Можливо, це давно відома всім істина, але мені довгий час здавалося, що вибору нема. Ось вони люди, хочеш не хочеш –  будь люб’язний, постарайся сподобатися. Образили – не драматизуй, що ж ти вразливий такий, як ти в світі житимеш? Але вибір є і він, як завжди, за нами, пише Аліна Гримчак.

Люди навколо формують твій порядок денний, так чи інакше. І ті, хто до тебе прихильні, хто бачить в тобі прекрасне, вибудовують, як пазл, картину світу, де ти чудова його частина. Ті ж, хто несе в собі негатив щодо тебе, створюють картинку, в якій ти, можливо, навіть зайвий, а зайвий елемент або забирається в коробку з непотрібними дрібницями, або знищується.

Нещодавно прочитала історію про Чарльза Діккенса і його дружину, яку він всіляко публічно принижував, коли вона йому набридла, а на горизонті з’явилася нова, молода жінка. Так ось, авторка висловила дуже точну, на мій погляд, думку:

"Критика – це коли нас не люблять. І хочуть позбутися. Але не зізнаються в цьому навіть собі".

Люди діляться один з одним тим, що живе у них всередині і не можуть поділитися тим, чого у них нема. Ті, які нас не люблять, щедро діляться своєю нелюбов’ю, але тільки ми в праві вирішувати: чи варто приймати цю нелюбов або ж спокійно відмовитися.

Ретельно вибираючи оточення, ми вибираємо не тільки людей, з якими радісно йти по життю, ми вибираємо самих себе: наповнених світлом, упевненістю в своїх силах і любов’ю, або ж тугою, невпевненістю і недоречністю.

Ми вибираємо те, що зможемо потім нести у світ. Ми вибираємо те, якими ми будемо завтра.