24 травня 2002 року виповнилося 120 років з дня народження видатного українського композитора Кирила Стеценка. Більшість його творів - духовна музика. До ювілею композитора відбулося сім концертів з його музичного доробку. А в Михайлівському Золотоверхому Соборі, де колись Кирило Стеценко був помічником регента, під час богослужіння, прозвучали відроджені церковні твори, які не виконували (забороняли) в СРСР.
Кирило Стеценко був композитором, диригентом, священиком і працював в урядах Петлюри, Скоропадського і Директорії. Тоді і заснував Національну нотозбірню, розробив статут Національного симфонічного оркестру, який існує і дотепер, створив оркестр народних інструментів України, Державну хорову капелу, а за останні п'ятнадцять років життя - 30 хорових колективів.
Як священик організував українські парафії з рідною мовою богослужіння. Його вважають одним з фундаторів української автокефальної церкви. За часів більшовицької влади Кирило Стеценко взяв собі парафію в селі Веприк, що на Київщині. Там організував театр і хор. І сам грав на сцені. Парафіяни називали його "світлим батюшкою". Він прожив всього сорок років. Захворів на тиф, сповідуючи хворого, який потім одужав. Найбільші і найкращі твори Кирило Стеценко написав за кілька місяців до своєї смерті. Останньою була "Панахида" - пам'яті його вчителя Миколи Лисенка.
Кирила Григоровича Стеценка вважають реформатором української духовної музики. Він створював церковні мелодії на основі народної пісні. Хор духовної музики "Фрески Києва" був одним з перших, хто звернувся до музичної спадщини Стеценка, забороненої за радянських часів.
Онук композитора разом з хором "Фрески Києва" збирається видати в авторській редакції всі твори, які зберігаються в сховищах і записати на компакт-диски музичну спадщину Кирила Стеценка.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Кирило Григорович Стеценко — композитор, диригент, священик, громадський діяч
Світ:
03121703e.JPG
Як священик організував українські парафії з рідною мовою богослужіння. Його вважають одним з фундаторів української автокефальної церкви. За часів більшовицької влади Кирило Стеценко взяв собі парафію в селі Веприк, що на Київщині. Там організував театр і хор. І сам грав на сцені. Парафіяни називали його "світлим батюшкою". Він прожив всього сорок років. Захворів на тиф, сповідуючи хворого, який потім одужав. Найбільші і найкращі твори Кирило Стеценко написав за кілька місяців до своєї смерті. Останньою була "Панахида" - пам'яті його вчителя Миколи Лисенка.
Онук композитора — композитор, музикант і громадський діяч Кирило Вадимович Стеценко: "Лисенко сказав якось про Стеценка, ось хто замінить мене після моєї смерті. Одначе, Стеценко помер зарано, напочатку совго зрілого періоду, коли йому були підвладні великі полотна, опери, могли б бути і симфонії".
Кирила Григоровича Стеценка вважають реформатором української духовної музики. Він створював церковні мелодії на основі народної пісні. Хор духовної музики "Фрески Києва" був одним з перших, хто звернувся до музичної спадщини Стеценка, забороненої за радянських часів.
Онук композитора разом з хором "Фрески Києва" збирається видати в авторській редакції всі твори, які зберігаються в сховищах і записати на компакт-диски музичну спадщину Кирила Стеценка.
---------------------------------
В тему:
Музика і політика
Міжнародний фонд ім. Кирила Стеценка
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля