Король Британії Едуард VIII - шанувальник націонал-соціалізму

Король Едуард очолив Британію в передвоєнний час.

Йшов 1936 рік, але через 327 днів монарх несподівано заявив про зречення і покинув країну.

Офіційним приводом для зречення став його намір одружитися з розведеною американкою Уолліс Сімпсон, що нібито суперечило негласним традиціям королівської сім'ї. Однак, насправді, Едуард міг одружитися з нею: існувала маса можливостей, щоб шлюб відбувся і не порушив жодних приписів.

Тим більше що він і не планував робити її королевою. Однак ще до офіційної коронації Едуард раптово оголосив про зречення і втік з країни.

Насправді причиною повалення (будемо називати речі своїми іменами) монарха послужили його надмірні симпатії до німців. Німеччина була важливим стратегічним супротивником Британії і війна з німцями була в інтересах імперії, тоді як Едуард був налаштований явно пронімецьки.

Він відмовився виступити проти окупації Рейнської області німцями, що було прямим порушенням Версальського миру, а також підтримав агресію Муссоліні проти Ефіопії.

Під час візиту до Німеччини він зустрічав людей на вулицях нацистським вітанням. Симпатії короля вступили в очевидне протиріччя з національними інтересами, якими їх бачив уряд.

Не чекаючи його коронацію, яка зробила б його повноправним королем, уряд за підтримки братів Едуарда, фактично вчинив переворот, змістивши його з посади на користь одного з родичів.

Його примусили підписати складене Черчиллем зречення, заблокували всі його спроби звернутися до нації із закликом по радіо і вже на наступний день після зречення вислали з країни із забороною повертатися.

Щоб не завдавати шкоди іміджу державної влади, переворот був оформлений як добровільне зречення монарха заради коханої жінки.

Однак висланий екс-король продовжив дружити з нацистами в Європі тепер уже відкрито. Більш того, у війні він симпатизував німцям, давши з цього приводу кілька інтерв'ю.

Існували серйозні побоювання, що в разі захоплення Британії нацистами, Гітлер поверне на престол дружньо налаштованого до нього Едуарда, тому в 1940 році екс-монарх з дружиною були схоплені і насильно вивезені на Багамські острови на британському кораблі.

Там Едуард формально виконував обов'язки губернатора, але це більше нагадувало висилання під суворий нагляд приставленого до нього генерал-губернатора.

Після війни Едуарду було дозволено повернутися в Європу, але не до Британії, яку йому можна було відвідати тільки заради похорону брата через майже 20 років після вигнання.

Нацистські симпатії Едуарда, а також державний переворот ніколи не афішувалися, а щоб замаскувати їх, британська пропаганда активно використовувала романтичні мелодрами, в яких незмінно подавалася тільки одна версія його зречення і від'їзду - любов до жінки.

На цю тему було знято десятки фільмів і написано сотні книг, і тепер мільйони жінок захоплюються прекрасним принцом, який відмовився від королівського трону заради любові до простої жінки.

Автор: Євген Антонюк, історик.