Крах «Континентального блоку» і Нова Європа: Україна вдарила у слабку ланку і започаткувала новий проект

У разі утворення такого блоку відбувається поєднання китайських трудових резервів та капіталів другої економіки світу, російських корисних копалин й неуємного бажання десь повоювати, германських технологій і високої культури виробництва. А якщо до цього додати традиційне москвофільство французьких еліт та те, що Німеччина разом зі Францією де факто є провідною силою Євросоюзу, то складається доволі цікава картина.

Через увесь Євразійський континент від Атлантики до Тихого океану проходить вісь Франція-Німеччина-Росія-Китай, котра за своєю сумарною потугою може кинути виклик домінуванню США. І таким чином фактично «підім'яти» під себе Євразійський континент. Наслідком остаточного утворення такого блоку став би відрив Євросоюзу від США, створення альтернативного центру домінування, переформатування світової політики на іншу біполярність. Більше за всіх від такого переформатування постраждали б країни Центральної Європи. Як у минулому столітті СРСР та Німеччина ділили між собою Центральну Європу, так і цей новітній «Континентальний блок» поділив би між собою країни Центральної Європи, тільки без їх формального захоплення, а просто у вигляді такого собі неоколоніального впливу. І це сталося б не тільки у країнах Центральної Європи, а й по всьому Євразійському континенту.

Коли німецькі політики казали, що «Північний потік 2» це чистий бізнес і ніякої політики – вони відверто брехали. Цей трубопровід насправді був лише однією зі складових цього «Континентального блоку». Але були й інші. Так, дві третини китайських інвестицій в Європі здійснювалися у німецькі підприємства. Представники німецького істеблішменту тішили себе думкою «позбутися американської опіки», і ці їхні мрії підкріплювалися китайськими та російськими грошима, що заходили у їхні кишені. І Китай, і Росія зробили ставку на масове корумпування європейських (насамперед німецьких та французьких) політиків для створення протидії американському домінуванню.

Звичайно, американський істеблішмент бачив це і намагався якось протидіяти. Так Президент Дональд Трамп ввів санкції проти «Північного потоку 2». Він же вимагав від Німеччини почати робити внески у НАТО, які прописані у статуті. І почав виводити американські війська з Німеччини (чим завдав удару німецькій регіональній економіці), натомість переводити ці війська у Польщу та Румунію.

Президент Джо Байден навпаки зняв санкції з «Північного потоку 2» і намагався загравати з Німеччиною та Росією коштом України. Можливо, він так намагався «задобрити» Росію і таким чином відірвати її від Китаю. Ще протягом 2021 року він постійно «задобрював» Путіна – проводив з ним постійно переговори, запрошував на міжнародні саміти, скоротив допомогу Україні. А напередодні російського вторгнення у лютому Байден робив доволі дивні заяви: мовляв, якщо буде «невелике вторгнення», то США нічого робити не будуть. При тому Байден вивів з Києва американське посольство, ніби запрошуючи російські війська до Києва. І запропонував Президенту України виїхати у США. Тобто Байден збирався «задобрити Путіна коштом України.

Але все пішло за іншим сценарієм. Україна не капітулювала, а навпаки продемонструвала здатність протистояти так званій «другій армії світу». Стало ясно, що «задобрити Путіна» коштом України не вийде.

Світ побачив, що у центрі Європи є потуга, яка протистоїть імовірному «Континентальному блоку». А потужна проукраїнська позиція «Люблінського трикутника» розриває отой «Континентальний блок». Україну підтримала Великобританія, котра кілька років тому вийшла з Євросоюзу і тепер не повинна узгоджувати свої дії з німецько-французьким чиновництвом.

І почалося переформатування євразійського полотна. Центральною частиною стала Україна. Разом з Польщею та країнами Балтії вона утворює Міжмор’я, яке розсікає континент від моря до моря. Чимало країн встали в чергу, щоб допомогти Україні. Ми отримуємо сучасну зброю з різних країн. У світі вже панує думка, що Україна переможе у цій війні. А, як відомо, всі хочуть бути на боці саме переможців.

Німеччина почала теж допомагати Україні, що неможливо було собі уявити ще місяць тому, німецький істеблішмент став намагатися продемонструвати своє негативне ставлення до РФ і прихильне ставлення до України. А в німецькій пресі почалися публікації, які звинувачують низку політиків в тому, що вони багато років отримували російські гроші і стали де-факто російськими лобістами. Подібні процеси почалися у Франції.

Цікаві події в Китаї. Китай намагався стати світовою потугою методом «м’якої сили» – економіки, торгівлі, інвестицій, корумпування чиновництва різних країн тощо. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну завдало сильного удару по китайській «м'якій силі». Розірвалися деякі ланцюги постачання, світ впроваджує санкції проти фірм, що співпрацюють з Росією. Якщо спочатку Китай намагався зберегти нейтралітет, то тепер в китайській пресі російсько-українську війну називають саме війною, китайські фірми уникають співпраці з Росією, натомість намагаються зберегти свої стосунки із Заходом.

Отже, своєю героїчною боротьбою Україна вдарила у центральну, проте, як виявилося, слабку ланку «Континентального блоку». І тепер центральною силою Євразійського континенту буде не вісь Франція-Німеччина-Росія-Китай, а Міжмор’я – вісь від Скандинавії до Чорного моря. А визначати найближче майбутнє континенту і світу буде неформальна дружба балто-слов’янського та англо-саксонського світу.