Максим Поташов: Ми не деградуємо, ми розумнішаємо

Про пам’ять

Багато систем, що навчають навичкам управління власним життям, власною активністю, дають пораду: "нічого не зберігайте в голові, виносьте всю інформацію на зовнішні носії". Наприклад, таку рекомендацію дає GTD Девіда Аллена. Що Ви про це думаєте?

Це дуже залежить від того, чим людина займається, від її ритму життя. Якщо людина працює в офісі, у Великій Компанії, виконує роботу відповідно до своїх функціональних обов’язків, то, найчастіше, проблему управління справами вирішують за нього. У такого співробітника є завдання, які він просто повинен робити. Займатися додатковою самоорганізацією йому не потрібно. Якщо ж людина перебуває у вільному плаванні, то їй ніяк не уникнути створення системи управліннями своїм часом і своєю активністю. Благо, сьогодні є маса інструментів для цього. Я, наприклад, намагаюся свій календар підтримувати в актуальному стані завжди, веду записи. Інакше мені не виплисти.

При цьому Ви відомі як людина, у якої дуже (!) багато всього в голові...

Це глибока й серйозна омана. Вічно запитують: "Звідки Ви стільки знаєте?". Тому я відразу кажу, що знаю я не так вже й багато. Пам’ять у мене дуже погана .

Ви дивилися серіал "Шерлок", зроблений BBC? У Шерлока там цілі "палаци розуму", в які він занурюється, щоб знайти відповідь. Як у Вас все організовано в голові?

Для початку я б відзначив, що Шерлок Холмс у виконанні Бенедикта Камбербетча - це досить сильний відступ від образу Шерлока Холмса, створеного сером Артуром Конан Дойлем. Холмс Конан Дойля відомий не тим, що у нього багато всього голові, а своїм умінням користуватися тим невеликим, що у нього в ній є. Для цього він використовує дедуктивний метод. Якщо пам’ятаєте, його знайомство з доктором Ватсоном починається з виявлення кричущою неосвіченості Холмса в цілому ряді питань. Наприклад, Холмс не знає - Сонце обертається навколо Землі чи Земля навколо Сонця. Чому не знає? Тому що йому це не потрібно для його роботи.

Повернемося до "палацу розуму". "Палаци розуму" - це стандартна техніка запам’ятовування інформації, що йде ще від давньогрецького філософа Сімоніда. Сьогодні вона використовується фахівцями з мнемотехніки і дозволяє досягати серйозних успіхів у вирішенні абсолютно конкретних завдань. Навіть чемпіонати світу проводять із запам’ятовування чисел, карт, слів.

Мені запам’яталася історія, що відбулася з чемпіоном США із запам’ятовування Джошуа Фойер, автором книги "Ейнштейн гуляє по Місяцю. Наука і мистецтво запам’ятовування". Він якось відправився на зустріч з однокласниками, повернувся із зустрічі на метро і тільки наступного дня згадав, що їхав на зустріч на машині. Що я хотів цим проілюструвати? Специфічні навички, типу "Палаців розуму" в побуті допомагають не сильно. Вони потрібні саме для того, щоб вигравати змагання. У цій же книзі, до речі, наводиться історія ще одного чоловіка, який дійсно запам’ятовував абсолютно все. В результаті він витратив все своє життя, щоб навчитися забувати. Але найсумніше, що він так і не зміг знайти застосування своєму таланту. Навіть в цирку у нього виступати не вийшло.

Усім цим я хотів сказати, що тема розвитку пам’яті далеко не однозначна. Мені ближче техніки обробки інформації і техніки мислення. Вони виявляються більш важливими та цінними.

Можете про це розповісти?

Я про це можу розповідати приблизно 8 годин. Рівно стільки тривають мої тренінги з розвитку інтелекту і мислення. Укласти цю розповідь у формат інтерв’ю я не готовий. Тому відповім в найзагальніших рисах.

Для того, щоб успішно вирішувати креативні завдання, потрібно опанувати не дуже специфічні, але корисні навички певної системи роботи з інформацією, способами зняття ментальних бар’єрів. І, що особливо важливо на сьогоднішній день, необхідно навчитися вирішувати творчі завдання в команді. Минув час геніальних одинаків, які були абсолютними універсалами і могли здійснювати видатні відкриття в тиші кабінетів. Зараз для того, щоб просуватися вперед, необхідний такий обсяг інформації, що одній людині майже завжди не під силу з ним впоратися. Тому, повторюся, треба навчитися працювати в команді.
 

Про інтуїцію

З Вашої точки зору, у творчості більше таланту або технологічності?

Творчість - це складний комплекс навичок, які розвиваються в процесі діяльності. При цьому вроджений талант - річ корисна, звичайно.

Насправді , все визначається тими завданнями, з якими ви працюєте. Зазначу, що багато завдань ефективніше вирішувати не на рівні свідомості, а на рівні підсвідомості, включаючи інтуїтивну складову. Не виключаючи логіку, а доповнюючи її . Необхідно навчитися слухати свою інтуїцію.

Що таке інтуїція?

Інтуїція - це річ абсолютно не містична, а абсолютно раціональна. Це накопичений досвід у специфічній області, перенесений в підсвідому сферу. Як ми з вами знаємо, людина використовує приблизно 5% свого мозку, а решта 95% залишаються начебто незадіяними. Але в процесі еволюції ці 95 % чомусь не відсохли. Чому? Тому що вони потрібні для зберігання накопиченої інформації, яку, за необхідності, можна витягувати і обробляти.

Для цього використовуються якісь спеціальні техніки? Транс?

Ніякого трансу не потрібно. Є таке поняття - "автопілот свідомості". Якщо вам ставиться завдання, то ви практично завжди відразу отримаєте від мозку якесь рішення, якусь відповідь. Вона витягується з підсвідомості. Але проблема в тому, що дуже часто цю думку, що промайнула, ми забуваємо. Проста техніка полягає в тому, щоб негайно зафіксувати отриману відповідь. Вона може виявитися в подальшому правильною чи неправильною. Це предмет більш докладного розгляду із застосуванням логічної складової. Але зафіксувати першу думку має сенс обов’язково, тому що вона завжди має найбільший вагу.

Це схоже на механізм простих асоціацій... Попросіть у людини назвати будь-якого поета, і вона назве Пушкіна. Попросіть назвати частину обличчя, і вам назвуть ніс...

Так, але те, що Ви перераховуєте - це не творчі завдання.
 

Про мислення і інтелект

Як організоване Ваше мислення? Як працює Ваш мозок? Ви використовуєте образи? Або міркування?

Міркування. Повернемося до теми "порожньої голови". Чим в ній менше, тим простіше організувати вміст. Чим більше всього, тим складніше навести порядок. Але, з іншого боку, якщо у вас в голові зовсім нічого немає, то вам і не буде з чим працювати.

Ми живемо в такий час, коли змінилася система споживання і використання інформації. Інформації дуже багато. При цьому швидкість доступу до неї різко збільшилася. Це позначається на системі освіти. Наприклад, цілком очевидно, що сьогодні в будь-якій науці вже не треба заучувати напам’ять ті обсяги інформації, які були потрібні раніше. Інформацію простіше знайти і потім відфільтрувати. Проблема в тому, що при цьому втрачаються важливі навички. Скажімо, навик запам’ятовування. Мозок перестає тренуватися.

Ми деградуємо?

Існує тест на IQ, придуманий Вільямом Штерном ще в 1912 році. Цей тест з тих пір структурно не змінювався, але трансформувався в змістовному плані. Сьогодні, щоб набрати ті ж значення IQ, які фіксувалися, наприклад, 50 років тому, необхідно розв’язати більше завдань. Шкала вимірювання рівня інтелекту постійно зсувається. Чому? Тому що в цілому рівень когнітивних здібностей зростає. Це об’єктивний факт. Ми не деградуємо. Ми розумнішаємо.

Часто говорять, що для західної цивілізації більш властивий раціональний, логічний тип мислення, а для східної, навпаки, інтуїтивний спосіб ухвалення рішень. Це так?

Сучасний досвід, показує, що все навпаки. Якщо взяти результати математичних олімпіад та олімпіад з фізики, то ми помітимо, що вихідці зі східних культур істотно перевершують представників "заходу".

Зазначу, що протиставляти логіку та інтуїцію неправильно. Це ланки одного ланцюга. Є завдання логічні, а є евристичні, що вимагають використання інтуїтивних інструментів. Але, якщо ми почнемо розбирати те, з чого складаються евристичні здібності, то на перше місце у нас потрапить логіка.

А що ще? Назвіть, наприклад, три складових.

На евристичні здібності впливають логіка, фантазія і інтуїція. І, звичайно, ерудиція, як складова інтелекту.

Давайте розберемося з тим, що таке "евристика" . Саме слово походить від латинського "evrica" - "відшукую", "відкриваю". [Тут, певно, описка. Слово "εὕρηκα" насправді грецьке — прим. НО]. Це якийсь підхід до вирішення творчих завдань, до пошуку нових, нестандартних рішень. Навіщо тоді тут потрібна ерудиція? Адже ерудиція - це набір знань про те, що вже було. Начебто парадокс. Ерудиція потрібна для розширення контексту, для привнесення знань, який могли бути відсутні у вихідній постановці завдання.

Ще один з факторів евристики - це сприйнятливість при взаємодії з іншими людьми. Як я вже говорив, ключовий навик на сьогодні - це вміння думати спільно, думати в команді.

Як працює інтуїція?

У найзагальнішому вигляді, інтуїція - це здатність на свідомому рівні проминати певні ланки логічного ланцюжка роздумів. Людина проробляє набір розумових кроків, але не помічає цього. Вона ніби відразу отримує відповідь. Це і є робота інтуїції.

Використання інтуїції - це якість геніїв?

Я не використовував поняття "геній". Мова йде не про геніальність, а про великий досвід і про вміння цим досвідом користуватися. Щоб отримати нову якість мислення свій досвід треба свідомо чи несвідомо аналізувати.

Чи можна говорити про "більш якісне мислення" або про "менш якісне мислення"?

Тема цікава. Коли вчені вперше про це задумалися, то відразу почали заміряти швидкість вирішення завдань у різних людей. І тільки поступово прийшли до того, що швидкість не може бути єдиною характеристикою, яка визначає рівень розвитку мислення. Стало зрозуміло, що інтелект включає велику кількість дуже різних складових.

Наприклад, є вербальний інтелект, тобто уміння поводитися зі словами, розуміти тексти, говорити. Є інтелект математичний, що передбачає роботу з числами і абстрактними поняттями. Існує інтелект просторовий, який є властивістю художників, скульпторів, інженерів і, наприклад, водіїв, що добре орієнтуються в місті. До речі, саме цю складову інтелекту зуміли локалізувати, тобто зрозуміти, який саме відділ мозку за неї відповідає. З’ясували це, досліджуючи лондонських таксистів, у яких в силу специфіки професії виявився особливо сильно розвинений гіпокампус. Така цікава історія. Є музичний інтелект. Це зовсім окрема річ, що визначає музичний слух і музичні здібності. Так само існує фізичний інтелект, що забезпечує керування тілом. Подивіться на слаломіста, що мчиться по трасі, і ви побачите, як працює цей тип інтелекту. Є інтелект соціальний, пов’язаний з модним зараз поняттям "емоційний інтелект". Це вміння розуміти інших людей, вміння взаємодіяти з ними. Я можу перераховувати різновиди інтелекту досить довго. Зазначу лише, що практично не буває людей, у яких всі види інтелекту розвинені однаково.

Зараз багато обговорюють тему штучного інтелекту. З Вашої точки зору, машина колись зможе самостійно думати?

Колись у КВН говорили: "Машина не може думати, машина має їхати". Я не готовий відповісти на Ваше запитання. Я не знаю.

Щоб знайти відповідь , в першу чергу, треба визначитися з термінами. Наприклад, зрозуміти, який саме зміст ми будемо вкладати в поняття "мислення". Залежно від цього, відповідь на Ваше запитання буде різною. Можна сказати, що багато чого з того, що мають робити сучасні комп’ютери - це мислення. Тоді відповіддю на Ваше запитання буде: "Так!". Якщо ми визначимо термін "мислення" інакше, то, можливо, прийдемо до негативної відповіді.

Те ж саме стосується так званих творчих завдань. Вірші комп’ютер вже пише. І музику пише. Чи є компіляція творчістю? Відповідь неоднозначна.

Є гіпотеза, що людина в принципі не здатна створити щось нове, а може тільки комбінувати вже існуючі елементи...

Так, є така гіпотеза. Але я вважаю, що людина здатна придумувати нове.

Наприклад?

Колесо ж хтось винайшов!
 

Про цікаве життя

Чим для Вас є цікаве життя? Що це таке?

Щоб бути цікавою, життя, з одного боку, має бути досить різноманітним, включати роботу, сім’ю, хобі, подорожі. А з іншого боку, від великої кількості непередбачуваності і сюрпризів сильно втомлюєшся.

Виходить, для Вас цікаве життя - це передбачувана різноманітність?

Мабуть, так.

Ви згадали подорожі... Якби у Вас була можливість взяти з собою в подорож як компаньйона будь-яку людину або навіть історичного персонажа, то кого б Ви хотіли бачити поруч? Можна назвати вигаданий персонаж.

Одіссей. Мені здається, що за всю історію людства - реальну і вигадану - найбільш цікаві подорожі були саме у нього.