Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
  • Відвідувань: 4
  • Переглядів: 4

Мудрість, сила і багатство в солідаризмі, соціалізмі та лібералізмі – критерії ідентифікації (+аудіо)

Категорія:

Розуміння структури влади в державі дозволяє сформулювати критерії, за якими можемо точно визначити тип держави – солідарна республіка, соціалістична диктатура чи ліберальна диктатура.

170404vud.jpg

Солідаризм - ідеологія Вільної Української Держави
Солідаризм - ідеологія Вільної Української Держави

Аудіоверсія: Мудрість, сила і багатство в солідаризмі, соціалізмі та лібералізмі – критерії ідентифікації

Дві форми державного правління

У попередніх статтях ми з’ясували, що існує тільки дві форми державного правління – або республіка, або диктатура. Різниця між ними в тому, що за республіки органи управління формуються «знизу» (точніше, із-середини, силою і розумом самого народу), а за диктатури – насаджуються «згори» (із-зовні, насильством або маніпуляціями).

Три типи ідеології: одна права і дві ліві

Ідеологія правильного функціонування республіки називається солідаризмом. Шлях солідаризму – це правий шлях. Йдеться про  первинне розуміння слова «правий», яке означає «прямий», «той, що веде прямо до мети», сприяє швидкій еволюції людини і спільноти – див.: Праве і ліве – це зовсім не те, що ви думали. Тому солідаризм – це права (правдива, еволюційна) ідеологія.   

Ідеологіями руйнування республіки і перетворення її на диктатуру є соціалізм (етатизм, комунізм) і лібералізм (анархізм, лібертаріанство). Ці ідеології ведуть від правильної мети, тому вони називаються «лівими», тобто брехливими (англ. «lie» – брехня, обман, лжа, лажа) в первинному розумінні цього слова. Лівий шлях – це шлях манівців і збочень, на відміну від прямого правого шляху. Про те, як соціалізм і лібералізм руйнують республіку, – у статтях:

Постіндустріальна держава громад та її вороги

Постіндустріальний солідаризм – ідеологія творення цивілізації Міжмор’я

Чи існують критерії точного розпізнавання солідаризму, соціалізму та лібералізму? Так. Це критерії структури влади.

Що таке влада

У найширшому розумінні влада – це здатність впливати на події та явища. В такому широкому значенні говорять не тільки про відносини між людьми, а й про взаємодію людини з навколишнім світом (влада людини над природою) чи навіть природних явищ між собою.

Однак перш за все влада розглядається як соціальна категорія і стосується стосунків між людьми. В цьому контексті, влада – це згода людей виконувати накази. Тобто владу має той, кого слухаються. Хто не має влади, той не має можливості віддавати накази.

Яким чином здійснюється влада? Як відомо, є три головні інструменти влади: сила, багатство, мудрість.

Влада сили

Силові інструменти влади передбачають застосування примусу або погрози примусу. Влада здійснюється під гаслом: «Якщо не виконаєш наказ, то тобі буде погано». Це метод бича (батога, нагайки). Люди погоджуються виконувати накази того, хто може застосувати примус. Хто сильніший, той і лідер. Соціальний статус силовика точно визначається його місцем в організаційний ієрархії – званням, посадою, повноваженнями. Сила є найменш гнучким інструментом влади.

Влада багатства

Це «метод калача», тобто заохочення. Він значно гнучкіший і різнобічніший у порівнянні з «методом бича». При ньому влада здійснюється під гаслом «Якщо виконаєш наказ, то тобі буде добре». Це позитивний метод керування. Люди згідні виконувати накази того, хто їм за це платить. Хто багатший, той і лідер. Соціальний статус багатія визначається кількістю належного йому багатства – грошима, частками в акціонерних товариствах, нерухомістю.

Влада мудрості

Це вищий рівень влади. На відміну від «бича і калача», носії цієї влади спонукають людей діяти не під впливом зовнішніх стимулів, а згідно з їхнім внутрішнім бажанням. Влада мудрості здійснюється під гаслом «Я виконую наказ тому, що це моє переконання і бажання».

Влада мудрості – це влада особистого авторитету. Вона формується харизмою мудреця і довірою до нього, основаною на його знаннях, досвіді, відповідальності, талантах, доброму прикладі. Головним аргументом мудреця є його власне життя. Він вміє виявляти проблеми, ставити правильні цілі, виробляти природовідповідні стратегії і запроваджувати їх у життя. Він допомагає отримати те, чого не купиш за гроші – здоров’я, любов, удачу, щастя. Соціальний статус мудреця визначається кількістю людей і ресурсів, які добровільно збираються на його підтримку. Під ресурсами маються на увазі робота, гроші, соціальні зв’язки, матеріальні цінності, енергія любові.

Варни і влада

Існує очевидний зв’язок між типами влади і арійськими варнами. Як відомо, є три варни: брахмани (мудреці), кшатрії (воїни) і вайш’ї (господарі).

Функція брахманів – перебування у стані святості, творення нового, піднесення народу в Простір волі, цілісне управління заради спільного блага. Для цього брахмани застосовують владу мудрості. Виконання роботи відбувається за допомогою «економіки дарування» – народних пожертв  роботою, грошима, власністю.

Функція кшатріїв – знищення зла, покарання злочинців заради спільного блага. Для цього кшатрії застосовують насильство і примус.

Функція вайш’їв – тиражування сотвореного брахманами, особисте матеріальне збагачення, яке є частинкою спільного блага.

Легко побачити, що ці три варнові функції відповідають трьом еволюційним настановам: «Освячуйся! Озброюйся! Плодися!»

Влада в солідарній республіці

У солідарному (традиційному, арійському) суспільстві діє принцип «Один за всіх і всі за одного». Кожен якісно виконує свою функцію і сприяє іншим, щоб вони також якісно виконували свою функцію. Це передбачає взаємну допомогу і взаємну вимогливість.

В арійській республіці застосовуються всі три різновиди влади, але з різними пріоритетами. Арійська ієрархія влади виглядає так:

  1. Мудрість
  2. Сила
  3. Багатство

Домінуючою є влада мудрості, при якій соціальний статус людини визначається її актуальним авторитетом, а економіка працює на взаємних дарах, добровільних пожертвах, волонтерській участі. Заохочується різноманітність, творчість і самодисципліна.

Влада сили застосовується тільки щодо тих, хто намагається відкрито або приховано руйнувати солідарну спільноту.

Влада багатства реалізується в заохоченні виробництва, торгівлі і матеріального збагачення всіх бажаючих – але за умови, що все це не шкодить еволюції спільноти та її безпеці, тобто не суперечить двом вищим типам влади.   

Влада в соціалістичній диктатурі

Соціалізм (етатизм) – це завжди відверта або прихована диктатура. Суспільство не керує собою, натомість ним керує державна бюрократія шляхом відвертих репресій або прихованих маніпуляцій. Заохочується уніфікація і дисципліна, натомість різноманітність і творчість пригнічуються. Соціалістична піраміда влади виглядає так:

  1. Сила
  2. Багатство
  3. Мудрість

Колективне домінує над індивідуальним. Пригнічення творчості і різноманітності веде до застою і відставання.

Влада в ліберальній диктатурі

Лібералізм – це влада грошей. Все купується і продається, в тому числі державні посади, тіла і душі. Початковий вільний ринок і дикий капіталізм швидко вироджується в диктатуру монополій і олігархату. Ліберальна піраміда влади виглядає так:

  1. Багатство
  2. Сила
  3. Мудрість

Тобто відбувається повне перевертання природного порядку. Оскільки домінує принцип індивідуалізму, то суспільство втрачає цілісність. При цьому держава або руйнується, або відбувається зрощення олігархату з партійною бюрократією. Тоді повертаються репресії, застой і відставання.   

Реальна та ілюзорна виборність

Реальне формування органів влади через виборність відбувається тільки в республіках. Для уникнення маніпуляцій вибори відбувається тільки у спільнотах, в яких люди особисто знають один одного. Такі спільноти позначаються словом демоси, їхня чисельність – до 150 осіб (обмеження Данбарра). Лідери первинних демосів (ройові) об’єднуються в демоси вищого рівня і обирають у них своїх лідерів – сотників, полковників, кошових, гетьмана. Тому арійські республіки – це багаторівневий (багатоступеневий) парламентаризм.

У соціалістичній і ліберальній диктатурах застосовується ілюзія виборності. В першому випадку державні посади призначаються згори пануючою бюрократією, а в другому – купляються за гроші. Ілюзія забезпечується прямими (одноступеневими) виборами, за яких електорат обирає людей, з якими персонально не знайомий. Тому відбувається голосування не за реальні, а за віртуальні особистості, створені панівною верхівкою.

Ставлення до громадян

Республіка тримається на громадянах, тому розрізняє «громадян» і «підданих». Громадяни мають політичні права і обов’язки. Піддані не мають політичних обов’язків, отже не мають і політичних прав.

У соціалістичній і ліберальній диктатурах громадяни наділені ілюзорними політичними правами, тому все доросле населення записується в громадяни і наділяється неіснуючими виборчими правами. Для полегшення маніпуляцій до виборців записуються всі, у тому числі наркомани, алкоголіки, злочинці, розумово відсталі, психічно хворі.   

Ставлення до зброї

Республіка заохочує громадян володіти вогнепальною зброєю та іншими засобами особистого і колективного захисту. Кожен демос – це організована спільнота, спроможна до самозахисту – збройного, економічного, інформаційного.

У соціалістичній і ліберальній диктатурах панівна верхівка утримує монополію на застосування насильства, тому озброєння населення всіляко гальмується економічними і адміністративними засобами.  А все тому, що у диктатурах головною загрозою для панівної верхівки є власне населення. В ідеалі воно має бути повністю беззахисним.   

Ставлення до громадської самоорганізації

Республіка тримається на організованих громадах, тому всіляко заохочує громадянську самоорганізацію. Зокрема, всіляко підтримує і навіть  частково фінансує громадянські проекти. Наприклад, держава відшкодовує  50% вартості, якщо інші 50% фінансують громадяни власним коштом.  

Ліберальна і соціалістична диктатури не зацікавлені в громадянській самоорганізації, тому фінансують тільки власні проекти. Натомість для протидії самоорганізації населення створюють бюрократичні перепони.

Ставлення до мігрантів

Республіка зацікавлена в консолідації суспільства, тому зацікавлена у зростанні корінного населення, передусім шляхом збільшення народжуваності.

Диктатури не зацікавлені в консолідації суспільства, тому здійснюють заходи з розмивання його етнічної однорідності, зокрема заохочують прийняття мігрантів, а також мультикультуралізм і соціальні конфлікти. Диктатура – це завжди неоголошена війна з народом.  

Висновок

Розуміння структури влади в державі дозволяє точно визначити її характер:

а) це республіка чи диктатура; б) ця диктатура соціалістична, ліберальна чи гібридна (продукт зрощення бюрократії з олігархатом).

Головним критерієм типу держави є домінуючий тип влади – мудрість, сила чи багатство. Його видно по тому, що є головним чинником підняття по владній вертикалі – позитивні особисті якості (республіка), рішення бюрократичної верхівки (соціалістична диктатура) чи багатство (ліберальна диктатура).  

Додаткові критерії розрізнення республіки і диктатури

1. Виборча система: багатоступенева у республіці і одноступенева у диктатурах.

2. Ставлення до громадян: розділення на громадян і негромадян у республіці, відсутність розділення у диктатурах.

3. Ставлення до зброї: цілеспрямоване озброєння громадян у республіках, роззброєння населення у диктатурах.

4. Ставлення до самоорганізації: законодавча і фінансова підтримка самоорганізації у республіках, протидія самоорганізації у диктатурах.

5. Ставлення до мігрантів: заохочення народжуваності корінного населення у республіках, заохочення міграцій у диктатурах.


Зазвичай у державах має місце взаємодія і боротьба проявів солідаризму, соціалізму і лібералізму. Що більше солідаризму, то продуктивніший розвиток – культурний, науковий, технологічний, демографічний, економічний.

Rammstein - Ich will

Наші інтереси: 

Мати чіткі уявлення про державні устрої та ідеології. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Людина – втілена божественно-духовна сутність

Чи треба любити ворогів, або 5 проявів сили, що відрізняють людину від людиноподібної тварини – Нагірна проповідь

Стратегія палінгенезії полягає не в тому, щоб поборювати старий світ, а в тому, щоб використовувати його як ресурс для власного розвитку. Чеснота милосердя дозволяє вчитися у ворогів і...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Володимир Майборода.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Дуже хибно сприймати усю спільноту запорізьких козаків — запорожців — анархістами.

Хоча, запорожці часів Івашки Брюховецького (та й подібними отаманами (не Гетьманами)) і стали фактично анархістами.

Та від початку (на початку) запорожцями керували Діди, забезпечуючи дотримання Звичаю. А це, власне, і є влада мудрості.

Прихід (приведення) до влади Брюховецького стало одним із початків Руїни. Він нагло відсторонив Дідів (мудрих запорожців) від керування. Наслідки відомі — Руїна.

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Коментарі

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Якщо демократична форма правління - правління більшості не захищає прав меншини, чи існує форма правління, яка це робить?
Якщо Демократії захищають тільки сильних, чи існує форма правління, яка захищає і сильних і слабких?

Є різні форми правління, але, по суті, їх усього дві:
- Правління Бога: теократія;
- Правління людини: різні форми.

Людина не може знати, чи хоче Бог створити теократичну форму правління. це - рішення Бога. Бог створить цю форму, або не створить її, керуючись своїми задумами.
Тому дане вивчення форм правління не розглядатиме цю форму як можливий варіант.

Є різні форми правління людини. Найбільш поширені коротко можна визначити як:
Правління нікого: анархія.
Правління однієї людини: диктатура або монархія.
Правління небагатьох: олігархія.
Правління більшості: демократія.

Анархія є перехідна форма правління між двома іншими. анархію створюють ті, хто хоче знищити одну форму правління з тим, щоб замінити її на форму правління, бажану анархістами. Анархія теж не буде розглядатися як можливий варіант.

Зазвичай визнають, що навіть монархія або диктатура є олігархією, тобто правлінням пануючої меншості. У кожної монархії є своє вузьке коло радників, які дозволяють королю або диктатору правити до тих пір, поки образ правління угодний олігархії. Сумнівно, щоб коли-небудь в світі існувала справжня диктатура правління однієї людини, крім як в окремих випадках, наприклад, в племені або клані.

Так само йде справа і з демократією, так як зазвичай ця форма правління контролюється нагорі малою панівною олігархією. Люди в демократії обумовлені вірити, що вони є дійсною силою, яка приймає рішення в уряді; але, насправді, майже завжди існує вузьке коло нагорі, який приймає рішення для всіх.
Тому єдиною реальною формою правління протягом історії була олігархія - правління меншості!

Тому, якщо демократії насправді є олігархіями, де править меншість, чи існує форма правління, яка захищає в рівній мірі права і меншини, і більшості?

Є, вона називається республікою і визначається як:
Правління закону: республіка.
У республіканської форми правління влада грунтується на писаній Конституції, в якій повноваження уряду обмежені так, що народ зберігає максимальний обсяг влади сам. Крім обмеження повноважень уряду, вживаються заходи для
обмеження влади народу, щоб були обмежені права як більшості, так і
меншини.

(Ральф Епперсон: «Невидима рука. Введення у Погляд на Історію як на Змову». Гл. 3. Форми правління.)

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Ральф Епперсон не розрізняє терміни "диктатура" і "монархія". Це поняття з різних площин, подібно як "вага" і "температура".

Диктатура може бути одноособова (монархія, що значить "єдиновладдя") або колективна (олігархія).

Монархія може бути виборна (як у республіці Річ Посполита) або насильницька (диктаторська, як за сталінізму).

Виборна монархія може бути обмеженою конституцією - тоді це виборна конституційна монархія.

Щодо провідної ролі меншості, то вона очевидна, бо випливає з самої природи суспільства (5% + 95%). Але меншість може реалізувати свою волю тільки тоді, коли її підтримує значна частина більшості. Називати владу будь-якої меншості олігархією - це помилка.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Державні системи, основані на лібералізмі (анархізмі) нежиттєздатні і швидко розпадаються.

Тому лібералізм - це антидержавна ідеологія, спрямована на руйнування будь-яких держав - як республіканських, так і диктаторських (етатичних, соціалістичних).

Для руйнування республіканських держав використовується метод розхитування.

Спочатку просувається соціалізм під гаслами зміцнення держави, а коли система забюрократизувалася і закостеніла, запускається лібералізм під гаслами ослаблення держави.

Обидві ідеології - соціалізм і лібералізм - спрямовані на знищення народної республіки. Тому їх варто розглядати як два послідовні етапи єдиної технології руйнування народних держав.

Користь від лібералізму тільки в тому, що він ослаблює соціалістичну диктатуру, а тому мимоволі сприяє творенню солідарної республіки.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Ототожнення лібералізму та анархізму - глибоко хибне. Точніше, є хуцпою. Анархія - це спеціальне слово для позначення прямої військової демократії

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Володимир Майборода.
0
Ще не підтримано

Це серйозне звинувачення.

Миколо, чекаємо на Твою аргументацію!

Микола Стригунов сказав: "Ототожнення лібералізму та анархізму - глибоко хибне. Точніше, є хуцпою. Анархія - це спеціальне слово для позначення прямої військової демократії."

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Ія Подолянка.
0
Ще не підтримано

Важлива і потрібна стаття.Надіюсь,що найближчим часом буде виходити газета"Нова Європа"(якщо не помиляюсь)ів ній будуть друкуватись всі необхідні статті

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Варто додати ще два критерії:

1) ставлення до дітей і молоді,

2) ставлення до природи.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

В чому проблема? Додайте!

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Майя Українська.
0
Ще не підтримано

У книзі не літери, а знаки. Як їх правильно читати? Це шлях еволюції суспільства? Дякую.

Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Слід зауважити, що мудрість - це значна частина сили духа. Тобто, Сили взагалі. Може, в цій статті під словом "сила" розуміється насильство, а під словом "мудрість" - усвідомленість?

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Володимир Майборода.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Дуже хибно сприймати усю спільноту запорізьких козаків — запорожців — анархістами.

Хоча, запорожці часів Івашки Брюховецького (та й подібними отаманами (не Гетьманами)) і стали фактично анархістами.

Та від початку (на початку) запорожцями керували Діди, забезпечуючи дотримання Звичаю. А це, власне, і є влада мудрості.

Прихід (приведення) до влади Брюховецького стало одним із початків Руїни. Він нагло відсторонив Дідів (мудрих запорожців) від керування. Наслідки відомі — Руїна.

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

В цій статті вельмишановний добродій Ігор Каганець не розглядає проміжні варіанти. І, стверджує про їх відсутність. Ймовірно, що несвідомо. Бо, між диктатурою (як варіант - самодержавством), та повною демократією, вони є. Розгляньмо їх. Ці варіанти звуться конституційною монархією (синонім - гетьманат) та авторитаризмом. Слово "авторитаризм" має дуже багато синонімів. Через величезну розповсюдженість цього явища. Ось ці синоніми: лідерство, фюрерство, вождизм, отаманство, каудилізм. При цьому слід враховувати середній рівень буття спільнот, які створюють конкретну політично-правову систему. Врахування цього ще додає багато варіантів. Ймовірно, що в одній невеликій статті цілком доцільно відкинути докладний опис цих варіантів. Цей прийом зветься редукціонизмом. В ряді випадків він є цілком виправданим. Але ж, в цій статті слід було зазначити їх наявність! Наприклад, при зниженні рівня буття спільноти анархістів, ними відкидаються правові звичаї. Звісно, зі своїма носіями. У випадку ВЗН це були Діди під час панування І. Брюховецького. При бутті спільноти анархістів найвищого щаблю рівня боротьби виникає цікаве явище. А, саме, розвинена правова анархістська система. Така, як в Швейцарії. Слід звернути увагу на те, який розвиток в неї був в XIV-XIX століттях. Коли рівень буття швейцарців був набагато нижчим. Слова розбійники та вбивці цілком вірно характеризують швейцарців у XIV сторіччі. А, ось грабіжництво в них було менше розповсюджене, аніж в подібних анархістських спільнотах ВЗН та Венеційській республіці. Але, серед житєвих цінностей швісів була прибічність технологіям. Наразі, в Швейцарії ми бачимо високі фінансові та військові технології. Андоронний колайдер та головний офіс ООН також знаходяться в Швейцарії. А, через значущу частку соціального паразитування, ВЗН та Венеційськійська республіка зникли.

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Тобто, гетьманат - це різновид конституційної монархії. Він є проміжним варіантом між самодержавством (диктатурою) та самоврядуванням (анархією, або ж, республікою). Іншим проміжним варіантом є отаманство. Як у ВЗН. Або, як каудилізм. Так, Ф. Франко, каудильо Іспанії - це проміжний, авторитарний варіант між самодержавством та самоврядуванням. Як відомо, Ф. Франко передав владу в Іспанії конституційному монарху. Цікавою є конституційна монархія в Об'єднаному Королівстві. Вона цікава відсутністю конституції. Її там заміняють правові звичаї, конституційні акти та здоровий глузд Віндзорів. Досить таки успішно заміняють, як на мене. Проявом здорового глузду Віндзорів є те, що вони свідомо уникають насильства. Тобто, свідомо використовують лише свій вплив, та уникають владарювання. Як то кажуть, царствують, а не владарюють.

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Також, в цій статті, за умовчанням, величезна кількість проявів сили зводиться (та підміняється ним) лише до одного, найгіршого. А, саме, до насильства. Тоді, як існують такі прояви сили: сила волі, сила духа, сила правди. Синонімом до сили правди є мудрість. Тобто, в цій статті використовуєть синонім сили правди - мудрість. І, вона припоставляється силі взагалі. Це - хибно. А, силою там зветься найгірший прояв сили - насильство.
Цікаво розглянути силу духа. Вона містить в собі багато інших проявів сили. А, саме, силу правди, силу волі та Ра - найбільшу з відомих сил.

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано
Микола Стригунов wrote: Також, в цій статті, за умовчанням, величезна кількість проявів сили зводиться (та підміняється ним) лише до одного, найгіршого. А, саме, до насильства. Тоді, як існують такі прояви сили: сила волі, сила духа, сила правди

Яка сила вийшла з Ісуса?

Ісус, вмить почувши, що з Нього вийшла сила, обернувся до народу і спитав: Хто доторкнувся до моєї одежі?

43. КРОВОТОЧИВА ЖІНКА. «ДЕРЗАЙ, ДОЧКО! ВІРА ТВОЯ ЗЦІЛИЛА ТЕБЕ»

Мудрість — сила чудодійна.

І багато з тих, що Його слухали, дивувалися, кажучи: Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?

63. ІСУС У НАЗАРЕТІ

"Сила Господня" — як повнота Сили.

і сила Господня була на Ньому, щоб оздоровляти.

38. ОЗДОРОВЛЕННЯ РОЗСЛАБЛЕНОГО В КАПЕРНАУМІ

А був якраз на їхньому зібранні чоловік з нечистим духом, що закричав, кажучи: Що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси нас погубити! Ісус погрозив йому: Мовчи, вийди з нього! Нечистий дух стряс ним, кинувши ним об землю перед усіма, скрикнув сильним голосом і вийшов геть із нього, нічого не зробивши йому злого. Здивувалися всі й один одного питали: Що це за мова, що Він з владою й силою велить нечистим духам, і ті слухаються Його й виходять! І вмить чутка про Нього розійшлася по всіх усюдах, по всій країні Галілейській.

34. ЧОЛОВІК З НЕЧИСТИМ ДУХОМ

Чому в "Добрій новині" говориться про "силу людей" і "силу фарисеїв"? Бо сила формується і кількістю — чим більша кількість однодумців, тим сильніша думка, якою формується повнота від кожної часточки, формується егрегор.

Ісус Хрестос використав лише єдине позначення — "сила". Сили — як повноти всього.

Царство Боже здобувається силою; і ті, що застосовують силу, схоплюють його.

71. «ЦАРСТВО БОЖЕ ЗДОБУВАЄТЬСЯ СИЛОЮ»

Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією силою твоєю і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь. 

122. НАЙБІЛЬША ЗАПОВІДЬ

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Ще доповнення. Лібералізм - це ідеологія людей третьої квадри з буттям рівня страждань. А, оборудки - це життєва цінность людей третьої квадри, також, з буттям рівня страждань. При переході до буття рівня боротьби, лібералізм міняється на анархізм. При переході до рівня волі - на прибічність до універсалізму. Також, при переході буття до рівня боротьби, життєвою цінністю третьої квадри стають технології. При бутті рівня волі - магія.

Якщо прагнеш чуда - створюй його!