Мені наснилось, що вони зустрілись...

МЕНІ НАСНИЛОСЬ, ЩО ВОНИ ЗУСТРІЛИСЬ...

Мені наснилось, що вони зустрілись

Убитий в Крутах й вірменин Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

«За що тебе? » «За Україну, друже мій. »

"Ти знаєш і мене за неї вбили, 

Та це було вже років майже сто.

Тоді померли ми, щоб ви нам жили.

А вас вбивають... Вас тепер за що?"

"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,

Як біло-біло в нас цвітуть сади.

І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш

... Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."

"А я ще ввечері узяв дівча за руку

Й тихенько так до серця притулив.

Тоді не знав, що Бог уже розлуку

Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.

В очах не страх, а злість до ворогів.

Большевики готовились до бою,

Я йшов на смерть... а жити так хотів."

"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.

Я вірменин, а теж Вкраїни - син.

Не мав у серці й крапельки облуди,

За те й убив мене проклятий поганин."

... Мені наснилось, що вони зустрілись.

Убитий в Крутах й бородач Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

« За Україну нас вбивають, брате мій.»

Оксана Максимишин-Корабель

29 січня 2014 року