Мільйони ексчиновника, відкати та фейкові бронежилети. Історія шахрайства на закупівлях Міноборони

Незбагненне для порядної людини бажання під час війни урвати щось для власної кишені, вкрасти, "відкусити". Натомість непоставлені бронежилети – це сотні втрачених або скалічених життів.

У своїй статті на Українській правді Соня Лукашова та Роман Романюк детально розповіли про оборудку із закупівлею турецьких бронежилетів на початку повномасштабного вторгнення РФ.

Про спробу кількох ділків поживитись на поставках для армії вперше стало відомо у серпні минулого року. Але тільки зараз вдалося дізнатися деталі тієї справи, встановити коло несподіваних фігурантів і простежити долю вилучених у ході обшуків мільйонів гривень.

Це – історія про контракт на 16 мільйонів доларів на купівлю бронежилетів у турків.

8 березня, у розпал боїв під Києвом, двоє громадян України прибули в Туреччину. Там вони вели перемовини про поставки бронежилетів для ЗСУ.

Ці чоловіки – підприємці Дмитро Буряк і Костянтин Кривопуст – не мали державних посад, але й не були звичайними волонтерами. Своїм співрозмовникам вони показували лист від міністра оборони України Олексія Резнікова, підписаний буквально за кілька днів до перемовин. Документ уповноважував їх представляти МОУ в закупівлях товарів для війська.

Як ідеться у матеріалах кримінальної справи, у Туреччині Буряк і Кривопуст зустрілися з керівництвом тамтешньої компанії FarmTR Gіda Tarіm і запропонували участь у державних контрактах.

Турки погодились, і вже 14 березня уклали з Міноборони договір на поставку 30 тисяч бронежилетів 4 класу захисту. Вартість контракту – 16,655 мільйона євро, або 542,755 мільйона гривень за тодішнім курсом НБУ.

Першого квітня на рахунок турків прийшло одразу 100% передоплати. Після цього до турецького постачальника знову прийшли "перемовники" Буряк і Кривопуст. За версією слідства, вони вимагали віддати їм частину грошей. І турки піддались на ці вимоги. Попри те, що тут напрошується слово "відкат", офіційно це був договір субпідряду. Українські підприємці нібито пообіцяли туркам поставити частину – тисячу броників – замість них.

Субпідрядником стала зареєстрована в офшорному Королівстві Бахрейн фірма Wallartis Solutions. Вона належить навпіл українцю Михайлу Андруховичу та громадянину Бахрейну. Слідство вважає, що Буряк і Кривопуст залучили Wallartis Solutions у свою схему, вмовивши на співпрацю її українського власника.

Компанія за лічені дні отримала від турків оплату за свій нібито субпідряд. Це 580 тисяч доларів (близько 19,67 мільйона гривень) – 3% від вартості контракту Міноборони. Але поставок обіцяних броників так і не здійснила.

Схоже, бронежилетів тоді Україна не отримала взагалі. Два місяці по тому Міністерство оборони поскаржилося в поліцію на невиконані поставки. Саме тоді й з'явилася кримінальна справа.

Усю цю історію слідство кваліфікувало лише як "шахрайство". Підозри, станом на січень, отримали три "обличчя" схеми: Буряк, Кривопуст і Андрухович. Суд дозволив арештувати двох останніх. Та всі троє наразі перебувають у розшуку і, ймовірно, знаходяться за кордоном.

Турецькі бізнесмени стали головними свідками слідства. У листопаді, за 7 місяців після підписання контракту, вони домовились із Міноборони, що повернуть державі усі 16,655 мільйона євро за контракт, а також пеню розміром 143,7 тисячі євро. Наразі цей процес тільки розпочато.

Чиновники ж у формальній фабулі справи взагалі не фігурують. Хоча низка обставин свідчать, що "шахраї", дуже ймовірно, були на зв'язку з Міноборони.

Дмитро Буряк – доволі відомий у Києві бізнесмен з російським корінням, він займається переважно забудовами. Буряк вилетів з країни 23 лютого, за день до повномасштабної війни.

Українець Костянтин Кривопуст – адвокат, який фігурує у низці юросіб як директор або засновник. Людина з таким ім'ям з 2012 року була під слідством у справі про фіктивне підприємництво і розкрадання коштів. Справу закрили у 2020-му – прокурор відмовився представляти обвинувачення.

Сумніви викликає і сам контракт Міноборони з турецькою FarmTR Gіda Tarіm. Публічні дані про цю компанію свідчать, що вона займається зовсім не військовою, а сільськогосподарською сферою.

Та ця історія стає дещо зрозумілішою завдяки одному з епізодів і прізвищу, яке в ньому фігурує.

Це – не колишній заступник міністра оборони, а зараз один із керівників спецекспортера зброї компанії "Прогрес" Олександр Миронюк.

В кінці літа 2022 року український медіапростір сколихнула новина про обшуки в чинного начальника департаменту держзакупівель МОУ Богдана Хмельницького. Чиновника підозрювали в тому, що він причетний до справи з бронежилетами.

Під час обшуку в нього гроші не вилучали. Їх вилучили під час обшуку в Олександра Миронюка, який до свого звільнення у 2021-му році якраз і курував департамент закупівель. І який, за дивним збігом обставин, також фігурує у справі про бронежилети.

У Миронюка знайшли 17 мільйонів 78 тисяч гривень, 400 тисяч 100 доларів та 100 тисяч 380 євро.

Два місяці по тому, 17 листопада, адвокатам Миронюка вдалося добитись ухвали Київського апеляційного суду щодо скасування арешту цих грошей. На думку судді, слідчі не надали достатньо доказів того, що гроші були об'єктом або результатом злочину. Крім того, в Єдиному реєстрі досудових розслідувань не було інформації про причетність Миронюка до справи чи повідомлення йому про підозру.

Натомість слідчі переконували, що "вважають встановленою" причетність Миронюка. У поліції переконані, що колишній заступник міністра не просто причетний, а міг бути серед організаторів злочинної схеми.

8 грудня 2022 року Печерський суд додатково зобов'язав поліцію невідкладно повернути Миронюку його мільйони, адже з них уже знятий арешт. Цікаво, що представники обвинувачення на це засідання взагалі не прийшли. Оприлюднили цю ухвалу тихо, під Новий рік, 27 грудня.

Після всього постає одне запитання: звідки у чиновника, який роками працював у державних компаніях та в уряді, взагалі такі гроші взялися?

Одразу після обшуків Миронюк надав суду "документ", що гроші з дивана були не його – він їх позичив. У нотаріально завіреній заяві, укладеній за тиждень після обшуків, йдеться, що у січні 2022 року всі вилучені гроші Миронюку позичила 86-річна жителька Харкова Елеонора Думіньш.

Повертаємося до того, з чого починали: як Міністерство оборони докотилося до цього всього? І все це під час війни!

Нагадаємо принагідно про скандал із закупівлею харчів для військових.