Навіщо Німеччина "відмазує" Путіна

За словами президента Федеральної розвідувальної служби Німеччини Ґергарда Шиндлера, проросійські сепаратисти збили Boeing-777 рейсу MH17 ракетою, випущеною з протиповітряної установки "Бук", яку вони буцімто захопили на одній з українських військових баз. Цю інформацію Шиндлер надав членам парламентського контрольного органу Бундестагу ФРН ще 8 жовтня, посилаючись на неназвані „ґрунтовні докази”.

Таким чином, німецькі розвідники покладають вину виключно на так званих "ополченців", які спочатку нібито захопили український „Бук”, а потім самостійно збили ним пасажирський літак. При такому розкладі Росія виходить білою і пухнастою з одного із найбрудніших епізодів цієї війни, який, без сумніву, був найбільш травматичним для європейців, і не тільки.

При тому вірогідність, що німецька „версія” є правдивою, видається вкрай невисокою.

По-перше, якби "ополченці" справді захопили „Бук” – фото- і відеопідтверджень цієї події було б більш ніж достатньо. По-друге, як справедливо зауважив у відповідь на звинувачення німецької розвідки „прем'єр” самопроголошеної „Донецької народної республіки” Андрій Пургін, у "ополченців" відсутні спеціалісти відповідного профілю, які б могли не просто швидко підготувати до бою і використати „Бук” проти цілі на великій висоті, але, скоріше за все, попередньо ще й відремонтувати його (бо в руки ополченців навряд чи могла потрапити справна і повністю боєздатна техніка).

Тому, якщо й справді „Бук” був захоплений в українській частині, ремонтувати його – а також запускати ракету мали люди, до цього підготовані. Тому говорити про виключно „ополченський” слід навіть якщо використовували український „Бук” – абсолютно некоректно. По-третє, якби літак справді збили з українського „Бука”, найбільш вірогідно, цей „Бук” за кілька днів знайшли б десь недалеко від передової, як „неспростовний доказ воєнного злочину хунти”. Не кажучи вже про епічні пересування одного чи кількох „Буків” в бік російського кордону невдовзі після інциденту, які, на відміну від „захопленого в укрів” комплексу, були зафіксовані на відео.

Тому складається враження, що повідомлення про „повстанський „Бук” – це ймовірно, домовленість між Берліном та Москвою про можливість Росії „зберегти обличчя” в обмін на якісь геополітичні поступки. Які саме – ми, ймовірно, невдовзі довідаємося.

Проте, що б саме Берлін не виторгував в Москви в обмін на такий „злив”, угода навряд чи вийшла рівновигідною. Бо що б не пообіцяв Путін він завжди може дати „задній хід”. Як справжній господар свого слова. При тому готовність іти назустріч побажанням Москви Путін вважатиме черговим беззаперечним доказом слабкості Заходу, „втомою від санкцій” і т.д.

Натомість, озвучивши, бодай і неофіційно, версію про „невинність” Росії, Берліну буде непросто повернути все назад. Хіба що спростування „інформації німецької розвідки” побачить світ десь у понеділок, коли акуратні співробітники BND потраплять на робочі місця і оцінять реакцію російських колег.

Коментар НО (відповідь на запитання "навіщо?"):

"В результаті об’єктивних економічних інтересів та рішучого ведення Росією агентурно-корупційної війни (її «бойовий бюджет» співмірний з витратами на збройні сили РФ) склався стратегічний союз між Росією і ЄС". Докладніше у статті: Повернення Європи.