Також в Україні 6,3 млн дітей до 14 років, 2,2 млн учнів та студентів, 1,7 млн безробітних та близько 1 млн непрацюючих людей з інвалідністю. Це не було б такою проблемою, якби економіка була розвинена, виробництво високотехнологічне, а продуктивність праці давала доходи на рівні Польщі чи Литви. Проте українська економіка слабка, і не завжди можна заробити так, щоб вистачило на податки, пише у своїй статті "Солідарна пенсійна система померла. Як Україні подолати прокляття країни пенсіонерів" на Forbes Дмитро Боярчук.

Він пише, що зараз маємо 3,5 млн трудових мігрантів (але, думаю, що набагато більше!). І десь стільки ж само громадян, які вирішують свої фінансові проблеми неофіційно (поки що в Україні).

Якщо узагальнити, то уся дискусія про економічне зростання зводиться до дилеми: на кого покласти «соціальний багаж», доки економіка (чи окремо взяті точки росту) набиратиме прискорення.

Рішення – у площині соціальних зобов’язань.

Він не закликає «скинути соціальний баласт», але вважає доцільним зафіксувати: шанс на економічний прорив з’явиться тільки тоді, коли знайдеться цивілізоване розв’язання дилеми: «знизити податки в умовах роздутих соціальних зобов’язань».

Політик, коли потрібно обирати між «економічним розвитком» і «збільшенням коштів до бюджету», завжди обере «збільшення коштів до бюджету», а наслідки відкладеного економічного розвитку перейдуть у спадок наступникам.

Рейтинг витрат розширеного* бюджету за 2020 рік, млрд грн

Image

* Включає позабюджетні фонди, як, наприклад, Пенсійний фонд України. Джерело: Державне казначейство України

На пенсії витрачається 24% розширеного бюджету (2020 рік), або 11,4% ВВП. 

Щоб молодь мала майбутнє в Україні, потрібно звільнити її від тягаря минулого. 

Солідарна пенсійна система де-факто банкрут. Фінансовий стан Пенсійного фонду України залишається стабільно важким. Близько 40% видатків Пенсійного фонду покриваються коштом трансферу з державного бюджету.

Один зі сценаріїв передбачає, що через 30 років дві третини українців віком старше 65 років не матиме право на державну пенсію. 

Image

Автор статті вважає, що можна чекати, допоки проблеми стануть критичними та спровокують гостру кризу.  А можна усвідомити, що настав час демонтувати солідарну пенсійну систему. 

Це – найскладніша, найдорожча і найтриваліша реформа, про яку коли-небудь говорили в Україні. Але саме в неї варто вкладати найбільші інвестиції, якщо ми бажаємо вийти на інший рівень розвитку. 

Ця реформа вирве з рук популістів основний інструмент руйнування країни, звільнить шлях до зниження податкового навантаження і нарешті позбавить фіскалів впливу на бізнес та системних перекосів у відносинах бізнесу з державою.

Модель стійкої пенсійної системи повинна включати п’ять базових елементів.

1. Усвідомлення персональної відповідальності за своє пенсійне майбутнє (нема на кого перекласти цей тягар, держава не зможе забезпечити заможну старість).
2. Податкове навантаження на працю потрібно радикально знизити.
3. Вибір способу заощаджень має бути добровільним, без примусу.
4. Держава гарантує лише мінімальну виплату з втрати працездатності за віком.
5. Держава відповідальна за стабільні макроумови для збереження пенсійних накопичень та несе відповідальність за спонукання громадян змолоду турбуватись про власну старість.