Так, завтра, 17 червня 2005 року Михайлові Гориню виповниться 75 років. Урочистий вечір з цієї нагоди відбудеться в Київському міському будинку вчителя
Учитель, директор школи в 1955-61 рр., організатор першої в СРСР експериментальної науково-практичної лабораторії психології і фізіології праці, чільний діяч українського шістдесятництва і організатор самвидаву, в’язень політичних таборів Мордовії та Володимирської тюрми в 1965-71 роках, правозахисник, член Української Гельсінської Групи, видавець її Інформаційного бюлетеня, в’язень “табору смерті” Кучино на Уралі в 1981-87 роках.
Він разом із В. Чорноволом відновив 1987 року “Український вісник”, Українську Гельсінську Групу, співавтор Декларації принципів Української Гельсінської Спілки 1988 року – першої в Україні політичної організації, яка взяла курс на незалежність, з 1989 – керівник оргкомітету і голова секретаріату Народного Руху України, керівник його Політради, співголова НРУ.
Народний депутат І скликання (1990-94), голова Української Республіканської партії в 1992-95 роках, член Центрального Проводу Республіканської Християнської партії (з 1997), з 19 травня 2000 року – голова Української Всесвітньої Координаційної Ради.
2000 року нагороджений орденом Ярослава Мудрого.
Михайло Горинь був ініціатором й організатором найбільших акцій національного масштабу, кожна з яких ставала кроком до незалежності, до консолідації української нації: перепоховання в Києві Василя Стуса, Олекси Тихого та Юрія Литвина 19 листопада 1989 року, Ланцюг єднання між Києвом і Львовом 21 січня 1990 року, Свято козацької слави (Запоріжжя, літо 1990), Конгрес національних меншин (Одеса, листопад 1991), “Дитяча дипломатія” – поїздки дітей зі Східної України в Західну і навпаки на Різдво і Великдень, 50-річчя Української Повстанської армії (14 жовтня 1992), Ліга партій країн Балто-Чорноморського регіону – “Міжмор’я” (літо 1994), 50-річчя Української Головної Визвольної Ради (літо 1994), Конференція східної і західної діаспори (травень 2000 року), численні рейди у країни, де живуть українці (2000 – 2005).
Це тільки дещо з того, що за свій вік переробив Михайло Горинь. Не мав лише часу пошанувати самого себе. Пошануймо ж ми його! Бо він увесь – для людей, для України.
Урочистий вечір з нагоди 75-річчя видатного громадського й політичного діяча Михайла Гориня відбудеться 17 червня 2005 року, в п’ятницю, в Київському міському будинку вчителя (Центральна Рада), вул.Володимирська, 57.
Початок вечора о 17.30.
Привітання ювіляр приймає у Малій вітальні (к. 206) до початку вечора, з 17.00 до 17.30.
Вечір вестимуть Євген Сверстюк та Василь Овсієнко.
Громадський оргкомітет: (044) 285-12-11, 287-22-41.
Технологія здійснення палінгенезії зводиться до того, щоб максимально глибоко засвоїти сенс євангельського послання і зробити його ядром своєї свідомості. Для цього треба сформувати словник Сенсара,...
Михайлові Гориню – 75
Світ:
Він разом із В. Чорноволом відновив 1987 року “Український вісник”, Українську Гельсінську Групу, співавтор Декларації принципів Української Гельсінської Спілки 1988 року – першої в Україні політичної організації, яка взяла курс на незалежність, з 1989 – керівник оргкомітету і голова секретаріату Народного Руху України, керівник його Політради, співголова НРУ.
Народний депутат І скликання (1990-94), голова Української Республіканської партії в 1992-95 роках, член Центрального Проводу Республіканської Християнської партії (з 1997), з 19 травня 2000 року – голова Української Всесвітньої Координаційної Ради.
2000 року нагороджений орденом Ярослава Мудрого.
Михайло Горинь був ініціатором й організатором найбільших акцій національного масштабу, кожна з яких ставала кроком до незалежності, до консолідації української нації: перепоховання в Києві Василя Стуса, Олекси Тихого та Юрія Литвина 19 листопада 1989 року, Ланцюг єднання між Києвом і Львовом 21 січня 1990 року, Свято козацької слави (Запоріжжя, літо 1990), Конгрес національних меншин (Одеса, листопад 1991), “Дитяча дипломатія” – поїздки дітей зі Східної України в Західну і навпаки на Різдво і Великдень, 50-річчя Української Повстанської армії (14 жовтня 1992), Ліга партій країн Балто-Чорноморського регіону – “Міжмор’я” (літо 1994), 50-річчя Української Головної Визвольної Ради (літо 1994), Конференція східної і західної діаспори (травень 2000 року), численні рейди у країни, де живуть українці (2000 – 2005).
Це тільки дещо з того, що за свій вік переробив Михайло Горинь. Не мав лише часу пошанувати самого себе. Пошануймо ж ми його! Бо він увесь – для людей, для України.
Урочистий вечір з нагоди 75-річчя видатного громадського й політичного діяча Михайла Гориня відбудеться 17 червня 2005 року, в п’ятницю, в Київському міському будинку вчителя (Центральна Рада), вул.Володимирська, 57.
Початок вечора о 17.30.
Привітання ювіляр приймає у Малій вітальні (к. 206) до початку вечора, з 17.00 до 17.30.
Вечір вестимуть Євген Сверстюк та Василь Овсієнко.
Громадський оргкомітет: (044) 285-12-11, 287-22-41.
E-mail: [email protected]
[email protected].
Біографічна довідка
----------------------------------------------------
В тему:
Українська Всесвітня Координаційна Рада: світове українство напередодні Форуму
Східна діаспора потребує допомоги України
Делегація УВКР на Сахаліні
Зверніть увагу
Апгрейд свідомості: Читайте про ельфів, оновлюйтесь і вірте в Добре Знання, що приносить щастя!