Відьма, урочисто спалена 1782 року на муніципальному майдані швейцарського містечка Гларус, стала останнім акордом Середньовіччя. Заборона на юридично обгрунтоване (Молот Відьом) викорінення організованої злочинності та терористичного бешкетництва одинаків-камікадзе призвела до тріумфу кримінально-люциферіанських тенденцій суспільного життя. Хімера лже-гуманізму, загрозливо поблискуючи в опівнічному промінні місячного сяйва хижацькими жовтими іклами, привнесла з потойбіччя, окрім облудної шльондри мас-культури, ще й пута відсоткового рабства, генетично модифіковані харчі та каральні батальйони нелегальних мігрантів. Так ми отримали те, з чим маємо справу щодня.

"Не варто повертатися на інший бік на цьому смертоносному ложі. Доцільно, нарешті, прокинутися і стати на ноги". (Юліус Евола)

Усі без винятку події минулого, сучасності й майбуття мають спільне коріння. Пекельне дихання всесвітньої таємної змови випаровується з вуст заїжджих проповідників, директорів, радників, розпорядників та інших представників довкілля. Вони хочуть уярмлювати трудящі маси, псувати генофонд, паплюжити культурні надбання. Причина - матеріальна хтивість, кругова порука та помста, що сягає біблійних часів.

Результатом легалізованого люциферіанства і є погіршення екологічних показників, соціальні негаразди, феномен безквартирних офіцерів, холодні батареї і голодні очі безпритульних дітей. І тепер вони, які до цього доклали свої брудні лапи, кажуть про рівність???

Рівності не має. Її не снує апріорі. Є герої, є трударі. А є ледарі та саботажники. Кожному - своє.

Що спільного між із'їдженим цупкою коростою бомжем та тенором Національної опери? Я не знаю жодного, жодного правдолюбця з числа пропагандистів-людинофілів, який би погодився обмити ноги беззубому homo sapiens'у з-під першого-ліпшого обпльованого столичного смітника. Не кажучи вже про спільне користування ліжком, столовими приборами, зубною щіткою та ванною кімнатою. Отакі фарисеї! Ми, патріоти, принаймні є чесними перед власним сумлінням.


Цикл перебування на даній планеті має властивість близько знайомити фейс землянина з особливостями асфальтованого покриття пішохідних зон та проїжджих частин. Тримати удар треба. Аби встигнути зробити більше в максимально короткий проміжок часу. Хто знає, що очікує за поворотом? Характерна зовнішність з козлячою борідкою, що сховалася за будинком і задоволено посміхається від вдалої мерзоти, вкладе будь-які кошти, аби зруйнувати те, що зводилося роками. Гнилість зазвичай м'яка та пухнаста. Вени рвуться, а гнилість отримує все. Наша боротьба є формою абстрагування від візуального запаморочення, спричиненого конфліктами, породженими правом на спротив. Кожна нервова клітина перетворюється на ДЗОТ. Зрештою вихід є завжди.

Віра в те, що пробудження матері-Європи залежить від нашої колективної енергії, спраги за поверненням до традицій старого доброго минулого, здатності не зраджувати власному "я", і цементує середовище тих, хто не вважає за потрібне ототожнювати себе з політичною біжутерією. Втома від втоми призведе до невідворотності. В розрядженому повітрі чим далі, тим гостріше відчуваються вібрації космічних шквалів. Народився перший клон. Між іншим, Єва… Дивна напруга накручується автоматично, і ніхто не здатен стати їй на заваді.

"Ми прийшли зламати тобі життя. Нас послав Бог". (Romper Stomper)

Просте вуличне життя з його невід'ємними атрибутами - пивом, пиріжками, сигаретами - є тим казаном, в якому вариться-недовариться суміш принципової альтернативи. Бацилли саторі, пройшовши крізь горнило мутації, нишпорять у чергах, за барними стійками, на футбольних матчах. Ознакою доброго смаку стали твердість погляду, Фрідріх Ніцше і Доктор Мартенс. По інший бік барикад в режимі реал-шоу сиротливо блукає Кайлі Міноуг. В очах її мерехкотить туга.

Порівняльний аналіз шансів опонентам не лишає. За будь-яких розкладів ми не програємо. Надто все очевидно. Уникати участі в розгортанні ситуації означає заганяти себе в гетто пересічного споживача інформаційного продукту, що має на меті виключно задоволення фінансових потреб рекламодавця. А хто у нас там рекламодавці? Ото ж бо й воно. Подвійні стандарти - наша карма. Бо є ми, а є - вони. Це різні речі, які плутати не варто. Права людини, гуманізм, закон - альфа і омега народного буття. І ми, народ, нікому не позволимо глумитися над нашою омегою і нашою альфою.

Колись, коли все закінчиться, пам'ять про нас зберігатимуть польові волошки, заколисані зловісним завиванням грозового вітру.

"Ми перебуваємо у магічних стосунках з Всесвітом, але ми про це забули". (Л.Повель, Ж.Берж'є)