- Відвідувань: 40
- Переглядів: 42
Настанови від матері Шахерезади
Світ:
Спецтема:
Зміст
Коли Шахерезаді минуло 14 років і вона зрозуміла, що стала дівчиною, покликала її мама в покої, де не було чужих вух, і сказала їй такі слова:
"- Аллах великий і милосердний і хай допоможе він тобі усвідомити раз і назавжди 4 правила, які повинна дотримуватися жінка, якщо хоче насолодитися щастям дружини і благополуччям".
Правило Перше
- Правило Перше, дочко моя:
Грай за тими правилами, що тобі пропонує чоловік. Інакше він увійде в гнів і обрушить він на тебе силу свою. Пам'ятай, коли на тебе насувається жорстка, немов безжалісний ніж, сила, стань м'якіше масла, щоб не заподіяв він тобі ніякої шкоди. М'якому тверде зашкодити не може. Коли чоловік пропонує тобі свою гру, запропонуй йому свою гру так, щоб він повірив, що це його гра.
- Що ти запам'ятала, дівчинко моя?
- Приймати ту гру, яку мені пропонує чоловік і бути м'якою в цій грі настільки, щоб самій почати з ним свою гру.
Правило Друге
- Розумничко моя ). Тепер запам'ятай - Правило Друге:
Завжди надихай чоловіка на продовження гри. Пам'ятай, поки гра триває, він потребуватиме тебе і вважатиме, що любить тебе.
- Розкажи, як ти зрозуміла це правило?"
- Я зрозуміла мамо, що поки я граю з чоловіком, я йому цікава, а він буде мене любити.
- Воістину Аллах над тобою, дочко моя. Твоя мудрість робить мене спокійною за твою долю".
Правило Третє
- Тепер Третє Правило, яке тобі треба запам'ятати:
Яким би жорстоким і гнівним не прийшов до тебе твій чоловік, світи йому так, щоб він під променями сонечка в твоєму серці розтанув і розслабився, як лев після рясної їжі.
- Чоловіки шукають опору, щоб відчути себе сильніше. Не дай своєму чоловікові побачити в тобі силу, інакше в нього помутніє розум і він вважатиме, що ти чоловік. І тоді буде бій. Сонце в твоєму серці і м'якість твоєї душі швидше переможуть твого лева, ніж всі армії, з якими він готовий битися.
Що ти зрозуміла, про моя мудра дівчинка? "
- Я зрозуміла, що коли чоловік приходить до мене, треба любити його всім серцем і приймати його настрій, щоб в серці його повернувся спокій і розум його заспокоївся.
- До чого ж ти розумна, Шахерезада. Хай буде з тобою милість Аллаха", - сказала мати Шахерезади і продовжила.
Правило Четверте
- Тепер Четверте Правило, дівчинка моя:
Коли твій чоловік збереться йти у своїх справах - відпускай його з такою вірою в себе, що відпускаєш його в сусідню кімнату. Ніколи не тремти за те, що він знайде краще за тебе. Пам'ятай: уміючих грати з чоловіками на світі так мало, що перерахувати їх вистачить пальців однієї руки.
- Жінки не вірять у себе, тому що вважають, що чоловіків цікавить тільки жіноче тіло, яке лише старіє і покривається складками да зморшками. А кожна молодиця здатна своїм тілом отримати її чоловіка.
Коли ти відпускаєш чоловіка, впевнена в собі і загадкова, то цілий день, поки він у справах, він задає собі питання: "Що ще я про неї не знаю? Чому вона така впевнена? Я повинен її зрозуміти і розгадати!"
Отже, як ти розумієш Четверте Правило, Шахерезадо?
- Я відпускаю свого чоловіка на звершення його справ, вірячи в себе так, що змушую його бігти до мене і розгадувати мою таємницю.
- О, тепер я впевнена донечко, що ніщо в світі не може тобі зашкодити. Аллах береже тебе!"
(з мережі)
.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Це необхідно тому, що людина має навчитися чимсь жертвувати! Людина - не Бог, вона завжди в чомусь обмежена:
- у часі;
- в варіантах дій;
- в можливостях;
- в фінансах;
- в матеріальних ресурсах;
- тощо.
Отже, завжди доводиться обрати якийсь один варіант з багатьох можливостей. До речі, про це саме говорить, наприклад, піраміда Універсуму:
_____1_____
___2___2___
_3___3___3_
Вона символізує, що минуле у нас одне (1), в сьогоденні, в кожен конкретний момент буття ми обираємо один з двох можливих варіантів дій (2х2), а майбутнє є поліваріантним, бо там можливостей значно більше (3х3х3). Отже, це все про проблему вибору!
Річ в іншому. Мамине життя - це мамине життя, а не моє. Бог наділив її своїми талантами, у неї були свої життєві пріоритети, свої ситуації вибору. Станом на першу половину 60-х років ситуація склалася так, що вона мала вибрати: писати вірші (саме писати, бо мама ніколи не згадувала про бодай одненьку публікацію) - чи піклуватися про сім'ю й ростити сина. Очевидно, вона обрала те, до чого була більш схильна. Я не дарма підкреслив, що мамині вірші ніде не публікувались. Вона навіть в жоден літгурток чи літстудію не ходила! Це означає, що вірші її були, найшвидше, слабенькими. Любительськими. Ну що ж, вона самовиразилася в сім'ї, у вихованні сина...
У мене ж був літературний хист, я про це знав з дитинства. Недарма ж твердо вирішив стати прозаїком-фантастом десь в 11-12 років. Були й інші мрії - але слабші. Від них я, до речі, відверто відмовився так само, як і мама відмовилась. Я не став льотчиком, наприклад. Або ж припинив займатися в авіамодельному гуртку. Закинув філателію - бо збирання комеморативних марок було для мене, швидше, засобом розширення кругозору. Перестав навіть малювати картини на каменях - а я ж з цими малюнками навіть брав участь у виставках на рівні Києва!..
Всі ці захоплення я зрештою здав. Тільки літературу не хотів здавати нізащо!!! Бо починаючи з 5-річного віку, збирав чутки, плітки й оповідки про Куренівську трагедію. Бо вже у 1986 році у мене в голові склався план абсолютно антирадянського роману, який я, тим не менш, просто не міг не написати! Якби я не написав той роман, а потім не випустив на позичені величезні гроші, які не було чим віддавати, оцю книжечку: 
- то був би просто свинею непотрібною!!! Зате тепер можу спокійно дивитись в очі своїм читачам...
Природно, ні мама, ані тато про це навіть не здогадувались. Через розстріляного в 1938 році діда Івана Федоровича мене загалом ростили в страху перед радянською владою й "органами". Я бачив, як цей страх пригнічував моїх батьків. Але знов-таки, то був їхній вибір! Я ж не збирався тремтіти все життя, як вони. Просто перш ніж діяти, хотів закінчити школу й дістати вищу освіту. КПІ закінчив у 1986 році - а тут і чергова радянська техногенна катастрофа сталася! Отже, можна було переходити до мого доленосного роману...
Батьки цього не мусили знати, бо ще був радянський час. Та вони б від переляку збожеволіли, коли б дізналися, над яким романом я працюю... Тому вони бачили те, що й інші: газетні публікації з 1989 року, журнальні - з 1991 року. Все це було дуже мило, ясна річ, але все це не більше, ніж просто милі серцю маленькі успіхи. Тому мама і просила мене відмовитись від них заради кар'єри вченого. Й лише коли їй в руки потрапила моя книга, над якою не тільки жінки - здорові чоловіки ночами плакали, бо не могли спати, прочитавши її... От тоді вона тільки зрозуміла, що я вчинив вірно, не відмовившись від літературних вправ.
Отже, навчитися робити вибір у житті потрібно. І я дуже вдячний мамі за багаторічний спротив. За те, що вона змусила мене переступити навіть через себе... Просто не потрібно нав'язувати свої пріоритети іншим - це перший урок. Самій же людині треба навчитися вірно розставляти у житті свої власні пріоритети, а також навчитися жертвувати другорядним в ім'я визначального, доленосного - це другий урок.
P.S. Перепрошую за те, що "Остапа понесло" і вийшло "многабукафф" - просто я багато чого пережив через цей роман... Зачепили Ви мене за живе, пані Олена...
Коментарі
Як ви думаєте, шановні соколійці, з якою метою я розмістив цю публікацію на НО?
;)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
"мелюзговий тиранчик" під східним "соусом"..
Вірю в те, що розумію.
Даруй, друже, але я Тебе не зрозумів.....
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Хайре Арсене..Я мав на увазі виховання жінки воїна,як описує у своїх книгах Карлос Кастанеда..Там є таке поняття як "дріб'язково-мелюзговий тиранчик"..Суть у тому,що взаємодія із "тиранчиком" заточує Дух Воїна(Гравця) у реальних умовах,а не через балаканину чи читання текстів..
Вірю в те, що розумію.
Це той "тиранчик", що "тюремник"? Чи "взаємодія з тиранчиком" це є ні що інше, як "осідлати внутрішнього дракона"?
Але, це трохи "не втему", друже. Тут іде мова про інше - про мудрі материнські настанови "як осідлати", на прикладі яскравої притчі-легенді :). Ну, та то таке ;)...
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Ні друже..У Кастанеди під "тиранчиком" розуміється конкретна жива особа..Це деспот і тиран,чи рабовласник чи просто дурний фізично сильний наглядач,чи ревнивий забіяка чоловік..будь хто той,хто має над іншим владу із вирішенням питань у діапазоні життя і смерті чи долі..Ось в таких умовах жінка-воїн повинна вижити і додати до свого духу розвиток ..а з часом добитися свого,за рахунок сили,яку отримає від правильної Гри із тим тиранчиком..
Вірю в те, що розумію.
Напевно, дана публікація спонукатиме дівчат замислитися над тим, як правильно будувати стосунки із чоловіками. Від мудрості жінки залежить, як вони розвиватимуться. Українська мудрість стверджує, що три кутки в хаті тримаються на жінці, а один на чоловікові.
Лілія
Це Ти нам скажи, Арсене, чому!
Я дуже радий, Олено, що Ти першою із жінок НО-ТГ відгукнулася! ))
А своє "чому?" я обіцяю розкрити після перегляду цих настанов активними Жінками НО-ТГ. ;)
Відгадування загадок - це також гарна гра )
Висловлюйтесь, усі охочі до "гри заради навчання"!
П.С. Я вірю в вас, наші дорогі Жінки!!! ) Олено, Зоріно, Маріє, Оксано, Майє, Ганно, Зірко, і усіх кого не назвав! :)
П.П.С. (Хочу більше різноманіття смайликів.).
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Дякую, Арсене! Навчання, натхнення, настанови Твої..."О, тепер я впевнена донечко, що ніщо в світі не може тобі зашкодити.
1. Грай за тими правилами, що тобі пропонує чоловік.
2. Завжди надихай чоловіка на продовження гри.
3. Сонце в твоєму серці і м'якість твоєї душі швидше переможуть твого лева, ніж всі армії
4. Ніколи не тремти за те, що він знайде краще за тебе. - ... Я відпускаю чоловіка на звершення його справ, вірячи в себе."
Переглядаючи ПБК (2006 р) з"явилося бажання перечитати Добру Новину: Віра, що пересуває гори (120) , Найбільша заповідь (125, 149, 175, 180)... Добре, коли Чоловік Голова! А навіщо нам колобок?...
Ц 19 ...Натиск - відсіч - піт - радість! Вершина! Досягаю!
ЕС: Основа образу Творця -
Вишній Дух,
Світла Душа,
Плоть міцна.
Живим Словом Формуємо!
Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!
Я не жінка, тим не менш, дозволю собі висловитися )))
Я так думаю, що Ви, пане Арсене, розмістили цю публікацію з тією ж метою, з якою чоловіки читають "жіночі" журнали, а я підписався на одну "жіночу" розсилку Subscribe.RU.
Біда в тому, що підходи до одних і тих самих речей у чоловіка й жінки дуже різняться. Оскільки не всі сучасні дівчата й жінки такі ж розумні, як Шахерезада і її матір, то нині чоловікам доводиться вивчати мистецтво "перекладу з жіночої мови":
Якщо серйозно, то це дуже допомагає гармонізувати стосунки в сім'ї.
Є і другий нюанс: зараз дівчата дуже активно навчаються маніпулювати чоловіками. Елементи маніпуляції закладені також в порадах матері Шахерехади:
Маніпуляцією почала, маніпуляцією завершила. Геніально!
Отже, дуже важливим стає вчасне розпізнавання маніпуляції тобою з боку дівчини чи жінки. Якщо вона маніпулює так, що результат йде на користь вам обом - ну, тоді з цим ще можна погодитись. Але якщо вона маніпулює на користь лише собі, а чоловікові на збиток - отут треба як мінімум замислитись. А як максимум - не повестися на маніпуляцію. А також, у разі потреби, підшукати гідну відповідь. Можливо, навіть асиметричну. Простіше кажучи, так дати їй буком по ніжних пальчиках, щоб вона назавжди забула, як маніпулювати тобою тобі ж на збиток.
Є хороша комерційна ідея. Всі ми виграли б від того, якби більшість людей вміли інакше дивитися на на такі речі. Чомусь пропоновану модель стосунків прийнято розглядати як маніпуляцію. Методи, які сприяють гармонійним стосункам можна лише вітати.
Люди змалку повинні навчатись як вміти привернути до себе увагу, знайомитись, будувати і розвивати стосунки. Таке вміння допоможе побудувати не лише міцну велику родину, а й стати успішним в своїй діяльності, мати хороших друзів, надійних артнерів, міцну квітучу державу. Поки тут існує прогалина а заодно і вільний простір для діяльності. Той, хто на високому рівні цікавиться цими питаннями, легко може відкривати власну школу.
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.
Святославе! Ви неуважно прочитали мій камент. Повторюю спеціально для Вас:
Це - розсудочна оцінка, вона в даному випадку відіграє ключову роль. Чоловіки завжди мислять більш тверезо й логічно, тож за розсудочні оцінки в людській парі відповідає саме чоловік. Завжди треба тверезо оцінювати, навіщо жінка намагається зманіпулювати чоловіком, яку мету ставить перед собою. Якщо це піде на користь їхньому союзу - будь ласка! Якщо ж ні - цього в жодному разі не можна допускати.
Все просто.
Радіймо )))
Тимуре, так, до жінки Тобі ще далеко... (чи, може, до її розуміння з позиції жінки). Тому, краще б Ти змовчав. Хі-хі-хі ;))))).
Моє пояснення причини розміщення статті зовсім інше. Але, про це трохи згодом.
Вже маємо дві жіночні здогадки від Лілії і Майї, а Оленка ще повторить спробу (буду надіятися).
Ця публікація гарно .... але, ні. Стримаюся з підказками заради вас, дорогі мої ).
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Ні, Арсене, спроби не буде, бо не знаю, чому Ти розмістив цю публікацію. Але публікація мені сподобалася.
"Ця публікація гарно .... але, ні. Стримаюся з підказками заради вас, дорогі мої"...
"...Мама вчила доньок тому, як треба поводитися з чоловіком, щоб звертати його гнів на милість і бути не просто бажаною йому, а необхідною.
...Чоловіки шукають опору, щоб відчути себе сильніше.
...Коли ти відпускаєш чоловіка, впевнена в собі і загадкова, то цілий день, поки він у справах, він задає собі питання: "Що ще я про неї не знаю? Чому вона така впевнена? Я повинен її зрозуміти і розгадати!"
Мама... Мудрість мами важлива... Вчитися знаходити цю мудрість, щоб передавати її дітям...
Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!
Ууууууу!!! "Мудрість мами"?!
1. Я в 9-му класі. Мені потрібно вирішити, ким я хочу стати в цьому житті... Ні-ні, сам я давно зрозумів, що хочу стати прозаїком-фантастом. Але сім'я (включно з мамою) підтверджує вирок, раніше одностайно винесений вчителями ("з настільки приземлених і логічних дітей, як ти, письменники не виходять") і В.І.Леніном ("літератор неодмінно має бути партійним" - від цього мене ще в школі нудило). Сім'я (включно з мамою) впевнена: щоб стати письменником, треба поступити в університет або ж в літінститут - а мені це нізащо не світить. До того ж, ні по лінії батька, ані по лінії матері ніхто з моїх предків в жодному коліні не виявляв схильностей до красного письменства. Тому ким завгодно, тільки не прозаїком-фантастом... Мама колись закінчила КІНХ (тепер КНЕУ) - то може, в економісти податися?.. І тут мама кидає сакраментальну фразу: "Справжній чоловік має розумітися на техніці". Й я нарешті вирішив після школи поступити в КПІ... А потім мама періодично бідкалась: "І чому ти в КІНХ не поступив?! Там чоловіків обмаль, вони якщо не дурні, то виходять на високі посади. До того ж, в КІНХу я знаю силу-силенну викладачів... Ти б його закінчив блискуче і неодмінно став міністром". На моє скромне нагадування про її сакраментальну фразу ("справжній чоловік має розумітись на техніці") вона завжди обурювалась: "Я не могла такого сказати!!!"
"Мудрість мами", кажете?! Ню-ню...
2. Я на IV курсі інституту. Нарешті знайшов свою долю - студентку-однокурсницю Олену, в яку закохався по вуха. Поставив до відома батьків, що ми з Оленою подаємо заяву до РАГСу. У відповідь від мами чую: "Синку, нащо тобі це?! Якщо хочеш гуляти - погуляй з ким хочеш. Але після пари місяців тягнути дівчину до РАГСу... Не поспішай". Відтоді багато води спливло. 3.08.2015 ми з Оленою відзначили 31-шу річницю весілля. У жовтні нашій дочці буде 30. Що я зробив не так, зопалу 31 рік тому?!
"Мудрість мами", кажете?! Ню-ню...
3. "Лихі 90-ті". Оскільки я працюю інженером в ІЕЗ ім.Є.О.Патона НАНУ, то дні у мене зайняті наукою. А ввечері та по вихідних - сім'єю. Оскільки від своєї дитячої мрії (стати прозаїком-фантастом) я не збирався відмовлятись, то час на літературну творчість можна було викроїти хіба що глибоко вночі. Тим паче, нових моїх творів постійно з нетерпінням очікувала дружина - моя багаторічна муза-натхненниця. На цьому грунті я постійно лаявся з мамою. Вона казала: "Я в юності теж вірші писала, але народивши тебе, спалила всі ті вірші. Я зробила це заради своєї сім'ї. Тепер ти маєш кинути свою фантастику заради своєї сім'ї! Займись нарешті науковою кар'єрою, принеси цю жертву". Якби я тоді послухався маму, то не став би письменником, а згодом і журналістом. Мама визнала мою правоту лише після виходу моєї першої авторської книги, яка вразила її до глибини душі. Тоді вона навіть вибачилась переді мною за свої колишні слова.
"Мудрість мами", кажете?! Ню-ню...
Міг би навести ще багато прикладів того, як мама радила, м'яко кажучи, не в тему. Тому в славнозвісну "мудрість мами" (як і в "мудрість тата", і в "мудрість батьків") я не вірю. Якби люди жили в незмінних умовах - тоді ще сяк-так... Але ж умови життя невпинно змінюються, й кожне покоління вирішує свої життєві завдання! Наші батьки це розуміють далеко не завжди. Тому їхні поради треба приймати або відхиляти тільки після глибинного аналізу на придатність чи непридатність. І пам'ятати: твоє життя є виключно твоїм, за нього відповідаєш тільки ти, а не мама чи хтось інший. І якщо треба зробити "перпендикулярно" материній пораді - отже, треба!
І крапка.
Повністю погоджуюсь з Тимуром! Саме тому своїм дітям не збираюсь нічого "радити", а буду весь час тільки старатися дати їм можливість повністю розкритися там, куди їх душа "тягне".
Тільки так, Доброславе, тільки так! Я теж не лізу з порадами для дочки - виключно допомагаю, якщо вона просить. І теж з міркувань того, що її життя - то виключно її життя, яке вона розбудовує сама для себе на свій смак і за яке відповідає сама перед собою.
Я думаю, що в цьому питанні багато чого залежить від статі. Жінки завжди більш охоче кучкуються між собою й обговорюють які завгодно теми. Це правило порушується в єдиному випадку: якщо одна жінка починає претендувати на чоловіка іншої - отут ніякої "дружби" бути не може, отут жінки перетворюються на справжніх фурій! Чоловіки ж загалом вважають за краще не лізти в справи один одного. От взяти хоч би мого покійного тата. Він теж мріяв на свій лад: як я виросту і стану спортсменом, і навіть в якійсь Олімпіаді участь братиму! Дурниці, звісно - бо до посилених спортивних занять мене ніколи не тягнуло... Звісно, тато був розчарований моїм більш ніж прохолодним ставленням до спорту. Як і тим, що моя наукова кар'єра зрештою пішла псу під хвіст... І моя Олена в якості невістки йому не подобалась. Тим не менш, всі свої невдоволення він тримав переважно при собі. Матюкнутися з того чи іншого приводу - так, міг. Але лізти до мене з повчаннями - ну дуже зрідка! В таких випадках мені вистачало сказати: "Батя, я знаю, що роблю", - аби він відчепився. А от мама може місяцями мити мені мізки пральним порошком і шампунем - з мамою все геть по-іншому! :-)
Можливо це тому, що жінки думають, що своїм "промиванням мізків" допомагають чоловікам. А насправді чоловіка в важливі моменти просто треба залишити на самоті і він прийме правильне рішення. Саме тому чоловіки один одного краще розуміють.
"Ню-ню"...1. І чому ж тоді БПП пнеться 24.08 на "зустріч"?
2. А що в барах-ресторанах поробляють чоловіки? На "самоту" тікають? Аж дим навколо них стоїть... чи ще "щось"...чи хтось? Чи то вже не чоловіки, а "колобки"?
3. Одним чоловікам зброя необхідна для захисту, а іншим? Ще й назва зброї то жіночі імена, то квіткові.
Чоловіки теж бувають різні...
Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!
Так, Тимуре, знайома ситуація. Наші мами вчили нас, що треба завжди чимось жертвувати! Чому це так?
Це необхідно тому, що людина має навчитися чимсь жертвувати! Людина - не Бог, вона завжди в чомусь обмежена:
Отже, завжди доводиться обрати якийсь один варіант з багатьох можливостей. До речі, про це саме говорить, наприклад, піраміда Універсуму:
_____1_____
___2___2___
_3___3___3_
Вона символізує, що минуле у нас одне (1), в сьогоденні, в кожен конкретний момент буття ми обираємо один з двох можливих варіантів дій (2х2), а майбутнє є поліваріантним, бо там можливостей значно більше (3х3х3). Отже, це все про проблему вибору!
Річ в іншому. Мамине життя - це мамине життя, а не моє. Бог наділив її своїми талантами, у неї були свої життєві пріоритети, свої ситуації вибору. Станом на першу половину 60-х років ситуація склалася так, що вона мала вибрати: писати вірші (саме писати, бо мама ніколи не згадувала про бодай одненьку публікацію) - чи піклуватися про сім'ю й ростити сина. Очевидно, вона обрала те, до чого була більш схильна. Я не дарма підкреслив, що мамині вірші ніде не публікувались. Вона навіть в жоден літгурток чи літстудію не ходила! Це означає, що вірші її були, найшвидше, слабенькими. Любительськими. Ну що ж, вона самовиразилася в сім'ї, у вихованні сина...
У мене ж був літературний хист, я про це знав з дитинства. Недарма ж твердо вирішив стати прозаїком-фантастом десь в 11-12 років. Були й інші мрії - але слабші. Від них я, до речі, відверто відмовився так само, як і мама відмовилась. Я не став льотчиком, наприклад. Або ж припинив займатися в авіамодельному гуртку. Закинув філателію - бо збирання комеморативних марок було для мене, швидше, засобом розширення кругозору. Перестав навіть малювати картини на каменях - а я ж з цими малюнками навіть брав участь у виставках на рівні Києва!..
Всі ці захоплення я зрештою здав. Тільки літературу не хотів здавати нізащо!!! Бо починаючи з 5-річного віку, збирав чутки, плітки й оповідки про Куренівську трагедію. Бо вже у 1986 році у мене в голові склався план абсолютно антирадянського роману, який я, тим не менш, просто не міг не написати! Якби я не написав той роман, а потім не випустив на позичені величезні гроші, які не було чим віддавати, оцю книжечку:
- то був би просто свинею непотрібною!!! Зате тепер можу спокійно дивитись в очі своїм читачам...
Природно, ні мама, ані тато про це навіть не здогадувались. Через розстріляного в 1938 році діда Івана Федоровича мене загалом ростили в страху перед радянською владою й "органами". Я бачив, як цей страх пригнічував моїх батьків. Але знов-таки, то був їхній вибір! Я ж не збирався тремтіти все життя, як вони. Просто перш ніж діяти, хотів закінчити школу й дістати вищу освіту. КПІ закінчив у 1986 році - а тут і чергова радянська техногенна катастрофа сталася! Отже, можна було переходити до мого доленосного роману...
Батьки цього не мусили знати, бо ще був радянський час. Та вони б від переляку збожеволіли, коли б дізналися, над яким романом я працюю... Тому вони бачили те, що й інші: газетні публікації з 1989 року, журнальні - з 1991 року. Все це було дуже мило, ясна річ, але все це не більше, ніж просто милі серцю маленькі успіхи. Тому мама і просила мене відмовитись від них заради кар'єри вченого. Й лише коли їй в руки потрапила моя книга, над якою не тільки жінки - здорові чоловіки ночами плакали, бо не могли спати, прочитавши її... От тоді вона тільки зрозуміла, що я вчинив вірно, не відмовившись від літературних вправ.
Отже, навчитися робити вибір у житті потрібно. І я дуже вдячний мамі за багаторічний спротив. За те, що вона змусила мене переступити навіть через себе... Просто не потрібно нав'язувати свої пріоритети іншим - це перший урок. Самій же людині треба навчитися вірно розставляти у житті свої власні пріоритети, а також навчитися жертвувати другорядним в ім'я визначального, доленосного - це другий урок.
P.S. Перепрошую за те, що "Остапа понесло" і вийшло "многабукафф" - просто я багато чого пережив через цей роман... Зачепили Ви мене за живе, пані Олена...
Мама є мама. Вона дала нам життя. А що душа незадоволена, то домовляйтесь зі своїм Духом... Мама несе відповідальність за своїх дітей, от і пропонує різні варіанти шляху, спонукаючи до більш рішучих дій. А вибір за нами. Дай Бог, щоб не тільки від мами Шахеризади настанови вчили інших дітей, а і мудрість українських мам вчила правильно жити... Символи вишиванки, любов до рідної землі, родини і ще багато чого шляхетного.
Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!
Мама несе відповідальність за виховання своїх дітей. А ще вона повинна вміти відпустити дітей, щоб вони торували життєвий шлях кожен самостійно. Повинна вміти змиритися з тим, що діти ухвалюють рішення самостійно, без урахувань її вказівок. Якщо мама не вміє цього зробити, то починає ставати на заваді власним дітям, уповільнюючи їхній особистісний розвиток.
1. Мама нерідко пропонує "не висовуватись", бо елементарно боїться за власну дитину. Але це дитина має вирішувати, коли "висовуватись", а коли - ні.
2. Навпаки, мамині рекомендації "не висовуватись" можуть мимоволі підштовхнути до протилежних ризикованих дій через бажання позбутися маминого контролю! Тут корисно мати завжди холодну голову, щоб не "накосячити" зайве.
Коротше, як казав Олександр Грін у "Червоних вітрилах", жінка із срібним волоссям має бути впевнена, що її син якимсь чином таки впорається із своїми іграшками... (с)
Чудовий висновок з дискусії. Наш Небесний Батько дав нам волю, то й ми маємо наслідувати його і відпускати дітей своїх.
Дуже гарно, друже Арсене, дякую.
Я зрозуміла давно, що жінку заставили прислужувати чоловіку методом сили, а не по-божому задуму. Божий задум інший. Інакше би сьогодні не розбирали пітьму і світло, правду і кривду, а вже був би рай на землі.
Хіба не купляли старі діди дівчину у батьків. Корова була дорожча, ніж жінка. Тому то соромно читати історію, будь-яку. Голі королі. Судний день настав, світло освітило всі дії.
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Тепер кожний має що робити, бо душеньку всі мають, і ті, що бажали прислуги. Папа римський вже давно прилюдно ноги миє публіці, так випрошує прощення. Значить винниий )))
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Вибачте, поки милась у ванній, то прийшла одна думка.
Вважаю, що жінка створена для служіння Богу. Оскільки Бог є Творець, то роль служіння жінки - це творчість, мистецтво. Оскільки чоловіки позавидували Богу чи уявили себе Богом, то використали жінок прислужувати їм.
Чомусь вся чоловіча стать, навіть які проснулися, всі в один голос грають симфонію, що жінка повинна слухатися чоловіка, покоритися чоловіку. Ніби всі Біблію читають одностайно. Я дивуюсь цьому, щось тут не так!!!
Відпустіть пташку на волю, дорогі власники кліток. Це вам стане скучно, а не пташці.
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Вибачайте, дорогенька, а можна без узагальнень, га?
Тю!.. Літайте собі на здоров'ячко.
Думка про вторинність жінки нав'язана нам ворожою пропагандою і є одним з інструментів для зменшення нашої могутності.
Відповіді на питання взаємовіднносин чоловік-жінка дає наша прадавня мова: в нас чоловік має не просто жінку, а дружину - найкращого рівноправного друга. Згідно української традиції на чолі сім'ї може як чоловік так і дружина, в кого більший управлінський хист. Буває й таке, коли керують обоє одночасно - це найскладніше і найцікавіше.
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.
Золоті слова!
Щодо порад Шахрезаді. Відкиньте статі, не в тім річ. Мама вчить як слпбшому перемагати сильнішого. Тобто, на фізичному рівні. Змагання таким чином переводиться на рівень інтелектуальний. Тут ролі мають шанс змінитися.
А хіба чоловік і дружина мають змагатись?
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Змагання може бути будь де між будь ким, навіть між самим собою. Проте, якщо ситуацію перевести у русло родини ( у своїй тезі про змагальність я вказав, що питання поза ним), то матуся налаштовує доньку на спів-життя з чоловіком-тираном. Тут поневолі треба змагатися...
Останні коментарі від Святослава, Тимура, Сірка наповнили приємними хвилями тепла.
Я вас всіх люблю, дорогі чоловіки!
Дякую, бо ми на хвилі гармонії завершили розбірки і стало так гарно.
П. Арсен тішиться, що ніхто не розгадав підтексту поданої статті.
Нашого Арсена наповнили уявні приємні хвилі лагідності і тепла, які він уявляє і бажає отримувати від жіночої статі, що йому захотілося цьому навчити чи підказати правильну дорогу жіночій статі. Арсен від усієї душі бажає внести гармонію у стосунки і найшов метод науки як ублажати чоловіка- "майже бога". І хай старається вона на всі боки удосконалюватися, бо чоловік вже народжений досконалим, для влади.
В результаті проявилося щось зворотнє )))).
Друзі, я почула новину! Вона фантастична! Мені сказали, що в майбутньому зачаття дитини буде творитись поглядом очей, очі в очі передаватиметься щось. По телефону розказали сон )))
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Якось родичка мого чоловіка вмовила мене на збори протестантських церков на яких читала лекцію психолог(мабуть) про гармонізацію сімейних стосунків.Вона розповіла про свій досвід.Відносини були не то що напружені -сімя розвалювалась.Вона поміняла гру.Збудувала пєдестал і поклала на нього чоловіка.і любувалась Відносини стали кращі ніж були міцніші.Вона радила. на перше місце ставте Бога на друге місце чоловіка грійтесь в промінях його. на третє місце дітей.(А в мене чомусь діти вище чоловіка)І родичка і дочка її почали застосовувати пораду психолога але не отримали відчутних результатів.Не все так просто не све так однозначно.До мене в клас попав хлопчик із сімії протестантів.дитина янгол. Минув певнийперіод часу став як усі.Звичайно притча хороша.В ній є раціоннальне зерно Апе вона створена для безправних жінок і все тече все міняеться Відносини мають бути рівнопрквними просто кожен виконує свою функцію. Яв в принципі за чоловіків на пєдесталі вони заслуговують на пєдестал(на жаль не всі звичайно) Як день похмурий вони ісвітять нам з пєдесталу(це не жарт а так воно і є)Вони варті інашої великої любові інайщирішої поваги
Дуже хороший коментар Святослава Сонячного
Чоловікам подобається, коли їхні жінка/ донька/ співробітниця веде себе так, як вчить мати Шехерезади. Заради такої поведінки вони готові і зірочку з неба і гори перевернути. Навіть коли вони бачать, що жінка робить це навмисно.