За тваринами з Азії до Америки перейшли люди. Коли це могло статися? Американський учений Г. Мюллербек гадає, що перша міграція була 25-28 тисяч років тому. Це був початок останнього періоду існування берингійської “землі”.

Професор С. Р. Фішер з Нової Зеландії у своїй книзі про історію мов свідчить, що люди прийшли в Америку з Азії у період між 60 і 30 тисячами років тому. Американські ж археологи вказують зовсім інший час заселення Америки. Численні розкопки свідчать, що люди прийшли в Америку з Азії 11,5-12 тисяч років тому. Останній льодовиковий період закінчився 20 тисяч років тому. Після того 10 тисяч років середня температура Землі поступово підвищувалась і з того часу залишається приблизно на сучасному рівні.

12 тисяч років тому клімат на півночі Сибіру й на Алясці був достатньо теплим, але потужні льодовики на півночі Європи й Америки ще не встигли розтанути і води океану не перекрили перешийок між Чукоткою та Аляскою. Між двома льодовиковими щитами Америки утворився коридор уздовж Скелястих гір, котрим люди проходили на південь. Протягом приблизно тисячі років вони розселялися на двох американських континентах. Археологічні знахідки цієї епохи називають культурою Кловіс на честь місця в штаті Нью-Мексико, де вперше ще в 1930-х роках знайшли кам’яне знаряддя віком понад 11,5 тисяч років.

Заселення Америки 10-12 тисяч років тому не викликає сумнівів. Проте ще невідомо, чи було це перше заселення Америки? В місцевості Педро Фурада (Бразилія) було знайдене кам’яне знаряддя й залишки від вогнища віком 40 тисяч років. Але багато археологів сумнівалися в достовірності цього відкриття. Кам’яне знаряддя епохи палеоліту здебільшого важко відрізнити від уламків гірської породи, а залишки вогнища вважали наслідком лісової пожежі.

У 1977 році американський археолог Том Діллехей розпочав розкопки поблизу міста Монте-Верде на півдні Чилі. Він знайшов кам’яне знаряддя, сліди вогнища й кістки мастодонтів. Спалахнула гаряча суперечка про вік знахідки. Автор відкриття стверджував, що люди жили тут за 1000 років до епохи Кловіс. Наступні розкопки знайшли сліди перебування людини навіть у шарі віком 33 тисячі років. Спеціально створеній авторитетній комісії, яка перевіряла отримані результати, не вдалося дійти конкретних висновків. Суперечка продовжується.

У січні 2001 року Діллехей продовжив розкопки, щоб підтвердити своє відкриття. Важливим аргументом у цій суперечці стало відкриття в Мідоукрофті, штат Пенсільванія. Тут група вчених під керівництвом Джеймса Адовасіо знайшла кам’яне знаряддя віком 19 000 років.

Група генетиків зі Стенфордського університету під керівництвом Л. Л. Каваллі-Сфорца вивчила ДНК представників різних народів світу й визначила ступінь родинності між ними. Генетики стверджують, що людство походить від одного кореня. Зважаючи на те, що мутації нагромаджуються з постійною швидкістю, вони визначили, як давно відбувся розподіл народів. На основі цих даних було побудоване генеалогічне дерево людства.

Отож, за цими генетичними даними, сучасна людина як біологічний різновид з’явилася в Африці 150-200 тисяч років тому. Близько 100 тисяч років тому відбулося перше розділення людського племені на дві частини. Одна частина залишилася в Африці й започаткувала африканський етнос на південь від Сахари; друга частина перейшла до Азії.

-------------------------------------
В тему:

“Четверте пришестя Спасителя”//Перехід-IV, №8