Небезпечна "Дружба": чому брудна російська нафта стала проблемою України

Український ринок нафти і нафтопродуктів є унікальним явищем і в Європі, і, швидше за все, у світовому масштабі, пише у своїй статті на Європейській правді експерт з енергетики Стратегічної групи радників з підтримки реформ при уряді України Карел Хірман.

Україна майже повністю залежить від імпорту нафтопродуктів. Частково працює лише один нафтопереробний завод (НПЗ).

Головними постачальниками нафти і моторного палива є Росія і Білорусь. І при цьому білоруські НПЗ повністю залежать від поставок російської нафти.

Коли білоруси виявили в нафтi з Росії хлор, то відразу припинили її прийом і переробку. Це врятувало устаткування НПЗ, оскільки хлор у процесі переробки стає агресивною речовиною, здатною дуже швидко, буквально за кiлька годин, повністю зруйнувати технологічні вузли.

При цьому зупинка білоруських НПЗ дуже сильно вдарила по українському ринку.

У цьому випадку вже не настільки важливо, якою була реальна причина цього інциденту.

Офіційна Москва і державний оператор нафтопроводів «Транснефть» кажуть, що це провина якоїсь приватної компанії в Самарі, що не очистила нафту від хлору і пропустила її в нафтопровід "Дружба" на експорт.

Якщо це так, то система контролю за нафтою в "Транснефти" дуже погана, і нинішнiй iнцидент може повторитися в будь-який момент.

Якщо ж хлор у нафтi невипадково пов'язаний з підвищенням напруженості між Москвою і Києвом (або ж між Москвою і Мінськом), блокування "Дружби" також може повторитися в будь-який момент.

Примітно, що провідні світові економіки вже пройшли аналогічний урок - ще в 70-тi роки минулого століття. Тоді арабські країни Перської затоки вирішили використовувати нафту як інструмент політичного шантажу, зупинивши її експорт.

Паралізована економіка, символом чого стали кинуті на шосе автомобілі, яких не було чим заправляти, - урок дуже болісний. Але головне, що висновки з нього були зроблені.

Були створені обов'язкові мінімальні резерви нафти і нафтопродуктів на 90 днів споживання. Це правило пізніше прийняв і Євросоюз, зробивши його обов'язковим для своїх членів.

Таким чином, країни ЄС захищені як від нафтового шантажу, так і від несподіваних аварій, здатних тимчасово різко обмежити поставки нафти.

Автор цієї колонки ще на початку 2000-х разом з українськими дипломатами у Братиславі приготував для Києва матеріали про те, як ці запаси готується створювати Словаччина в рамках своєї підготовки до членства в ОЕСР і Міжнародному енергетичному агентстві, а також пiдготовки до членства в ЄС.

І тоді у мене склалося враження, що українські дипломати чудово розуміли важливість такого механізму для захисту економічних інтересів і безпеки України та її громадян.

І не випадково, що для професіоналів і патріотів у керівництві українського Держрезерву, які розуміють стратегічну роль цих запасів у захисті своєї країни, ця тема знову постала на порядку денному.

І знову прикладом стала Словаччина, де кілька років тому впровадили механізм управління запасами нафти, який не збiльшує навантаження на держбюджет.

Пропозиції, як створити ці запаси, і законодавчі норми підготовлені. М'яч тепер на полi українських політиків.

Чи здатні уряд і Верховна рада забути про виборчi перегони і зайнятися економічною безпекою країни? Ситуація з "Дружбою" показала, що відкладати це на потім вже не можна.