Нам потрібна своя, українська «друга поправка» до Конституції – Георгій Учайкін (УАВЗ)

Понад мільйон легальних українських власників зброї демонструють найвищій рівень правової освіти протягом вже багатьох років. Всім тим, хто захоче після ухвалення Закону «Про цивільну зброю і боєприпаси» придбати собі зброю, доведеться пройти серйозну процедуру навчання та іспитів. Після таких курсів рівень правової культури в них буде більш ніж достатній.

Не варто демонізувати зброю – це звичайний засіб самозахисту, яким треба навчитися користуватися безпечно для себе та оточуючих. Головне, щоб цей інструмент був поруч в потрібний час, бо інакше доведеться розраховувати на час реагування працівників міліції, що, як підказує досвід, завжди закінчується погано.

Багато років українцям розповідали байки про те, що зброя має бути тільки у «професіоналів» – армії, міліції, СБУ тощо. Ну і де зараз ці «професіонали», я вас питаю? Армію розкрадали 23 роки, а тепер її в аварійному режимі відновлюють громадяни за власний кошт, та ще й надсилаючи своїх братів та синів в те пекло, яке керівництво країни сором'язливо називає АТО.

Міліція, штат якої сягнув 330 тис. особового складу та який коштував нам десятків мільярдів гривень щороку, фактично, зрадила свій народ. Саме міліція не чинила опір сепаратистам та віддавала без вагань їм ключі від своїх зброярських кімнат, тим самим забезпечуючи їх первинне озброєння. Мусимо визнати, ці так звані «професіонали» себе зганьбили.

До речі, на мою думку, нам не потрібна в подальшому така кількість міліціянтів, 100 тис. вистачить з головою. Саме тому ми закликаємо МВС, яке фактично є головним антизброярським лобістом, не заважати нашим законодавчим ініціативам. Вже всім слід зрозуміти, що захищати себе та своїх близьких людина повинна самостійно, як це належить робити вільній людині.

А що робити з тими, хто, отримавши дозвіл на володіння зброєю, порушуватиме закон?

Як що? Карати! Повірте, засоби масової інформації допоможуть висвітлити такі випадки. Декілька таких випадків, і всім стане зрозуміла невідворотність покарання за злочини зі зброєю. Безумовно такі випадки іноді будуть траплятися, але загальний ефект від володіння громадянами зброєю буде вражаючим - злочинці, ким би вони не були, мають зрозуміти, що отримають відсіч від будь-якого громадянина, а не тільки від міліціянта із табельною зброєю. Саме це позитивно вплине на рівень внутрішньої та зовнішньої безпеки.

Складається враження, що міліція боїться того, що люди отримають короткоствол у законний обіг…

Звісно вони бояться! Законний обіг зброї і, зокрема, короткостволу, призведе до двох неприємних для міліції наслідків: по-перше, позбавить монопольного права на надання озброєних охоронних послуг, що призведе до конкуренції у цій сфері і, відповідно, позбавить монополістів надприбутків; по-друге, закриє корупційні схеми із отримання громадянами дозволів на зброю. Із прийняттям та введенням в дію закону, кожен громадянин зможе звернутися до суду у випадку незаконної протидії міліції у його праві отримати зброю.

Сьогодні міліція каже, що суспільство не готове, а насправді мова йде про гроші і про контроль. Рейдерство і «боротьба» з ним, збройні пограбування, незаконні дії міліціянтів та злочини на кшталт Врадіївки, - всього цього можна буде позбутися.

Ми також передбачили в перехідних положеннях до Закону внесення змін у статтю 36 Кримінального Кодексу України. Треба позбутися ганебної практики, коли людей, що захищаються зі зброєю, засуджують за перевищення меж самозахисту. Це дикунство. Ми повинні мати право захищати себе та оточуючих не розраховуючи на час реагування міліції.

Раніше стосунки Асоціації власників зброї з МВС були, скажімо так, більш ввічливі. Що сталось, що у вашій позиції відбулись такі кардинальні зміни щодо відношення МВС до питання озброєння громадян?

Якщо раніше ми мали з МВС ввічливі стосунки у форматі «ми знали про них, вони знали про нас, і все», то після ганебних дій міліціянтів на територіях, де спалахнув сепаратизм, жодних сентиментів до представників МВС не лишилось. У нас війна, а міліція віддає зброю сепаратистам! Міліціянти більше не мають права розповідати нам про «низький рівень правової культури», вони позбавлені права це казати, бо дискредитували себе і втратили контроль над обігом зброї. Вони не можуть нас захистити, ні у Львові, ні у Харкові, ні у Бердянську! Вони нам нічого не можуть гарантувати! Ви маєте розуміти, що гранатомет «Муха» завдовжки 705 мм, в багажнику авто їх може бути 50 штук, а шанс того, що міліція попередить їх ввезення в наші міста надзвичайно низький. Про пістолети та автомати годі й казати. Терміново треба робити блокпости навколо Києва, кожне авто має перевірятися.

Хочу наголосити та привернути увагу, - люди, які їдуть добровольцями в зону АТО, не просто захищають нашу незалежність, вони дають нам можливість та час підготуватись до подальшої навали, якої не оминути, чи то у вигляді терактів, чи то зростання рівня злочинності, чи то агресії Московії.

Тобто, українцям потрібно не заспокоюватися і не розслаблюватися? Чи не здається вам, що відносно права українців на зброю, ми дійшли тієї межі, коли або зараз, або вже ніколи?

Не просто здається, я впевнений. Нам потрібна своя, українська «друга поправка» до Конституції: «Кожен громадянин України має право на вільне володіння вогнепальною зброєю для захисту свого життя і здоров'я, житла та власності, життя і здоров'я інших людей, конституційних прав і свобод у разі узурпації влади, посягань на конституційний лад, суверенітет та територіальну цілісність України».

… Головна розбіжність позицій «за» і «проти» озброєння українців в тому, чи достатньо подорослішало наше громадянське суспільство для того, щоб мати зброю. МВС вважає, що ні, власники зброї заперечують – готове.

Ця розбіжність знову приводить нас до питання законодавства. Відсутність нормального закону, що регулював би обіг зброї в Україні, як можна легко здогадатись, породжує незаконний її обіг. Тим часом, розвиток легальної зброярської галузі може стати одним із шляхів наповнення бюджету і створення нових робочих місць. І тут владі варто замислитись над таким питанням: якщо законний обіг зброї буде не тільки регульований, а й приноситиме чималий внесок до бюджету України, чи не буде це вигідніше та корисніше для України? Так, навряд чи обійдеться без ексцесів, але ж жодне нове починання без них не обходиться. В даному випадку, хочеться вірити, що кількість позитивних моментів відчутно переважить негативні.